Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

Ефективні комунікації в системі педагогічної взаємодії:"Подолання бар'єрів на шляху розбудови інклюзивного простору"

Психологія

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

13.01.2020

1300

22

0

Опис документу:
Розглядаються проблеми на шляху розбудови інклюзивної освіти. Визначаються складові інклюзії та місце психолога в процесі супроводу інклюзивного навчання,аналізуються особливості роботи психолога з батьками дітей з ООП в умовах інклюзії
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Бар’єри на шляху розбудови інклюзивного простору.

1.Вступне слово.

У нашій державі створено чітку диференційовану систему спеціальних навчально-виховних закладів (в т. ч. дошкільні й середні спеціальні) восьми типів, для кожної із категорій дітей, що мають ті чи інші особливості психофізичного розвитку (глухих, слабочуючих, сліпих, слабозорих, дітей з порушеннями опорно-рухової сфери, затримкою психічного розвитку, обмеженими розумовими можливостями, мовленнєвими вадами). Водночас, одним із перспективних напрямів реформування спеціальної освіти цих категорій дітей є їх інтегроване навчання в загальноосвітніх закладах.

Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в масові навчальні заклади - це процес, який набуває усе більшого розповсюдження в освіті. Такий підхід до їхнього навчання зумовлений багатьма причинами різного характеру. Однією з них є й те, що надання освітніх послуг дітям з особливостями психофізичного розвитку в закладах інтернатного типу певною мірою призводить до зниження у частини з них соціальної компетенції та дезадаптації в цілому.

Відтак, можна стверджувати, що інтеграція - це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, який пов'язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до осіб з особливими потребами, з визнанням їхнього права на одержання рівних з іншими можливостей в різних галузях життя, в тому числі й освіті.

Тож, зважаючи на сказане і виходячи з того, що освіта дитини з обмеженими можливостями має бути спрямована на облаштування її в соціокультурному просторі і повинна допомогти дитині в самоіндефікації, самовизначенні, самореалізації з урахуванням її індивідуальності, нами було зроблено спробу побудови моделі інклюзивної освіти яка б, забезпечуючи освітню підготовку та соціальний розвиток дітей з порушеннями психофізичного розвитку, передбачала психолого-педагогічного супровід, в тому числі й систему корекційно-педагогічної допомоги.

2.Вправа «Клубок»

Мета: надання учасникам можливості познайомитися один з одним, створення дружної атмосфери, покращення навичок уважного слухання, відповідь – що таке інклюзія.

Матеріали: клубок ниток.

Питання для обговорення:

  • Що ви можете сказати про комунікаційну павутину? (тягнеться від одного до іншого; інколи може призвести до плутанини)

  • Що станеться, якщо я потягну свій кінець пряжі? (інші відчують деякий тиск)

  • Що відчувають інші, коли один з учасників роздратований або засмучений?

Після цього гра продовжується, але в зворотному напрямку – починає водити той, хто спіймав клубок останнім. Коли він передає клубок іншому учаснику, то намагається згадати його слово.

3. Виступ до відеопразентації

1

Почну презентацію словами:

Глави держави «Гарний темп, може не достатній, але взялися добре».

Президент подякував педагогам, які сприяють інклюзивній освіті. «Вони повертають діток до повноцінного життя серед однолітків, допомагають їм інтегруватися та робити успіхи у навчанні та спілкуванні. Нам потрібна школа, де діти з різними потребами – і звичайними, і особливими – різні за походженням та соціальним становищем живуть єдиною учнівською командою, єдиною громадою, вчаться розуміти і підтримувати один одного.

2

Враховуючи, що головний принцип інклюзивної освіти – рівні можливості для кожного, а

головний принцип роботи колективу - «Будь добрим до себе, будь добрим до інших, не нашкодь собі, не нашкодь іншим» допоміг у підготовці педагогів до впровадження інклюзивної освіти та в організації навчально-виховного процесу.

