Предметна область дослідження ціннісних орієнтацій розгорталася у дослідженні А.В.Шамне передусім в особистісному (а не соціальнонормативному) плані, з точки зору становлення ціннісних орієнтацій як внутрішніх структур особистості, закріплених життєвим досвідом, і «переживанням відносин із середовищем» (Л.С.Виготський). У відповідності з усталеними у психології положеннями ціннісні орієнтації розглядаються у даному досліджені як елементи свідомості (І.С.Кон, А.С.Прангішвілі), пов’язані з мотиваційно-потребовою сферою, ідеалами (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський), як вид ціннісних відношень людини до об’єктивно існуючих предметів, як результат переваги на основі образів і еталонів (О.Г.Асмолов, І.Д.Бех, Б.С.Братусь, С.Л.Рубінштейн), який безпосередньо стосується мотивів самоактивності індивіда.
