! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

аналіз роботи за проектом «Подолання бар’єрів на шляху розбудови інклюзивного простору»

Опис документу:
в аналізі розкрито моделювання системи інклюзивного навчання дітей з особливостями психофізично¬го розвитку з наданням їм відповідної корекційно-педагогічної допомоги в традиційному закладі. Створення відповідних соціаль¬но-побутових умов, кадрове забезпечення, участь батьків у нав¬чально-виховному процесі та просвітницьку діяльність серед населення стосовно дітей з особливими освітніми потребами.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Подолання бар’єрів на шляху розбудови інклюзивного простору» теоретичний семінар на основі аналізу роботи за проектом «Рівні серед рівних» у продовж 2017-2019 н.р.

Вступ

Реальністю України є варіативна освіта, яка надає можливості для створення різних навчальних закладів як для здібних та обдарованих дітей (ліцеї, гімназії), так і для тих, хто має труднощі у навчанні та розвитку(спеціальні садки, школи,інклюзивно-ресурсні центри, центри соціально-педагогічної підтримки, оздоровчі тощо).

У нашій державі створено чітку диференційовану систему спеціальних навчально-виховних закладів (в т. ч. дошкільні й середні спеціальні) восьми типів, для кожної із категорій дітей, що мають ті чи інші особливості психофізичного розвитку (глухих, слабочуючих, сліпих, слабозорих, дітей з порушеннями опорно-рухової сфери, затримкою психічного розвитку, обмеженими розумовими можливостями, мовленнєвими вадами). Водночас, одним із перспективних напрямів реформування спеціальної освіти цих категорій дітей є їх інтегроване навчання в загальноосвітніх закладах.

Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в масові навчальні заклади - це процес, який набуває усе більшого розповсюдження в освіті. Такий підхід до їхнього навчання зумовлений багатьма причинами різного характеру. Однією з них є й те, що надання освітніх послуг дітям з особливостями психофізичного розвитку в закладах інтернатного типу певною мірою призводить до зниження у частини з них соціальної компетенції та дезадаптації в цілому.

Відтак, можна стверджувати, що інтеграція - це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, який пов'язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до осіб з особливими потребами, з визнанням їхнього права на одержання рівних з іншими можливостей в різних галузях життя, в тому числі й освіті.

Тож, зважаючи на сказане і виходячи з того, що освіта дитини з обмеженими можливостями має бути спрямована на облаштування її в соціокультурному просторі і повинна допомогти дитині в самоіндефікації, самовизначенні, самореалізації з урахуванням її індивідуальності, нами було зроблено спробу побудови моделі інклюзивної освіти яка б, забезпечуючи освітню підготовку та соціальний розвиток дітей з порушеннями психофізичного розвитку, передбачала психолого-педагогічного супровід, в тому числі й систему корекційно-педагогічної допомоги. При цьому ми використовували принципи теоретичного моделювання як системи елементів, що відтворюють певні сторони, зв'язки, зважаючи на те, що процес конструювання проекту педагогічної діяльності пов'язаний з реалізацією конструктивно-технічної функції науки, яка є нерозривною з функцією науково-теоретичною. Цей зв'язок визначається науковим обґрунтуванням практичної педагогічної діяльності, яка відповідає своєму соціальному призначенню лише в тому випадку, коли має випереджувальний характер стосовно педагогічної практики, дозволяє перебудовувати і удосконалювати її. Педагогічна наука, щоб виконувати свою прогностичну перебудовчу функцію, повинна мати змогу заглядати наперед, випереджувати практичну діяльність вчителів і вихователів.

Структура моделі впровадження інклюзивної освіти

Розробка моделі передбачала системний підхід, розгляд сукупності різноаспектних елементів, виділення інтегративних системоутворюючих зв'язків і стосунків, врахування сукупності зовнішніх і внутрішніх факторів і умов.

Структура моделі визначається такими компонентами та елементами:

  • цільовий (цілі, принципи, завдання);

  • змістовий ( основні напрями діяльності);

  • операційно-дієвий (етапи, форми, методи, умови);

  • оціночно-результативний (критерії, показники);

Мета

1.Моделювання системи інклюзивного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку з наданням їм відповідної корекційно-педагогічної допомоги в традиційному закладі, яка б передбачала створення відповідних соціально-побутових умов, кадрове забезпечення, участь батьків у навчально-виховному процесі та просвітницьку діяльність серед населення стосовно дітей з особливими освітніми потребами.

2.Створення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами.

3.Розробка і реалізація механізму інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в навчальний заклад, ранньої інтеграції цих дітей в соціальне середовище з урахуванням їхніх типологічних та індивідуальних особливостей.

