" Жага до життя" Робота над змістом оповідання. Підсумковий урок за вивченим твором

Джек Лондон зобразив людину, яку варто вважати героєм і яка може голосно сказати, що вона ЛЮДИНА.

Отже, ідеєю твору є те, що людина кидає виклик смерті і перемагає її.

Сьогодні ми продовжуємо говорити по героїв Джека Лондона і про його твір "Жага до життя".

Робота а повторення матеріалу

Евристична бесіда

1. Хто є героями оповідання і з якою метою вони приїхали в суворий край?(Білл, та його супутник).

2. Якими ми їх бачимо на початку оповідання?(Білл слабкий духом, не витримує випробувань Північчю і гине. Його супутник має волю до життя – і, всупереч усьому, врятовується).

3. Яке нещастя сталося з супутниками Білла, коли він переходив потік?(Посковзнувся)

4. Як вчинив Білл?(Покинув свого супутника)

5. Чи була надія в супутника Білла, що той його зачекає?(Так)

6. Чому загинув Білл?(Він бездушний. Зрадив товариша. Жадібний, золото цінує більше за життя).

7. Як закінчується боротьба між вовком і людиною?(Герой перегризає глотку тварині)

8. Хто помітив на березі людину?(Вчені – учасники наукової експедиції)

9. Вони допомагають героєві твору?(Так)

10. Що найбільше дивувало матросів та вчених у поведінці героя оповідання?(Страх, що не вистачить харчів, тому він нишком від усіх ховав їжу)

11. Чи можна назвати бездушним героя оповідання?(Ні. Знесилений, майже непритомний, він все ж таки залишається людиною і без жалю розлучається з золотом. Пересилює спокусу поживитися останками товариша).

12. Що надало герою нових сил для боротьби зі смертю?(Він усвідомив, що може стати жертвою відразливої тварини, «майже здохлятини». «Потрапивши в тенета смерті, він кинув їй виклик і відмовився помирати»)

 Жанр: оповідання

Тема: як людина бореться за життя в Білій Пустелі Ідея: уславлення людини, яка кидає виклик смерті і перемає її, сили волі, витримки, жаги до життя Проблематика: проблеми людської гідності, життя і смерті, дружби та зради. Головна думка твору “Жага до диття” – це боротьба за життя мужньої, відважної, цілеспрямованої та рішучої людини.

“Жага до життя” композиція

Експозиція – опис Півночі та золотошукачів.

Зав’язка – Білл кидає свого хворого товариша.

Розвиток дій – герой бореться за життя.

Кульмінація – сутичка з вовком.

Розв’язка – порятунок героя. «Жага до життя» ознаки оповідання: • Невеликий прозовий твір; • Невелика кількість героїв (двоє); • Однолінійний сюжет; • Невеликий проміжок часу (декілька тижнів); • Стислі описи.

Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та замученому тілі, відчай від марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, що змінив страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком.

Випробування героя

. 1.Підвернув ногу Той, що йшов позаду, посковзнувся на гладенькому валуні й ледве не впав, але в останню мить утримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Мабуть, у нього запаморочилась голова; заточившись, він випростав вільну руку, ніби шукав опертя. Ставши рівно, він спробував ступити вперед, але знов похитнувся і мало не впав. — Агов, Біле! Я підвернув ногу!

2. Зрада друга Біл так і не оглянувся. Товариш дивився йому вслід, і, хоч його обличчя ніяк не пожвавилося, очі засвітилися тугою пораненого оленя. Біл вийшов, кульгаючи, на той берег і подався далі, не повертаючи голови. Чоловік, що стояв серед потоку, вдивлявся йому вслід.— Біле! — гукнув він ще раз. Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся.

3. Самотність Він озирнув те коло світу, в якому залишився. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз проблиснув страх.

4. Голод “Голод давався взнаки”. ” голод гнав його вперед”. “…рибка втекла”, ін з’їв двох пічкурів сирими “лиш тому, що наказував розум. Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти”. “Він страшенно ослаб, йому паморочилося в голові, іноді так, що аж в очах темніло. Його почали мучати галюцинації, муки голоду щоразу повертали розум, до дійсності”. Але його діймав лише голод: цілу ніч йому снилися обіди, бенкети та столи, заставлені найрізноманітнішими стравами.

5. Поєдинок з ведмедем Одчайдушну хоробрість змило хвилею страху. А що, коли звір нападе на нього, слабосилого? Він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі ведмедеві. Ведмідь став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік. Осмілілий зі страху, він теж загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх. Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам злякався цієї загадкової істоти, що стояла прямо й не боялась його.

6. Боротьба з вовком він угледів вовчу голову. Гострі вуха не стирчали догори, як у інших вовків; очі були тьмаві й налиті кров’ю, голова понурилася. Він був хворий. Звір не зводив з нього голодного погляду. Він то ліз навкарачки, то непритомнів, а вовк усе плентався слідом за ним, кашляючи і хриплячи. Його коліна стали суцільною раною, як і ноги; кривава смуга тяглася за ним по каменях та мохові. Якось, оглянувшись, він побачив, що вовк пожадливо вилизує слід, і зрозумів, який його чекає кінець, якщо… якщо він сам не вб’є вовка. I почалась одвічна страшна трагедія боротьби за існування: хвора людина повзла, хворий вовк шкутильгав за нею — дві вмирущі істоти волоклися через пустелю, чигаючи на життя одна одної.

7.Герой на судні Бедфорт. Вони обстежили нишком його койку. В ній знайшлося повно сухарів, матрац був напханий сухарями, в кожному закутку були сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі, та й годі. Вчені сказали, що це минеться; воно й справді минулося, перш ніж «Бедфорд» кинув якір у бухті Сан-Франциско.

Роль природи у творі “Жага до життя”

Природа на початку. «Сонце ховалося за товщею сизих хмар. Прокинувсь він о шостій ранку і якусь часину нерухомо лежав на спині, втупившись очима в сіре небо. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.» Природа в кінці. «Зійшло яскраве сонце… Погода була прекрасною. Почалося коротке бабине літо північних широт». «Бабине літо ще продовжувалося» Кожна Людина повинна боротися за своє життя, бути здатною постояти за себе, нести в собі знаряддя сили, сміливості, доброзичливості, духовної і громадянської відваги і, найголовніше,— Любити Життя, сповнене духовної багатсва.

Чому Білл зрадив друга? 

https://vseosvita.ua/test/start/lkb144