Анотація: у статті розкритоважливість дидактичних ігор як ефективного інструменту розвитку комунікативної, соціальної та навчальної взаємодії дітей з розладами аутичного спектру в умовах початкової школи НРЦ. Обґрунтовано роль ігрового середовища в подоланні бар’єрів спілкування, формуванні навичок спільної діяльності, підтримці емоційного контакту та розвитку пізнавальних функцій. Представлено сучасні методичні підходи до організації гри, засновані на застосуванні структурованого навчання (TEACCH), поведінкового аналізу (ABA), сенсорної інтеграції, використанні альтернативної та додаткової комунікації (PECS). Особлива увага приділена системі поетапного навчання через дидактичні ігри з чіткими правилами, візуальною підтримкою, дозованою соціальною взаємодією та диференціацією ролей. Практична частина статті демонструє прийоми залучення дітей з РАС до гри, адаптацію ігрових матеріалів, використання сенсорних ресурсів та індивідуальних інтересів дітей для підвищення мотивації й успішності навчання.