Основні завданнями інклюзивного навчання :

  • забезпечення права дітей з особливими потребами на здобуття освіти в умовах навчального закладу у комплексному поєднанні з корекційними послугами;

  • різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб;

  • збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я вихованців;

  • виховання дитини як культурної і моральної людини з етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе;

  • надання у процесі виховання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров'я, особливостей психофізичного розвитку вихованця.

  • дослідити вплив інклюзивної освіти на психофізичний розвиток дітей з особливими потребами;

  • дослідити ефективні шляхи залучення дорослих до роботи в класах інтегрованого навчання;

  • розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників закладу та для батьків;

  • розробити та реалізувати механізм створення команди супроводу для забезпечення якісної освіти дітей з особливими потребами.

Основними напрямами роботи були: 

1. Підготовка педагогів до роботи з дітьми з особливими потребами в умовах дошкільного закладу шляхом проведення семінарів,практикумів, тренінгів для:

  • вихователів дошкільних навчальних закладів;

  • батьків.

2.  Формування громадської думки щодо необхідності забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей з особливими потребами шляхом проведення та участі у "Круглих столах", конференціях, інших масових заходах.

3. Вивчення навчально-методичної літератури для роботи з дітьми, котрі мають особливості психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітніх навчальних закладів.

4изначення найефективніших форм і методів навчання дітей з особливими потребами та їхніх здорових однолітків.

Очікуваними результатами роботи стали:

  • розробка моделі інклюзивної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку, яка передбачає створення сприятливих умов для індивідуального, різнобічного розвитку дитини та її соціалізації в суспільстві;

  • створення умов для гуманістичного виховання, розвитку толерантності серед дітей;

  • навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку разом із здоровими однолітками, що стимулює реалізацію їхніх потенційних можливостей, сприяє подальшій інтеграції в інші колективи, соціальне середовище;

  • формування у педагогів та батьків нового розуміння проблем дітей з особливостями психофізичного розвитку, опанування новими технологіями навчання, виховання і психологічної підтримки зазначеної категорії дітей, а також їхніх здорових однолітків. 

  • безумовно, враховувався і напівсуб'єктивний показник, як-то кваліфікація і бажання адміністрації, всього педагогічного колективу. Остання позиція відіграла чи не вирішальну роль, оскільки робота впродовж всього часу проводилася на безоплатній основі і завдячуючи ентузіазму практиків.

  • на початковому етапі роботи було створено робочу групу, до складу якої увійшли педагоги, які координували процес діагностування та відбору дітей до навчальних закладів. Саме питанням відбору дітей з особливими потребами, рівень психофізичного розвитку яких дозволяє перебувати в умовах загальноосвітніх навчальних закладів, приділялася значна увага. До цієї роботи було долучено також психолого-медико-педагогічні консультації та потім ІРЦ .

  • серед дітей з порушеннями психофізичного розвитку дошкільного віку, які навчаються в інклюзивних групах, за нозологіями порушень у кількісному відношенні спостерігалася приблизна рівність.

  • такий підбір дал змогу досліджувати процеси інклюзії представників практично всіх категорій дітей з порушеннями розвитку, що є принципово важливим з точки зору порівняння й узагальнення одержаних у процесі роботи матеріалів.

Основним завданням в подальшому стало систематичне надання методичної допомоги практикам, у групах яких виховуються діти з особливими потребами, консультування, розробка методик роботи із зазначеною категорією дітей в умовах інклюзивної освіти, добір методичних посібників, адаптування відповідних розробок зарубіжних авторів.

За кожним із означених вище напрямів було проведено відповідну роботу, яка вже на початковому етапі дала позитивні результати.

Стосовно напряму нормативно-правового забезпечення роботи було розроблено проект «Рівні серед рівних» (Див.додаток ), який було обговорено з практичними працівниками, а також на засіданні спеціально проведеного круглого столу. Схвалення проекту є важливою віхою, оскільки це є перший документ щодо організації інклюзивного навчання в ЗДО, окрім того всі учасники , керуючись ним, одержали змогу вирішувати цілу низку організаційних і методичних питань.

Саме завдяки проекту «Рівні серед рівних було визначено:

  • організаційно-педагогічні умови інклюзивного навчання;

  • схему комплектування інклюзивних груп;

  • вимоги до організації навчального процесу, до безпосередніх його учасників, їхні права і обов'язки;

  • рівень соціально-правового захисту вихованців з порушеннями психофізичного розвитку;

  • орієнтовну матеріально-технічну базу навчального закладу з інклюзивними групами. 