ТОМУ Влітку 2016 році  дошкільний навчальний заклад долучився до міської Програми інклюзивного навчання і виховання дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку.  Рішення про  впровадження інклюзивної освіти визріло в результаті багаторічного позитивного досвіду роботи з дітьми-логопатами, а також співпраці з Україно-Літовським суспільством міжнародної підтримки «Шлях до мрій» та громадської організації «Центр соціально-культурного розвитку» головною метою яких було соціалізація дітей дошкільного віку, адаптація до  суспільних умов життя,

та індивідуалізація навчально-виховного процесу. 

Ми почали розробляти та реалізовувати проекти:

  1. «Від серця до серця» серпень-вересень 2016-2017 н.р.

  2. «Місток» травень-серпень 2016-2017 н.р.

  3. «Рівні серед рівних» вересень 2017-2019 н.р.

3

Результат проектної діяльності - відкриття сенсорної кімнати з сучасним обладнанням , інклюзивна освіта для дітей з особливими освітніми проблемами (ООП) та інклюзивні групи.

Так У 2017-2018 н.р. в закладі відкрилися 2 інклюзивні групи дошкільного віку.

У 2018-2019 н.р. в закладі відкрилися ще 2 інклюзивні групи , тобто на сьогодні існує 4 інклюзивних груп дошкільного віку.

Наразі охоплено інклюзивною освітою 15 дітей, які перебувають в 5-х інклюзивних групах . Ці діти мають широкий спектр порушень.

У групах з інклюзивною освітою разом із педагогами працюють асистенти вихователів. Також у супроводі дітей з особливими освітніми потребами активну участь бере практичний психолог, вчитель-дефектолог,логопеди, інструктор з фізичного виховання. Створена своєрідна мережа підтримки, у яких є спільна мета, які співпрацюють, щоб досягти більшого, ніж кожен із них здатен досягти самотужки.

4

З метою забезпечення науково-методичного супроводу впровадження інклюзивної освіти в  дошкільному навчальному закладі створена  група супроводу , яка працює над розробкою плану дій впровадження інклюзивної освіти та інтегруванням його у щоденну практику роботи.

  • Розробляють моделі психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами;

  • організовують та проводять практичні, методичні семінари та конференції, кругли столи та інше;

  • розробляють методичні посібники, рекомендації, інструкції, тощо;

  • аналізують, узагальнюють та поширюють практичний досвід впровадження інклюзивної освіти;

А також приймають участь у:

проведені педагогічних нарад «Концептуальні засади розвитку інклюзивної освіти в дошкільному навчальному закладі», «Робота спеціалістів з родинами дітей, які мають вади психофізичного розвитку», «Соціально-психологічний супровід інклюзивної освіти в дошкільному навчальному закладі», консультації «Групова психолінгвотерапія у формуванні мовленнєвої діяльності», «Казкотерапія як технологія соціально-емоційного розвитку дитини», «Психолого-педагогічні умови збереження психічного здоров’я дошкільників», «Використання ігрової терапії у психокорекційній роботі  з дітьми», майстер-класи  по корекції проблем у дошкільнят з допомогою малювання у світлопісочниці», тренінг для педагогів та батьків «Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі», та інше.

5

За вдяки проекту «Рівні серед рівних» підсилилось розуміння:

  • що мета залучення дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивних груп дошкільних закладів не зводиться до прищеплення «доброго ставлення» до них. Таке залучення є фундаментальною умовою існування дошкільного навчального закладу, який прагне досягти найкращих освітніх результатів і створювати рівні умови для всіх дітей.

- Проект допоміг адаптувати розливальне середовище в групах, скерувати його на задоволення інтересів та потреб кожної конкретної дитини. Наразі воно задовольняє потреби кожної дитини в діяльності та відпочинку

- Що виховання свідомих громадян нового суспільства, починається з наймолодших його членів та залучення сімей до освіти їхніх дітей.

До початку впровадження інклюзивної освіти 50% батьків позитивно сприймали таку форму навчання і виховання, 50% були проти. Після проведеної консультативної, просвітницької роботи, відвідування батьками організованих форм роботи з дітьми , більшість батьків позитивно сприймають інклюзивну форму навчання і виховання, але все ж таки думають, що це може вплинути на якість навчально-виховного процесу. Після вивчення думки батьків постало завдання - дати зрозуміти батькам, що вони такі ж повноцінні учасники педагогічного процесу, як їх діти і педагоги.

