Чому важлива психолого-педагогічна освіта батьків?

Опис документу:
Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок. Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Чому важлива психолого-педагогічна освіта батьків?

Сучасна школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини шестирічного віку: формувати у молодших школярів уміння читати, писати, рахувати, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок.

Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити.

Надзвичайно важливою на даному етапі постає проблема взаємодії школи і сім’ї, зміцнення їх зв’язків, покращення емоційного контакту між батьками, дітьми та педагогічними працівниками; заохочення до партнерських, демократичних стосунків, що є основою створення гармонійного середовища для розвитку особистості дитини.

Психолого-педагогічна освіта батьків спрямована на підвищення їх педагогічної культури, розвитку у них позитивного сприйняття своїх дітей, себе самих, навколишнього світу; розвитку психологічних вмінь: попереджати причини виникнення конфліктів у сім’ї, спілкуватися на засадах емпатії, критично мислити тощо.

Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти знаннями про допомогу дитині з боку родини у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.

Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.

Вибір батьками ролі як контролюючої, караючої інстанції або повної байдужості щодо змін у соціальному статусі дитини свідчить про недостатній рівень педагогічної компетентності.

Психолого-педагогічна освіта батьків розпочинається у дошкільному навчальному закладі, а продовжується у школі. Для встановлення ефективної взаємодії батьків та вчителів важливе місце посідає перша співбесіда з майбутніми першокласниками та їх батьками. Батьки мають пам’ятати, що основна мета проведення співбесіди – вказати батькам на важливість їх ролі як перших вчителів і експертів розвитку своєї дитини, розглядаючи батьків як партнерів виховання дітей.

Що повинні знати батьки?

Батьки мають знати, що:

1. 3 метою підвищення педагогічної культури та надання інформації батькам про умови прийому дітей у школах обладнані "Куточки для батьків", які містять:

- Наказ директора про створення та склад психолого-педагогічної комісії;

- Перелік необхідних документів про прийом дітей до школи;

- Графік роботи педагогічної комісії;

- Матеріали про особливості організації та методики навчально- виховного процесу шестирічних першокласників;

- Перелік необхідних навчальних предметів для першокласника;

- Поради психологів і педагогів щодо виховання дітей, режиму дня, харчування шестирічних дітей.

Про умови прийому до школи можна дізнатися через запрошення- об'яви на дверях школи та будинків мікрорайону, де проживають майбутні першокласники, зателефонувавши до школи.

2. Батьки обов'язково повинні відвідувати батьківські збори, тому що це одна з форм зв'язку школи з батьками і пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять з планами навчально- виховної роботи початкової школи та класу, де навчається їх дитина; організації дозвілля школярів, їх трудового виховання тощо.

Важливими є перші батьківські збори, які покликані:

  • ознайомити батьків зі школою, її освітньою концепцією, спрямованістю, навчально-виховною системою, яка здійснюється саме в цій школі;

  • ознайомити з умовами навчання дітей у першому класі, особливостями навчальної програми, підручників, режиму дня;

  • ознайомлення з вчителями та вихователями.

Батькам бажано брати участь у педагогічних читаннях, батьківських диспутах, що сприяють обговоренню проблем навчання і виховання, висловлюючи власну точку зору.

3. Читаючи пам'ятки для батьків майбутніх першокласників різного змісту можна своєчасно зорієнтуватись у новій для них ролі - батьків школярів, упорядкувати деякі організаційні питання, сконцентрувати увагу на потрібному.

4. Для вирішення індивідуальних питань можна звернутися до вчителя, що може призначити час консультації: групової чи індивідуальної. Зміст консультацій може бути досить різноманітним, але головною метою залишається підвищення педагогічної культури батьків, встановлення партнерських стосунків, визначення конкретних шляхів і методів спільного впливу на дитину.

5. Вчитель може познайомитись з умовами, в яких проживає дитина, відвідавши її вдома, з загальною атмосферою в домі, спрямуванням життя сім'ї, морального мікроклімату, взаємостосунків, сімейними традиціями, організації життя, місця дитини в сім'ї.

Вчитель може дати поради щодо підготовки дитини до школи, організації її робочого місця.