Команда супроводу

Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і профілактичної роботи в інклюзивних групах значною мірою залежить від скоординованості дій педагогів та різнопрофільних фахівців (логопед, дефектолог, спеціального педагога асистента, медичного працівника, психолога та ін.), які входять до складу, так званої, команди. Члени команди спільно оцінюють стан розвитку кожної дитини, розробляють перспективні й короткочасні індивідуальні плани роботи з дитиною, реалізують їх разом з дитиною, вирішують питання залучення до команди інших фахівців, планують додаткові послуги, аналізують результати спільної діяльності, оцінюють її, а також різнобічно підвищують свою кваліфікацію. Саме тому в зазначеному проекті виняткова увага приділяється питанням учасників команди та їхній підготовці до роботи в нових умовах.

Спеціалісти з проблем розвитку дітей з порушеннями психофізичного розвитку можуть багато в чому допомогти педагогам. Логопеди, фізіотерапевти, психологи, невропатологи, фахівці з фізкультури, соціальні працівники - всі вони можуть закласти свої цеглинки в підвалини успіху інклюзивної освіти.

Як засвідчили результати співпраці членів команди, треба стежити за тим, щоб учасники допомагали один одному. Якщо ролі розподілити традиційно - один завжди допомагає, а інший завжди приймає допомогу, - загальний результат буде не найкращим.

Склад команди має залежати від особистості дитини та її порушень. До команди обов'язково мають входити батьки дитини і фахівці. До прийняття важливих рішень доцільно залучити усіх головних членів групи, тоді ці рішення будуть знаходити загальне визнання і підтримку.

Лідером команди має бути людина, яку поважають усі члени, яка здатна ризикнути, а також уміє прислухатися до думок інших.Всі учасники повинні бути поінформовані про конкретні цілі та методи співпраці.

Як стверджує досвід, вкрай важливо запровадити відкритий стиль спілкування між учасниками і пам'ятати, що незгода між членами команди є природною частиною процесу співпраці.

Окрім роботи конкретної команди, має бути створена своєрідна мережа підтримки, тобто всі, хто працює з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, повинні допомагати одне одному. Слід ділитися знаннями, приміщеннями, повноваженнями. Всі працівники закладу, в т. ч. помічники вихователів, кухарі, адміністрація, повинні бути поінформовані, як вони можуть допомогти дитині з порушеннями розвитку.

Вся робота з дитиною має спрямовуватися на досягнення головної мети - підготувати дитину до незалежного життя. При цьому треба стежити за тим, щоб допомога і підтримка у ході виховання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від цієї підтримки.

Звичайно, колектив складаються з різних людей. Одні охоче діляться інформацією, інші побоюються втратити свій контроль, треті взагалі не хочуть ні в чому допомагати іншим, щоб забезпечити загальний успіх справи слід з повагою ставитися до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

Не вдаючись до детального опису ролі і безпосередньої роботи інших учасників команди, а також проблем, пов'язаних з обладнанням сенсорної кімнати, забезпеченням відповідними технічними засобами, створенням сприятливої атмосфери в цілому, зазначимо, що при плануванні освітньо-виховного процесу основна увага була спрямована на втілення таких фундаментальних позицій:

  • необхідність запровадження інноваційних педагогічних підходів і методів, в тому числі при проведенні оцінювання навчальних досягнень означеної категорії дітей;

  • запровадження диференційованого, індивідуального підходу практично до кожної дитини з порушеннями розвитку (індивідуальних навчально-виховних програм і індивідуальних планів роботи);

  • забезпечення (для умов загальноосвітнього навчального закладу) психолого-педагогічного, в т. ч. корекційно-відновлювальному супроводу дітей з порушеннями психофізичного розвитку та ін.

В цілому освітня парадигма вибудовувалася на основі особистісно орієнтованого навчання.

При організації навчального процесу перевага надається індивідуально-груповій формі діяльності з врахуванням готовності і здібностей особистості. Створюються сприятливі умови для самоактуалізації особистості, та вияву її індивідуальності.

Якісна оцінка діяльності суб'єктів допускається не як виняток, а як система; діяльність дитини оцінюється не лише з позиції набутих знань, а, перш за все, з позиції прогресивного розвитку. Особистісно орієнтоване навчання передбачає встановлення демократичного стилю взаємовідносин між вихователями та дітьми в руслі педагогіки підтримки.

Бар’єри на шляху розбудови інклюзивного простору.