Тут дуже вчасно допоміг проект « Створення інклюзивного середовища у дитячих садках донецької і Луганської областей» за підтримки ЮНІСЕФ з розробленими темами й матеріалами з використанням активних методів навчання: рольових ігор, розв’язування ситуацій, моделювання поведінки, мозкових атак, дебатів. Залучення  батьків до роботи , планування та організації навчального процесу, розробки індивідуальних програм розвитку для дітей дає їм змогу відчути, що вони не одинокі, вони є членами команди, яка їх підтримує і допоможе подолати труднощі у щоденній роботі з дітьми, досягти успіху у складній справі адаптації дитини з особливими потребами до життя суспільства.

6

Щодо оцінки впливу проекту - то це підтвердження того , що інклюзія передбачає зміни. Це безперервний процес навчання та активної участі всіх в житті закладу. Це ідеал, до якого можна прагнути, щоб досягти позитивних аспектів від впровадження інклюзивної освіти, але нажаль якого не можна досягти повністю.

Бо є певні труднощі: фінансування, бачимо недопрацьованність в нормативно-правовій базі, дефіциту вузьких спеціалістів, широкого суспільного не розуміння інклюзії, страхи батьків і іноді педагогів,архітектурну недоступність,інвалідність – як бар’єр в суспільстві.

Один педагог сказав: «Ми всі розуміємо, що інклюзія – це тренд. Але ми ще на півшляху» . Це для нас про те, що ми зараз намагаємось подолати за кілька років той шлях, яким Норвегія, Фінляндія, Німеччина йдуть десь з 60-х років, а Естонія, Латвія, Литва, Польща – з 90-х. І більшість проблем, які ми маємо, саме через стрибок крізь полум’я.

           У перспективі бачимо: розробку планів розвитку дошкільного навчального закладу як інклюзивного (повний перехід на інклюзивну освіту),  більш активне залучення батьків та громадськості до вирішення проблем загальної та інклюзивної освіти дітей.

           Ми прагнемо, щоб дитячий садок  став другою домівкою: теплою, затишною, безпечною. Ми, дорослі, приходимо сюди, щоб подарувати дітям радість спілкування, стати їх друзями і партнерами в будь – яких справах, дати кожній дитині шанс розкритися, розвинути свої таланти. 

 

4.Досвід роботи. Бар’єри на шляху розбудови інклюзивного простору.

1) Однією з проблем на шляху реалізації цих завдань є неспроможність сучасного ЗДО своєчасно й адекватно реагувати на швидкоплинні зміни сучасної освіти - упроваджувати новий зміст , нові освітні та інформаційні технології, нові стратегії педагогічної взаємодії.

2) Слід зазначити, що спеціальної підготовки педагогів навчальних закладів, у групах яких є діти з особливими потребами, не мають і донині не одержують.

Оптимізму, врівноваженості, компетентністі, спостережливості, розуму, старанності, внутрішнього настрою та адекватного сприйняття дітей з особливими освітніми потребами, володіння інноваційними технологіями – недостатньо ,треба щоб мотивація педагога щодо інклюзії і переконаність у її правильності як засобу та мети навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами, а також рефлексія власного досвіду сприяла підвищенню його компетентності. Це свідчить про необхідність спеціальної підготовки педагогів з метою формування в них високого рівня психологічної готовності. Для успішного формування готовності необхідно знати та враховувати особливості того виду діяльності, до якого проводиться підготовка, зберігати та підтримувати налаштованість на роботу у повній відповідності до характеру і складності її завдань.

Як засвідчив досвід проведеної роботи, для успішного розв'язання проблеми підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзивного навчання видається за необхідне організація такої підготовки в широкому масштабі із долученням як до державної, так і до недержавної форм фінансування. Важливим при цьому є забезпечення відповідного фахового рівня викладацького і тренерського складу, що є, як з'ясувалося, проблемним в окремих регіонах країни.