6. Анкетування батьків проводиться з метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині тощо. Анкети розробляються психологами. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Чи готова Ваша дитина до школи?

Одне з першочергових завдань сім’ї - забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Воно полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти настроєність дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам'ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі - це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість (чи психологічна готовність до школи)? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років - це вміння виділяти фігуру, із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв'язки між явищами і подіями, логічно запам'ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість - це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість - це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам'ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам'ятовує букви. Тому дошкільного віку діти мають різний багаж досвіду - знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості. Для того щоб ви могли самі оцінити підготовленість дитини, пропонуємо вам невеликий тест.

Як визначити, чи готова дитина до навчання у школі?

Проблема готовності дитини до шкільного навчання психологами та педагогами розглядається з різних аспектів.

Батьки традиційно зводять цю проблему до оволодіння дитиною певними знаннями, уміннями та навичками (закладання певного обсягу знань з математики, вміння читати, писати друковані літери, мати елементарний лексичний запас з іноземної мови тощо) і майже ніколи не розглядають її комплексно, як розвиток інтелектуальної (розумової), емоційно-вольової, мотиваційної, комунікативної сфери особистості.

Орієнтиром у розумінні й визначенні рівня готовності вашої дитини до навчання може бути карта - характеристика готовності, яку розроблено психологами О. Проскурою та Р. Овчаровою.

У ній закладено три рівні готовності (високий, середній, низький), подано характеристику кожного рівня за основними параметрами шкільної зрілості:

- психологічна та соціальна готовність;

- розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій;

- розвиток пізнавальної діяльності;

- стан здоров'я;

- готовність батьків (що, на нашу думку, відіграє не останню роль).

Карта - характеристика готовності дитини до шкільного навчання

1. Психологічна та соціальна готовність до школи. (Обведіть номер позиції, яка відповідає рівню готовності вашої дитини).

А. Бажання вчитись у школі.

  1. Дитина бажає вчитися.

  2. Особливого бажання вчитися не має.

  3. Вчитися не хоче.

Б. Навчальна мотивація.

  1. Усвідомлює важливість та необхідність навчання, власна мета навчання набуває самостійної привабливості.

  2. Власна мета навчання не усвідомлюється, приваблює лише зовнішній бік навчання.

  3. Мета навчання не усвідомлюється, нічого привабливого в школі дитина не бачить.

В. Уміння спілкуватися та адекватно поводитися й реагувати на ситуацію.

  1. Дитина легко вступає у контакт, правильно сприймає ситуацію, діє відповідно.

  2. Контакт та спілкування ускладнені, реакція на ситуації не завжди правильна.

  3. Важко вступає в контакт, має ускладнення у спілкуванні, в розумінні ситуації.

Г. Організованість поведінки.

  1. Поведінка організована.

  2. Недостатньо організована.

  3. Поведінка неорганізована.

II. Розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій

А. Фонематичний слух:

  1. Порушень у фонематичній (звуковій) будові мовлення немає, мовлення правильне, чітке.

  2. У звуковимові є окремі вади ( потрібна допомога логопеда).

  3. У звуковимові переважають порушення ( обов'язкові заняття з логопедом).

Б. Дрібні м'язи руки.

  1. Рука розвинена добре, дитина впевнено володіє олівцем та ножицями.

  2. Рука розвинена недостатньо, є напруження під час роботи олівцем та ножицями.

  3. Рука розвинена погано.

В. Просторова орієнтація, координація рухів.

  1. Дитина достатньо добре орієнтується у просторі, рухлива, рухи скоординовані.

  2. Є окремі ознаки недорозвиненості орієнтації у просторі та координації рухів.

  3. Орієнтація у просторі та координація погано розвинені, дитина малорухлива, незграбна.

III. Розвиток пізнавальної діяльності

Інтелектуальна готовність - це оволодіння найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями); розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вона забезпечується розвитком допитливості, ініціативи, самостійності; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі).

А. Рівень обізнаності.

  1. Уявлення дитини про світ достатньо розвинене та конкретне. Дитина може розповісти про свою країну, місто, пори року, про рослини та тварини.

  2. Уявлення обмежене безпосереднім оточенням.