Однією з проблем на шляху реалізації цих завдань є неспроможність сучасного ЗДО своєчасно й адекватно реагувати на швидкоплинні зміни сучасної освіти - упроваджувати новий зміст , нові освітні та інформаційні технології, нові стратегії педагогічної взаємодії. Потреба у розв'язанні цієї та багатьох інших проблем зумовлює необхідність нового підходу до підготовки майбутніх педагогів, підвищення кваліфікації працюючих педагогів.

Слід зазначити, що спеціальної підготовки педагогів навчальних закладів, у групах яких є діти з особливими потребами, не мають і донині не одержують.

Оптимізму, врівноваженості, компетентністі, спостережливості, розуму, старанності, внутрішнього настрою та адекватного сприйняття дітей з особливими освітніми потребами, володіння інноваційними технологіями – недостатньо ,треба щоб мотивація педагога щодо інклюзії і переконаність у її правильності як засобу та мети навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами, а також рефлексія власного досвіду сприяла підвищенню його компетентності. Це свідчить про необхідність спеціальної підготовки педагогів з метою формування в них високого рівня психологічної готовності. Для успішного формування готовності необхідно знати та враховувати особливості того виду діяльності, до якого проводиться підготовка, зберігати та підтримувати налаштованість на роботу у повній відповідності до характеру і складності її завдань.

Як засвідчив досвід проведеної роботи, для успішного розв'язання проблеми підготовки педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзивного навчання видається за необхідне організація такої підготовки в широкому масштабі із долученням як до державної, так і до недержавної форм фінансування. Важливим при цьому є забезпечення відповідного фахового рівня викладацького і тренерського складу, що є, як з'ясувалося, проблемним в окремих регіонах країни.

Тривалий досвід співпраці із педагогами, у групах яких є діти з порушеннями психофізичного розвитку, а також аналіз роботи дозволяють виокремити деякі аспекти, котрі потребують особливої уваги. Так, зокрема:

  • програми підготовки мають забезпечувати для педагогів позитивну орієнтацію стосовно розумових і фізичних недоліків, розвиваючи таким чином розуміння того, що може бути досягнуто в ЗДО завдяки допоміжним послугам, які є на місцевому рівні;

  • доцільно переосмислити підготовку вихователів, які працюють з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку, аби спрямувати їх на здобуття спеціальних знань і розвиток необхідних навичок - оцінювати особливі освітні потреби дітей, адаптувати навчальні програми, індивідуалізувати навчальний процес, працювати в команді з іншими фахівцями та батьками дитини;

  • як варіант, спеціальна підготовка в галузі освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку, яка б дозволяла одержати додаткову кваліфікацію з тим аби забезпечувати взаємодоповнюваність і мобільність;

  • при оцінюванні рівня кваліфікованості вихователів доцільно брати до уваги навички необхідні для задоволення освітніх потреб дітей з порушеннями психофізичного розвитку;

  • бажано підготувати необхідні друковані матеріали і організувати семінари для місцевих адміністраторів, інструкторів, завідувачів навчальної частини і вчителів-методистів з метою розвитку їхніх здібностей, здійснювать керівництво в цій галузі, а також надавати підтримку і консультувати менш досвідчений склад та ін.

Тож, відповідна підготовка педагогів є необхідною передумовою впровадження і розвитку інклюзивної освіти. Вона має надаватись і як елемент базової освіти, і у вигляді перепідготовки, і у вигляді тренінгів,тощо.

Окремий, принципово важливий напрям в контексті започаткування інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку, належить роботі з батьками - людьми, які є в найближчому оточенні таких дітей, і водночас, мають стати далеко не другорядними членами навчального процесу.

Батьки є привілейованими партнерами стосовно особливих освітніх потреб їхніх дітей, хоча і самі потребують різнобічної підтримки.

Педагоги давно усвідомлювали значення участі батьків у житті закладу, однак родини й надалі мають визначальний вплив на дітей упродовж усього їхньої освіти. Отож, пошуки відповідних способів забезпечення участі та співпраці батьків з закладом залишаються потрібним та непростим завданням, яке набуває особливої ваги у групах інклюзивних.

Важливість праці з батьками підкреслюється і в українському законодавстві. Зокрема, Закон України «Про дошкільну освіту» засвідчує, що «батьки є учасниками навчально-виховного процесу» і мають право:

  • вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

  • приймати рішення щодо участі в інноваційній діяльності навчального закладу;

  • обирати і бути обраним до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

  • звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

  • захищати законні інтереси дітей .