Тривалий досвід співпраці із педагогами, у групах яких є діти з порушеннями психофізичного розвитку, а також аналіз роботи дозволяють виокремити деякі аспекти, котрі потребують особливої уваги. Так, зокрема:

  • програми підготовки мають забезпечувати для педагогів позитивну орієнтацію стосовно розумових і фізичних недоліків, розвиваючи таким чином розуміння того, що може бути досягнуто в ЗДО завдяки допоміжним послугам, які є на місцевому рівні;

  • доцільно переосмислити підготовку вихователів, які працюють з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку, аби спрямувати їх на здобуття спеціальних знань і розвиток необхідних навичок - оцінювати особливі освітні потреби дітей, адаптувати навчальні програми, індивідуалізувати навчальний процес, працювати в команді з іншими фахівцями та батьками дитини;

  • як варіант, спеціальна підготовка в галузі освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку, яка б дозволяла одержати додаткову кваліфікацію з тим аби забезпечувати взаємодоповнюваність і мобільність;

  • при оцінюванні рівня кваліфікованості вихователів доцільно брати до уваги навички необхідні для задоволення освітніх потреб дітей з порушеннями психофізичного розвитку;

  • бажано підготувати необхідні друковані матеріали і організувати семінари для місцевих адміністраторів, інструкторів, завідувачів навчальної частини і вчителів-методистів з метою розвитку їхніх здібностей, здійснювать керівництво в цій галузі, а також надавати підтримку і консультувати менш досвідчений склад та ін.

Тож, відповідна підготовка педагогів є необхідною передумовою впровадження і розвитку інклюзивної освіти. Вона має надаватись і як елемент базової освіти, і у вигляді перепідготовки, і у вигляді тренінгів,тощо.

3)Окремий, принципово важливий напрям в контексті започаткування інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку, належить роботі з батьками - людьми, які є в найближчому оточенні таких дітей, і водночас, мають стати далеко не другорядними членами навчального процесу.

Батьки є привілейованими партнерами стосовно особливих освітніх потреб їхніх дітей, хоча і самі потребують різнобічної підтримки.

Педагоги давно усвідомлювали значення участі батьків у житті закладу, однак родини й надалі мають визначальний вплив на дітей упродовж усього їхньої освіти. Отож, пошуки відповідних способів забезпечення участі та співпраці батьків з закладом залишаються потрібним та непростим завданням, яке набуває особливої ваги у групах інклюзивних.

Важливість праці з батьками підкреслюється і в українському законодавстві. Зокрема, Закон України «Про дошкільну освіту» засвідчує, що «батьки є учасниками навчально-виховного процесу» і мають право:

  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

  • приймати рішення щодо участі в інноваційній діяльності навчального закладу;

  • обирати і бути обраним до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

  • захищати законні інтереси дітей .

Особливої уваги ці тези набувають стосовно батьків дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Адже освіта таких дітей є спільним завданням батьків і фахівців. Позитивне ставлення до цього батьків безумовно сприяє інтеграційним процесам як у закладі, так і у суспільстві в цілому.

Відтак, головними ініціаторами у впровадженні інклюзії є батьки. Це, найперше, відбувається тому, що батьки є природними носіями ідеї, духу залучення дітей з особливими потребами до загальної системи і, крім того, вони є замовниками і споживачами цього виду освітніх послуг.

Саме тому, ефективна співпраця з батьками стала головним завданням.

Принципово важливим було врахування думки батьків під час

  • Відбору, оцінювання і діагностики дітей.

  • Ідентифікації сильних якостей дитини та сфер, де вона відстає в розвитку.

  • Визначення цілей і завдань на навчальний рік.

  • Призначення   послуг,   які   отримуватиме  дитина  та  її сім'я.

  • Прийняття рішень щодо напрямів роботи з дитиною після закінчення навчального року.

Важливим при роботі з батьками було дотримання конфіденційності. Родини дітей повинні бути впевнені, що будь-яка інформація, яку вони надають усно чи письмово членам педагогічного колективу, не розголошується. Батьки дітей з особливостями психофізичного розвитку розповідали педагогам набагато більше, ніж звичайні сім'ї, і багато із цих відомостей мали делікатний характер. Тому в своїй роботі з батьками бажано дотримуватися таких принципів:

  • Первинним джерелом інформації про дитину повинні бути самі батьки. Необхідно збирати лише ті відомості, які є важливими для роботи з дітьми.