  3. Знання навіть про безпосередньо навколишній світ обмежені, - безсистемні.

Б. Розвиток мовлення.

  1. Мовлення виразне, граматично правильне.

  2. Дитина має ускладнення у підборі слів, у передачі власних думок, мовлення недостатньо виразне.

  3. Відповіді односкладні, у мовленні багато помилок, речення не закінчуються, слова треба "витягувати" з дитини.

В. Пізнавальна активність та самостійність.

  1. Дитина активна, завдання виконує з інтересом, не потребує додаткових зовнішніх стимулів.

  2. Недостатньо активна і самостійна, коло інтересів вузьке, потребує додаткових стимулів.

  3. Під час виконання завдань необхідна постійна додаткова стимуляція; інтересу до навколишнього світу не виявляє, рівень активності й самостійності низький.

Г. Сформованість інтелектуальних умінь (аналіз, порівняння,

узагальнення, бачення закономірностей тощо).

  1. Дитина може визначати зміст ( навіть глибинний), аналізує,

узагальнює, бачить і усвідомлює при порівнянні предметів і явищ відмінності, встановлює закономірні зв'язки.

  1. Завдання, що вимагають визначених умінь, виконує зі стимулюючою допомогою дорослого.

  2. Під час завдань дитина потребує навчальної допомоги і підказки, сприймає важко, самостійного переносу засвоєних засобів діяльності на виконання схожих завдань немає.

Д. Контроль діяльності.

  1. Вміє зіставити результати діяльності з визначеною метою.

  2. Самостійно дитина не може побачити відповідність результату і

меті.

  1. Результати діяльності зовсім не відповідають меті, що була поставлена. Але дитина цього не бачить.

Е. Темп діяльності.

  1. Відповідає вимогам вікової групи: вкладається у визначений час.

  2. Нижчий за середні показники для певної групи.

  3. Набагато нижчий від визначеного ліміту. Виконується менше третини обсягу.

Якщо в певних параметрах ви визначили рівень дитини на позиції 2 чи З, вам необхідно:

  1. Якомога раніше звернутися за спеціальною допомогою до психолога чи вчителя.

  2. Знайти фахівця ( вчителя ), краще психолога, який би професійно визначив рівень готовності вашої дитини до школи (саме в тому параметрі, де є відставання).

  3. Включити дитину в систематичну підготовку до школи ( відвідування логозанять, класів підготовки, центрів чи курсів психологічної адаптації до школи, які діють при всіх приватних закладах освіти, звернутися за індивідуальними консультаціями до вчителя, психолога). Самому зайнятися цим, керуючись спеціальною літературою.

  4. Не звинувачувати дитину, не залякувати її шкільним майбутнім, а переглянути і скорегувати ті умови, в яких виховується дитина, можливо, щось змінити у вашому спілкуванні з дитиною в родині.

Як підтримати дитину в період адаптації до школи?

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре відношення батьків та дітей, розуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини її проблем, переживань, вміння ставити себе на місце дитини. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це можна дати деякі рекомендації по вихованню дітей, ставлення до яких по-своєму - право кожного з батьків.

  • Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина - єдина у своєму роді, несхожа ні на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

  • Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

  • Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будите її любити за будь-яких обставин.

  • Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

  • В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

  • Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато - лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

  • Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями - це самий ефективний спосіб давати їй інструкції У випадку непокори батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І тільки в тому випадку, якщо дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина повинна розуміти за, що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання але важливо зазначити, що фізичне покарання - сама крайня та сама тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

а) Покарання — це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

б) Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

в) Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

г) Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано — сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

д) Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю як приниження. '

е) Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї -ваше засмучення.

- Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички знання, поняття про життєві правила та цінності, краще розуміти один одного.

Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, навчитись інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження — неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат - у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. Отже, для того, щоб підтримати дитину, необхідно:

  1. Спиратись на сильні сторони дитини.

  2. Уникати підкреслення невдач дитини.

  3. Показувати, що ви задоволені дитиною.

  4. Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.

  5. Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з якими вона може впоратись.

  6. Проводити більше часу з дитиною.

  7. У стосунках з дитиною активно використовувати гумор.

  8. Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб справитись із завданням.

  9. Вміти взаємодіяти з дитиною.