Особливої уваги ці тези набувають стосовно батьків дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Адже освіта таких дітей є спільним завданням батьків і фахівців. Позитивне ставлення до цього батьків безумовно сприяє інтеграційним процесам як у закладі, так і у суспільстві в цілому.

Відтак, головними ініціаторами у впровадженні інклюзії є батьки. Це, найперше, відбувається тому, що батьки є природними носіями ідеї, духу залучення дітей з особливими потребами до загальної системи і, крім того, вони є замовниками і споживачами цього виду освітніх послуг.

Саме тому, ефективна співпраця з батьками стала головним завданням.

Співпраця з батьками

Планувалося:

  • Навчити батьків краще розуміти внутрішній стан дітей з особливими потребами та стати компетентними захисниками прав та інтересів дітей.

  • Оцінити потреби та забезпечити надання освітніх, соціальних та інших послуг сім'ям дітей з особливими потребами.

  • Забезпечити батьків інформаційною підтримкою для задоволення їхнього професійного зростання у відстоюванні прав і інтересів дітей з особливими потребами.

  • Розвинути у батьків активну громадянську позицію.

З метою цілеспрямованої підготовки членів родин дітей з особливостями психофізичного розвитку до активної участі у процесі інклюзивної освіти, робочою групою було розроблено низку заходів роботи з батьками як то: проведення спеціальних тренінгів, цілеспрямовані бесіди, розробка відповідних методичних матеріалів та ін. Принципово важливим було те, що робота з батьками проводилася фактично за двома напрямами:

  • перший - роль і місце батьків у освітноьму процесі;

  • другий - допомога дитині з особливостями психофізичного розвитку з боку батьків - активних членів команди підтримки.

Стосовно першого напряму, то робота з батьками не потребувала зайвого клопоту, оскільки є безліч рекомендацій щодо активізації ролі батьків у освітьо-виховному процесі.

У дитячому закладі щодня відбуваються сотні занять з дітьми. Звичайно, члени родин не завжди знають, як треба діяти в тому чи іншому випадку. Дали їм зрозуміти, що вони завжди можуть звернутися до вихователя, якщо ситуація виходить з-під контролю. Конкретність інструкцій батькам залежала від їхнього досвіду роботи з дітьми та виду занять, які вони проводять.

Розробляли деякі загальні рекомендації щодо роботи з дітьми, які допоможуть батькам почувати себе зручніше і впевненіше, а також зроблять їхню роботу продуктивнішою. Ці рекомендації роздавали батькам або вивішували на стендах .

На особливу увагу заслуговував другий напрям. Тому, використовуючи всі форми впливу на батьків, якомога більше надавалося інформації саме про характер тих чи інших порушень, особливості розвитку тієї чи іншої категорії дітей, а також приділялася увага проблемам, з якими стикається дитина, що має порушення розвитку, у процесі виховання загалом, і в умовах інклюзивної освіти зокрема.

Важливо було безпосередньо залучати батьків до прийняття рішень стосовно їхніх дітей з особливостями психофізичного розвитку. Ще до приходу дитини до садка у багатьох родин були налагоджені контакти з відповідними фахівцями і службами, вони володіли інформацією, корисною для працівників закладу та . Тож, ми намагалися використовувати ці зв'язки, аби сім'я і спеціалісти закладу працювали спільно.

Принципово важливим було врахування думки батьків під час

  • Відбору, оцінювання і діагностики дітей.

  • Ідентифікації сильних якостей дитини та сфер, де вона відстає в розвитку.

  • Визначення цілей і завдань на навчальний рік.

  • Призначення   послуг,   які   отримуватиме  дитина  та  її сім'я.

  • Прийняття рішень щодо напрямів роботи з дитиною після закінчення навчального року.

Важливим при роботі з батьками було дотримання конфіденційності. Родини дітей повинні бути впевнені, що будь-яка інформація, яку вони надають усно чи письмово членам педагогічного колективу, не розголошується. Батьки дітей з особливостями психофізичного розвитку розповідали педагогам набагато більше, ніж звичайні сім'ї, і багато із цих відомостей мали делікатний характер. Тому в своїй роботі з батьками бажано дотримуватися таких принципів:

  • Первинним джерелом інформації про дитину повинні бути самі батьки. Необхідно збирати лише ті відомості, які є важливими для роботи з дітьми.

  • Батькам не слід дозволяти переглядати записи, що не стосуються їхніх дітей.

  • Інформацію, одержану від батьків, треба надавати членам педагогічного колективу і консультувати лише до тієї міри, наскільки це необхідно для роботи  з дітьми.