  • Батькам не слід дозволяти переглядати записи, що не стосуються їхніх дітей.

  • Інформацію, одержану від батьків, треба надавати членам педагогічного колективу і консультувати лише до тієї міри, наскільки це необхідно для роботи  з дітьми.

  • Сім'ям слід розповідати, що було повідомлено іншими працівниками чи фахівцям і чому це було зроблено. Якщо є сумніви щодо можливості передачі конфіденційної інформації іншим, спочатку запитайте дозволу в членів родини. Єдиним винятком із цього правила є випадки можливого насильства і відсутності турботи про дітей.

  • Щорічно, після приходу до групи нових батьків і їх дітей , вирішуйте, яку інформацію збирати, як її використовувати і хто до неї матиме доступ.

Батьки мають право вирішувати, хто, коли і як може інформувати інших людей про поведінку, знання, переконання і погляди дитини та її родини. Як уже зазначалося, перед початком оцінювання необхідно попросити в батьків письмового дозволу на його проведення. Треба також питати дозволу в батьків щодо обміну відомостями з іншими фахівцями чи керівниками програми.

Інформацію про дітей слід надавати лише тим людям, кому вона справді потрібна і хто має право її знати. Ніколи не розмовляйте і не пишіть про дитину будь-кому без згоди батьків. Зберігайте свої нотатки, контрольні листки та інші записи в такому місці, де батьки не могли б їх випадково прочитати. Тримайте інформацію приватного характеру в особливій теці й обговорюйте її зміст лише на професійній основі.

Опитування батьків є важливим елементом під час збирання різнобічних відомостей про дитину з вадами. Батькам можна пропонувати різні шляхи спілкування. Наприклад, для деяких зручніше письмово відповідати на заздалегідь складений перелік запитань, інші хочуть розмовляти з особисто.

Інколи батькам слід підказувати, яка інформація про дитину потрібна . Будьте чуйними та уважними - і ви отримаєте їхню допомогу. Батьки знають свою дитину краще за інших і швидко зрозуміють, що ви ставитеся до них як до партнерів у роботі з дитиною. Спілкування з батьками - це двосторонній процес. Демонструйте батькам, наскільки корисна одержана від них інформація і як вона сприяє визначенню ефективних способів допомоги дитині. Надавайте батькам можливість розпитувати вас.

Участь батьків у розбудові індивідуальних програм розвитку (ІПР) є одним з ключових елементів для досягнення успіху. Ми намагалися підкріпити їхнє наполегливе бажання дати дітям максимальні можливості для реалізації власного потенціалу, захистити права дітей на здобуття освіти, рівноцінної з усіма іншими дітьми, щоб реалізувати і власну батьківську роль, незважаючи на всі труднощі, й особливі потреби дітей та власні проблеми - весь комплекс мотивацій, які є критично важливими для реалізації ІПР. Аби оптимізувати означений процес видається за доцільним:

  • забезпечити батьків дітей з особливими потребами своєчасним доступом до інформації і консультації, підтримки з боку професіоналів та інших фахівців;

  • підтримувати здатність батьків долати свої страхи, інші психологічні труднощі, посилення компетентності, з метою повноцінної участі батьків у освітньому процесі;

  • формувати позитивне ставлення та загальну культуру батьків з метою надання дітям достатньої опіки, заохочення самостійного вибору дітьми занять, реалізації їх творчих потенціалів і бажань;

  • сприяти об'єднанню зусиль батьків у лобіюванні впровадження інклюзивної освіти , впливові на законодавчий процес, виробленні політики і процедур діяльності закладу і мереж підтримки, залучення фінансових та інших ресурсів у розвиток інклюзивних програм;

  • створити потужну мережу батьківських об'єднань з метою консультативної та інформаційної роботи в оточуючому середовищі та суспільстві в цілому, поширення зразків кращих інклюзивних практик засобами інформування, зокрема і серед батьків здорових дітей.