  10. Дозволяти дитині самій розв'язувати проблеми там, де це можливо.

  11. Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.

  12. Приймати індивідуальність дитини.

  13. Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

Формування спонукання до дії. Як це зробити на практиці?
Це означає не просто закласти в голову дитини готову мета і мотиви, а створити такі умови, таку обстановку, в яких йому самому захочеться вчитися.
1) З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися або помилки виховного характеру.Дорослі часто говорять дітям про те, що «ти не будеш вчитися – станеш двірником».Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Але йому важко, він не справляється. Труднощі у навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Як правило, такі діти не люблять вчитися. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (два рази не вийшло, третій раз не буду і намагатися). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить себе чекати.
2) Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності та довільної поведінки, або і виправляти свої виховні помилки, а для початку їх необхідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так ».
3) В процесі навчання, поки у дитини не сформована довільність поведінки, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і враховували індивідуальні особливості дитини: коли йому краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи та інше. Взагалі-то вище сказане найбільше підходить для періоду початкової школи, а ще конкретніше для першого класу. Але, якщо і в середній школі дитина не сформувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо повернутися до першого класу і пройти знову весь шлях формування навчальних навичок, просто це виявиться швидше, ніж у першому класі. Іноді дитина не вміє працювати з текстом – вчіть виділяти головну думку, переказувати. Іноді дитина не може сісти за уроки вчасно – привчайте до самоконтролю.
4) Важливо створювати для дитини зону розвитку, а не робити за дитину те, що він може (хоча і з труднощами) зробити сам. Наприклад, не треба показувати, як вирішувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти старався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх ». Процес більш тривалий, але більш правильний. При цьому, найчастіше така дитина (замість якого завдання виконують батьки) щосили маніпулює батьками, а батьки і не підозрюють про це. («Мама, тільки ти можеш так дохідливо мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька» – маніпуляція чистої води).
5) Дуже важливий момент – оцінювання зробленої роботи батьками і вчителем. Батьки можуть оцінити роботу «Молодець, добре!» (Порівнюючи сьогоднішні результати дитини з вчорашніми), а вчитель, порівнявши результати дитини з класом, оцінить це як «погано». Для уникнення таких випадків, важливо мати постійний контакт зі школою і цікавитися вимогами, що пред’являються до учнів. В іншому випадку у свідомості дитини створюється образ ворога – вчителя (батьки хороші – хвалять, вчитель поганий – лає). А це породжує огиду до школи, небажання вчитися.
6) Згідно з результатами досліджень, мотивація успіху (і як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допомогу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розумінням. А в тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невдачі, що прямо веде до низької навчальної мотивації.
7) Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей, не звикли бачити і визнавати своїх помилок. Тому, дуже важливо – адекватність самооцінки дитини щодо навчального процесу, в тому числі. Важливо пам’ятати, що в житті є багато значимого, крім академічної успішності – можна прожити з середніми знаннями і бути особистістю. Куди гірше, коли немає позитивного самосприйняття – самооцінка занижена, немає почуття впевненості в собі, поваги до себе як до особистості – спробуйте з таким багажем вижити і добитися життєвого успіху.
8) Важливо заохочувати дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до досягнення цілі будь якими способами. Хоча для американців платити за навчання – явище цілком нормальне, звичне і часто використовується. Але це палиця з двома кінцями: де гарантія, що через якийсь час дитина буде брати в руки книги тільки за гроші. Тому питання матеріального заохочення дітей за гарне навчання – це те питання, яке кожен батько повинен вирішити для себе самостійно. А ось заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (в цирк, на каток, в боулінг ) цілком прийнятно, крім того попутно батьками вирішується ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, задоволення потреби дитини бути частиною сімейної системи .
9) У справі підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важливий контакт з дитиною і довірча атмосфера. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися процес тривалий, але необхідний. Для підлітка важливо «Не пиляти», не карати, чи не обіцяти нагород. Потрібен контроль – допомога, а не контроль-тиск. Для підлітка важливо піднімати тему професійного визначення.
10) Не очікуйте негайних успіхів – зніміть з цього приводу «рожеві окуляри». Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо ви будете послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації своєї дитини, то неодмінно буде зліт.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.