У початковій школі дитина щодня стикається з великою кількістю інформації, яку потрібно сприймати, осмислювати та використовувати. Значна частина навчальних завдань передбачає роботу з підручником, дошкою, зображеннями, схемами, таблицями, картками та письмовими інструкціями. Для молодших школярів зі зниженим зором така діяльність може супроводжуватися додатковими труднощами. Навіть нескладне завдання іноді потребує більше часу, зосередженості та спеціально підібраних умов.
Водночас знижений зір не визначає інтелектуальних можливостей дитини та не є підставою для обмеження її участі в навчанні. Важливо розуміти, що труднощі часто виникають не через складність самого навчального матеріалу, а через спосіб його подання. Якщо текст надрукований дрібним шрифтом, зображення має недостатню контрастність, а інформація на дошці розміщена далеко від учня, дитині складніше виконати навіть добре знайоме завдання. Отже, завдання педагога полягає не в тому, щоб зменшувати навчальні очікування, а в тому, щоб зробити освітній процес доступним.
Адаптація навчання починається з уважного вивчення індивідуальних потреб школяра. Діти зі зниженим зором не є однорідною групою: вони можуть по-різному сприймати кольори, контури, дрібні деталі, текст і просторові зображення. Одній дитині достатньо збільшеного шрифту, іншій необхідне додаткове освітлення, третій зручніше працювати з електронним текстом, який можна збільшувати самостійно. Є учні, яким допомагає поєднання зорового сприймання зі слуховим або тактильним супроводом.
Тому педагогові важливо не орієнтуватися лише на загальні уявлення про особливості зниженого зору. Потрібно враховувати рекомендації фахівців, індивідуальну програму розвитку за її наявності, спостереження за роботою дитини та інформацію від батьків. Доцільно з'ясувати, за яких умов школяр краще читає, як довго може працювати із зоровим матеріалом без надмірного напруження, які засоби використовує та в яких ситуаціях потребує допомоги.