4)Команда супроводу

Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і профілактичної роботи в інклюзивних групах значною мірою залежить від скоординованості дій педагогів та різнопрофільних фахівців (логопед, дефектолог, спеціального педагога асистента, медичного працівника, психолога та ін.), які входять до складу, так званої, команди. Члени команди спільно оцінюють стан розвитку кожної дитини, розробляють перспективні й короткочасні індивідуальні плани роботи з дитиною, реалізують їх разом з дитиною, вирішують питання залучення до команди інших фахівців, планують додаткові послуги, аналізують результати спільної діяльності, оцінюють її, а також різнобічно підвищують свою кваліфікацію.

Як засвідчили результати співпраці членів команди, треба стежити за тим, щоб учасники допомагали один одному. Якщо ролі розподілити традиційно - один завжди допомагає, а інший завжди приймає допомогу, - загальний результат буде не найкращим.

Склад команди має залежати від особистості дитини та її порушень. До команди обов'язково мають входити батьки дитини і фахівці. До прийняття важливих рішень доцільно залучити усіх головних членів групи, тоді ці рішення будуть знаходити загальне визнання і підтримку.

Лідером команди має бути людина, яку поважають усі члени, яка здатна ризикнути, а також уміє прислухатися до думок інших.Всі учасники повинні бути поінформовані про конкретні цілі та методи співпраці.

Як стверджує досвід, вкрай важливо запровадити відкритий стиль спілкування між учасниками і пам'ятати, що незгода між членами команди є природною частиною процесу співпраці.

Окрім роботи конкретної команди, має бути створена своєрідна мережа підтримки, тобто всі, хто працює з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, повинні допомагати одне одному. Слід ділитися знаннями, приміщеннями, повноваженнями. Всі працівники закладу, в т. ч. помічники вихователів, кухарі, адміністрація, повинні бути поінформовані, як вони можуть допомогти дитині з порушеннями розвитку.

Вся робота з дитиною має спрямовуватися на досягнення головної мети - підготувати дитину до незалежного життя. При цьому треба стежити за тим, щоб допомога і підтримка у ході виховання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від цієї підтримки.

Звичайно, колектив складаються з різних людей. Одні охоче діляться інформацією, інші побоюються втратити свій контроль, треті взагалі не хочуть ні в чому допомагати іншим, щоб забезпечити загальний успіх справи слід з повагою ставитися до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

5)Корекційна робота

Педагоги можуть використовувати різні освітні технології й інноваційні методики Це за великим рахунком варіанти індивідуального і групового способів навчання. Зокрема, в умовах освітньої інтеграції перспективна технологія колективного способу навчання, яка передбачає чотири форми організації: колективну, групову, парну, індивідуальну Не стільки усуваються відхилення, скільки створюються передумови для успішного навчання.

Корекційна робота дуже тісно пов'язана з діагностикою порушень, тому про це дещо детальніше. Як засвідчує досвід, на сьогодні діагностика і корекція недостатньо скоординовані. В діагностичній і корекційній роботі не має проявлятися захоплення функціональною і симптоматичною діагностикою. Робота не повинна мати розмежування: в ІРЦ діагностували, а в освітніх закладах навчали, коригували. Адже, специфіка корекційної роботи полягає в тому, що потрібне комплексне її обґрунтування, прогнозування на основі медичних і психолого-педагогічних даних. Об'єктивно необхідним стає взаємодія педагогів, психологів, логопедів, сурдо-, тифло-, олігофренопедагогів, соціальних педагогів, медичних працівників. З метою координації зусиль доцільно повніше залучати ІРЦ до корекційно-розвивального навчання і реабілітації.

Відтак, лише на основі сучасної, неупередженої діагностики може плануватися і здійснюватися (як вже зазначалося, за участі представників ІРЦ, фахівців розташованих неподалік спеціальних закладів тощо) відповідна корекційна робота в умовах інклюзивного навчання з дітьми, що мають порушення психофізичного розвитку.

Стають об'єктивно необхідними і вкрай важливим соціальна реабілітація дітей з порушеннями психофізичного розвитку і підготовка їх до самостійного життя. Ця проблема не втрачає своєї актуальності в умовах інклюзивного навчання, що вимагає виділення у змісті корекційної роботи особливого напряму - корекції соціального досвіду і міжособистісних стосунків.