  • Сім'ям слід розповідати, що було повідомлено іншими працівниками чи фахівцям і чому це було зроблено. Якщо є сумніви щодо можливості передачі конфіденційної інформації іншим, спочатку запитайте дозволу в членів родини. Єдиним винятком із цього правила є випадки можливого насильства і відсутності турботи про дітей.

  • Щорічно, після приходу до групи нових батьків і їх дітей , вирішуйте, яку інформацію збирати, як її використовувати і хто до неї матиме доступ.

Батьки мають право вирішувати, хто, коли і як може інформувати інших людей про поведінку, знання, переконання і погляди дитини та її родини. Як уже зазначалося, перед початком оцінювання необхідно попросити в батьків письмового дозволу на його проведення. Треба також питати дозволу в батьків щодо обміну відомостями з іншими фахівцями чи керівниками програми.

Інформацію про дітей слід надавати лише тим людям, кому вона справді потрібна і хто має право її знати. Ніколи не розмовляйте і не пишіть про дитину будь-кому без згоди батьків. Зберігайте свої нотатки, контрольні листки та інші записи в такому місці, де батьки не могли б їх випадково прочитати. Тримайте інформацію приватного характеру в особливій теці й обговорюйте її зміст лише на професійній основі.

Тож, дотримуючись саме таких умов доцільно, як засвідчив досвід, залучати батьків до процесу, так званого, оцінювання, яке має багато переваг і для дитини, і для її родини, і для педагогів. Батьки добре знаюсь, що вміє робити їхня дитина й у чому вона потребує допомоги. А діти почувають себе безпечніше, коли батьки перебувають якби мовити « поблизу».

Опитування батьків є важливим елементом під час збирання різнобічних відомостей про дитину з вадами. Батькам можна пропонувати різні шляхи спілкування. Наприклад, для деяких зручніше письмово відповідати на заздалегідь складений перелік запитань, інші хочуть розмовляти з особисто.

Інколи батькам слід підказувати, яка інформація про дитину потрібна . Будьте чуйними та уважними - і ви отримаєте їхню допомогу. Батьки знають свою дитину краще за інших і швидко зрозуміють, що ви ставитеся до них як до партнерів у роботі з дитиною. Спілкування з батьками - це двосторонній процес. Демонструйте батькам, наскільки корисна одержана від них інформація і як вона сприяє визначенню ефективних способів допомоги дитині. Надавайте батькам можливість розпитувати вас.

Під час проекту використовували різні форми роботи з батьками з метою просвітницького впливу щодо можливості їхньої участі у вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах дошкільного навчального закладу.Основна увага при цьому зверталася на ефективність співпраці сім'ї і закладу щодо комплексного впливу на розвиток дитини з тими чи іншими порушеннями.

Участь батьків у розбудові індивідуальних програм розвитку (ІПР) є одним з ключових елементів для досягнення успіху. Ми намагалися підкріпити їхнє наполегливе бажання дати дітям максимальні можливості для реалізації власного потенціалу, захистити права дітей на здобуття освіти, рівноцінної з усіма іншими дітьми, щоб реалізувати і власну батьківську роль, незважаючи на всі труднощі, й особливі потреби дітей та власні проблеми - весь комплекс мотивацій, які є критично важливими для реалізації ІПР. Аби оптимізувати означений процес видається за доцільним:

  • забезпечити батьків дітей з особливими потребами своєчасним доступом до інформації і консультації, підтримки з боку професіоналів та інших фахівців;

  • підтримувати здатність батьків долати свої страхи, інші психологічні труднощі, посилення компетентності, з метою повноцінної участі батьків у освітньому процесі;

  • формувати позитивне ставлення та загальну культуру батьків з метою надання дітям достатньої опіки, заохочення самостійного вибору дітьми занять, реалізації їх творчих потенціалів і бажань;

  • сприяти об'єднанню зусиль батьків у лобіюванні впровадження інклюзивної освіти , впливові на законодавчий процес, виробленні політики і процедур діяльності закладу і мереж підтримки, залучення фінансових та інших ресурсів у розвиток інклюзивних програм;

  • створити потужну мережу батьківських об'єднань з метою консультативної та інформаційної роботи в оточуючому середовищі та суспільстві в цілому, поширення зразків кращих інклюзивних практик засобами інформування, зокрема і серед батьків здорових дітей.