Як засвідчує практика і переконує науковий пошук, само по собі спільне навчання здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку не вирішує всіх питань їхньої взаємодії, формування позитивних міжособистісних стосунків. За відсутності належної уваги і відповідної роботи інтеграція може залишатися зовнішньою, яка не забезпечує суттєвих перетворень дитячих взаємин. Сфера дитячих стосунків може залишатися деформованою, неповноцінною. Діти з нормальним розвитком по-різному ставляться до дітей з психофізичними порушеннями. Загальновідомо, що здорові діти із співчуттям ставляться до своїх однолітків з видимими фізичними вадами (руховими, порушеннями слуху, зору) і відчужено - до дітей з інтелектуальною недостатністю.

У зв'язку з цим у процесі роботи поряд із корекційною роботою в усталеному розумінні пропонувалися корекційні заняття, які передбачали в якості обов'язкового і головного компонента корекцію взаємостосунків, їх гармонізацію, оскільки недооцінка цього напряму, відсутність профілактики дисгармонійних соціальних відносин може негативно позначитися на навчанні, психічному розвитку, на процесах соціалізації й інтеграції в цілому.

Вирішуючи завдання оптимізації міжособистісних стосунків здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку, ми намагалися враховувати ту обставину, що всі діти бояться того, чого не розуміють. Основна увага при цьому зверталася на форми спільної діяльності, моделювання соціальних відносин, формування комунікативної поведінки та ін.

6)Моніторинг

Результати освітньо-виховної роботи з дітьми підводяться за моніторинговою технологією, у який відображено досягнення дітей у засвоєнні знань і соціальному розвитку.

Моніторинг допомагає вирішувати наступні складні завдання :

  1. Оцінювання поточного і прогнозування наступного етапів оптимального функціонування та неминучих кризових станів виходячи з постійно мінливої соціально-педагогічної та економічної ситуації в державі, в освітній системі закладу.

  2. Постійна корекція стратегії діяльності фахівців, поступовий свідомий перехід до нововведень в освітній процес.

  3. Підтримка мотивації педколективу, процесів самоорганізації, пошуку та творчості, з метою утримання педагогів в інноваційній діяльності.

  4. Координація, інтеграція, об’єднання зусиль різних постійних та тимчасових фахівців, з метою отримання якісного результату (орієнтація на модель випускника).

Аналіз отриманих результатів здійснюється відповідно до Базового компонента та критеріями, розробленими для дітей кожної вікової групи.

Статистична обробка даних вивчення стану сформованості життєвих компетенцій проводиться за критеріями, які чітко визначено за кожною освітньою лінією. Отримані дані аналізують за принципом природної достатності, а саме: у будь який групі дітей наявний рівень розвитку має приблизно такий склад – 15% низького рівня, 15% високого, а 70 % розподіляються на вище за середній, середній та нижче середнього. При негативному впливі освітньо-виховної роботи з дітьми високий рівень падає а низький росте, і навпаки при оптимальному стані освітньо-виховної роботи з дітьми низький рівень значно зменшується а високий росте за рахунок резерву у середньому рівні розвитку дітей. Такій підхід в оцінки даних зрізів дозволяє аналізувати якість освіти дітей та якість освітньо-виховного процесу та своєчасно реагувати на недоліки в роботі з розвитку тих чи інших освітніх ліній дітей.

Постійно відстежується стан соціального розвитку дітей; його результати свідчать про те, що систематична та змістовна робота сприяє тому що діти мають позитивне самовідчуття, соціальна та емоційна компетентність досягнуті, а позитивне спілкування притаманно 90 % дітей.

Командою супроводу зібрані матеріали діагностичних, тестових завдань, матеріалів і завдань для індивідуальної роботи з різних ліній розвитку дитини. В групах ведуться портфоліо на кожну дитину, які допомагають відстежити рівень зростання та оволодіння навичками дітей, дають змогу проаналізувати процес набуття компетенцій дитиною впродовж дошкільного дитинства.

Психологічною службою закладу щорічно проводиться діагностичне дослідження дітей з метою прогнозування можливостей їх майбутньої освіти.

Отримані дані свідчать про стабільне позитивне функціонування закладу, доцільність введення додаткових освітніх послуг, якісну індивідуальну роботу з дітьми відповідно до їх природніх можливостей.

В основу побудови моделі вихованця – випускника дошкільної установи нами покладений особистісно-орієнтований підхід до дитини як суб'єкта розвитку.

Де: загальний фізичний розвиток – це власне фізичний розвиток дитини, тобто процес росту її організму, нарощування здоров'я, спритності і сили, становлення фізичних функцій під впливом умов життя, виховання і видів діяльності.

Інтелектуальний розвиток – формування в дитини здібностей до оволодіння різними типами мислення (емпіричним, діючим, образним, теоретичним і т.д.). Розвиток уміння самостійно аналізувати різні явища, робити висновки й узагальнення.

Моральний розвиток – включає в себе знання основних моральних норм, правил, формування стійких соціальних навичок поводження в сполученні з моральними почуттями, властивості до моральних переживань.

Емоційний розвиток – виявляється у властивості дитини адекватно реагувати на впливи явищ навколишньої дійсності. Передбачає сформованість уміння керувати емоційними спонуканнями і реакціями, психічними процесами.

Соціальний розвиток – сутнісні сили дитини тісно взаємозалежні між собою. Вони взаємно доповнюють і збагачують один одного, створюючи цілісну особистість і індивідуальність; через них йде активне відтворення соціального досвіду дитини, і формування якостей загальної культури.

Культура – містить у собі сформованість у дитини сукупності етичних для суспільства стійких форм повсякденного поводження в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.

Таким чином, робота з дітьми спрямована не тільки на засвоєння знань, навичок відповідно до Базового компонента та критеріям, розробленими ІПР для кожної дитини з ООП кожної вікової групи,а й на особистісний розвиток, з метою успішної соціалізації на етапі дошкільного дитинства.

7) Серед труднощів, що перешкоджають реалізації ідеї інклюзії - недостатня матеріально-технічна база сучасних закладів, невідповідність облаштування приміщень вимогам перебування в ньому дітей з особливими потребами

8)У контексті проблеми виділяються такі аспекти, як: надмірна наповнюваність груп, що заважає індивідуалізації навчання.Батьки також зазначають, що процес інклюзії може мати труднощі соціально-економічного характеру

9) браком спеціалістів

10) неготовністю громадськості до сприйняття цієї концепції.

11) складність для педагога одночасно взаємодіяти з різними дітьми і, таким чином, здійснювати індивідуальний підхід

12) складність у розробці індивідуальних програм розвитку (ІПР), недостатня обізнаність із психологічними особливостями розвитку дітей, котрі мають вади розвитку.

Адаптація (надання матеріалу,скорочення часу) та модифікація (зміна змісту) програм

13) брак необхідної літератури

14)ассистент вихователя

15) ассистент дитини (тьютор)

16)оплата праці, додаткові послуги (субвенція) , ціна 78,38грн.за один час.

5.Обговорення. Питання – відповідь.

6.Заключне слово. Висновки

Проте ці труднощі можуть бути успішно вирішені за умови надання необхідної підтримки закладам, відповідної підготовки фахівців для роботи в інклюзивних групах, організації команди фахівців для надання консультативних послуг.

Серед пропозицій щодо подолання труднощів інтегрування дітей з особливими потребами в заклад, такі: по-перше, проведення необхідного навчання педагогів для підвищення їхньої готовності до роботи в інклюзивних групах, по-друге, покращання матеріального забезпечення, залучення додаткових спонсорських коштів та адміністративного ресурсу; по-третє, проведення спеціальної просвітницької роботи серед громадськості, батьків, для формування сучасних демократичних настанов щодо дітей з особливими потребами.

Показовими є оцінювання процесу інклюзії фахівцями, безпосередньо залученими до нього .

Важливим аспектом процесу є використання всіма учасниками формального та неформального оцінювання практики інклюзії, орієнтація на зворотній зв'язок з дітьми та батьками, готовність до співпраці з іншими. Нині, коли досвід інклюзивної практики лише накопичується, переважна більшість схильна до апробації тих підходів, методів, про які вони почули на тренінгах, і готові змінювати лише окремі моменти.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.