Робота в проекті відродила надії батьків дітей з особливими потребами: їхні діти почали покращувати свої вміння та навички, налагодилися взаємини з батьками та іншими дітьми. Батьки відчули підтримку, зрозуміли, що до їхніх дітей добре ставляться вихователі, психологи, логопеди та інші співробітники закладу.Батьки переконалися, що найсприятливішими умовами для виховання їхніх дітей є звичайний садок, де вони можуть успішно покращувати свої уміння та навички, товаришувати з однолітками і почуватися в безпеці.Переважна більшість батьків почуває себе активними учасниками освітнього процесу та постійно отримують інформацію щодо того, як можна навчати дитину вдома.Батьки високо оцінюють надану підтримку, вважаючи її дуже необхідною. Вони й надалі хотіли б дізнаватися від спеціалістів про те, як треба виховувати і навчати дітей; краще знати законодавство у сфері захисту прав дітей з особливими потребами; брати участь у різноманітних навчальних тренінгах.

Відзначається особливе значення включення дітей з особливими потребами у звичайні групи. Для батьків цих дітей - певне зняття внутрішньої напруги, руйнування комплексу неповноцінності, виникнення планів на майбутнє, а відтак, - надії.

Корекційна робота

Педагоги можуть використовувати різні освітні технології й інноваційні методики (технологію розвиваючого навчання за В. Давидовим, Д. Ельконіним, оптимізації за Ю. Бабанським, методики В. Шаталова, С. Лисенкової, школи Монтессорі, Френе та ін.). Це за великим рахунком варіанти індивідуального і групового способів навчання. Зокрема, в умовах освітньої інтеграції перспективна технологія колективного способу навчання, яка передбачає чотири форми організації: колективну, групову, парну, індивідуальну. Групова й парна форми роботи дозволяють об'єднати учнів за здібностями, створити адекватний освітній простір з урахуванням їхнього рівня психофізичного розвитку, а відтак, і можливостей научуваності.

Корекційні цілі в освітнбому процесі мають позитивний характер. Не стільки усуваються відхилення, скільки створюються передумови для успішного навчання. Форми корекції визначаються причинами виникнення утруднень у процесі навчання, які впродовж нетривалого часу усуваються.

Ефективність організації спільного навчання залежить багато в чому від правильно організованої корекційної роботи. Саме тому, необхідне розуміння особливостей її змісту. Корекційна робота дуже тісно пов'язана з діагностикою порушень, тому про це дещо детальніше. Як засвідчує досвід, на сьогодні діагностика і корекція недостатньо скоординовані. В діагностичній і корекційній роботі не має проявлятися захоплення функціональною і симптоматичною діагностикою. Робота не повинна мати розмежування: в ІРЦ діагностували, а в освітніх закладах навчали, коригували. Адже, специфіка корекційної роботи полягає в тому, що потрібне комплексне її обґрунтування, прогнозування на основі медичних і психолого-педагогічних даних. Об'єктивно необхідним стає взаємодія педагогів, психологів, логопедів, сурдо-, тифло-, олігофренопедагогів, соціальних педагогів, медичних працівників. З метою координації зусиль доцільно повніше залучати ІРЦ до корекційно-розвивального навчання і реабілітації.

Відтак, лише на основі сучасної, неупередженої діагностики може плануватися і здійснюватися (як вже зазначалося, за участі представників ІРЦ, фахівців розташованих неподалік спеціальних закладів тощо) відповідна корекційна робота в умовах інклюзивного навчання з дітьми, що мають порушення психофізичного розвитку.

Стають об'єктивно необхідними і вкрай важливим соціальна реабілітація дітей з порушеннями психофізичного розвитку і підготовка їх до самостійного життя. Ця проблема не втрачає своєї актуальності в умовах інклюзивного навчання, що вимагає виділення у змісті корекційної роботи особливого напряму - корекції соціального досвіду і міжособистісних стосунків.

Як засвідчує практика і переконує науковий пошук, само по собі спільне навчання здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку не вирішує всіх питань їхньої взаємодії, формування позитивних міжособистісних стосунків. За відсутності належної уваги і відповідної роботи інтеграція може залишатися зовнішньою, яка не забезпечує суттєвих перетворень дитячих взаємин. Сфера дитячих стосунків може залишатися деформованою, неповноцінною. Діти з нормальним розвитком по-різному ставляться до дітей з психофізичними порушеннями. Загальновідомо, що здорові діти із співчуттям ставляться до своїх однолітків з видимими фізичними вадами (руховими, порушеннями слуху, зору) і відчужено - до дітей з інтелектуальною недостатністю.

У зв'язку з цим у процесі роботи поряд із корекційною роботою в усталеному розумінні пропонувалися корекційні заняття, які передбачали в якості обов'язкового і головного компонента корекцію взаємостосунків, їх гармонізацію, оскільки недооцінка цього напряму, відсутність профілактики дисгармонійних соціальних відносин може негативно позначитися на навчанні, психічному розвитку, на процесах соціалізації й інтеграції в цілому.

Вирішуючи завдання оптимізації міжособистісних стосунків здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку, ми намагалися враховувати ту обставину, що всі діти бояться того, чого не розуміють. Основна увага при цьому зверталася на форми спільної діяльності, моделювання соціальних відносин, формування комунікативної поведінки та ін.

Висновки

Серед труднощів, що перешкоджають реалізації ідеї інклюзії - недостатня матеріально-технічна база сучасних закладів, невідповідність облаштування приміщень вимогам перебування в ньому дітей з особливими потребами. У контексті проблеми виділяються такі аспекти, як: надмірна наповнюваність груп, що заважає індивідуалізації навчання.Батьки також зазначають, що процес інклюзії може мати труднощі соціально-економічного характеру, а також, пов'язані з недостатньою підготовкою педагогів до роботи в інклюзивному середовищі, браком спеціалістів, неготовністю громадськості до сприйняття цієї концепції. Називаються такі гальмівні чинники, як: складність для педагога одночасно взаємодіяти з різними дітьми і, таким чином, здійснювати індивідуальний підхід, складність у розробці індивідуальних програм розвитку (ІПР), недостатня обізнаність із психологічними особливостями розвитку дітей, котрі мають вади розвитку та специфікою їхнього

Проте ці труднощі можуть бути успішно вирішені за умови надання необхідної підтримки закладам, відповідної підготовки фахівців для роботи в інклюзивних групах, організації команди фахівців для надання консультативних послуг.

Серед пропозицій щодо подолання труднощів інтегрування дітей з особливими потребами в заклад, такі: по-перше, проведення необхідного навчання педагогів для підвищення їхньої готовності до роботи в інклюзивних групах, по-друге, покращання матеріального забезпечення, залучення додаткових спонсорських коштів та адміністративного ресурсу; по-третє, проведення спеціальної просвітницької роботи серед громадськості, батьків, для формування сучасних демократичних настанов щодо дітей з особливими потребами.

Показовими є оцінювання процесу інклюзії фахівцями, безпосередньо залученими до нього .

Аналізуючи ставлення до інклюзії педагогічних працівників закладу в цілому, можна зазначити, що всі вони одностайні щодо використання методів інклюзії, відзначають переваги та слабкі їх сторони, з цікавістю сприймають інформацію стосовно залучення, готові до різнопланового спілкування щодо процесу інтеграції, відзначають вагомий ефект залучення, орієнтуючись, насамперед, на поведінкові та діяльнісні прояви дітей, вдаються до формального та неформального оцінювання практики інклюзії. Переважна більшість обережна у запровадженні у практику інклюзивної освіти, пояснюючи це недостатнім опануванням інклюзивної технології. Плани на майбутнє пов'язуються із досконалішим оволодінням методами навчання дітей з особливими потребами .Цікаво, що на думку вихователів, співпраця між колегами з питань інклюзії є постійною і систематичною. В такій співпраці значно більше позитивних моментів, хоча є й негативні, зокрема, неможливість розв'язати гострі проблемні питання. Оцінювання ефективності співпраці здійснюється найчастіше неформально: в розмовах, обговореннях, хоча використовуються й такі формальні, як моніторинги. Досить оптимістичними є плани майбутньої співпраці.

Отже, інклюзивна освітня практика потребує наявності низки чинників. Під час практичного оволодіння методами інклюзії виявилися слабкі сторони цього процесу, зокрема, відсутність ґрунтовної фахової підготовки, брак необхідної літератури, недостатня матеріально-технічна база тощо. Хоча всіма учасниками інтеграційних процесів зроблено значні кроки, спрямовані на подолання слабких сторін методів залучення.

Важливим аспектом процесу є використання всіма учасниками формального та неформального оцінювання практики інклюзії, орієнтація на зворотній зв'язок з дітьми та батьками, готовність до співпраці з іншими. Нині, коли досвід інклюзивної практики лише накопичується, переважна більшість схильна до апробації тих підходів, методів, про які вони почули на тренінгах, і готові змінювати лише окремі моменти.

Підсумовуючи результати роботи проекту «Рівні серед рівних» слід зазначити, що він мав чітко окреслені етапи, кожен з яких ніс своє організаційне і змістове навантаження.

Безумовно, у процесі роботи всі без винятку його учасники зустрічалися із цілою низкою всіляких труднощів. Втім, можна із впевненістю констатувати, що переважну більшість намічених цілей і поставлених завдань виконано.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись