Вимоги рослин до умов живлення в різні періоди росту

Мета: продовжувати формувати знання з живлення рослин, вміти спостерігати, визначати нестачу того чи іншого елементу живлення в рослині.

Харчуванням рослин називають поглинання мінеральних речовин, що містяться в грунті, кореневою системою і подальше засвоєння їх самою рослиною. Найважливішими елементами для живлення рослин є: фосфор, калій, кальцій, азот, залізо, магній, бор та інші. Всі елементи, що входять до складу рослин виконують певні функції. Роль мінеральних речовин у процесі росту рослин дуже різноманітна. Крім кисню, вуглецю і водню всім рослинам потрібно фосфор, сірка, азот, магній, кальцій, залізо.

Рослина для свого нормального розвитку має отримувати всі необхідні йому мінеральні речовини в потрібних концентраціях у розчинному вигляді. Якщо рослина не одержує потрібної кількості якогось елементу, то виявляються ознаки голодування. Якщо ж рослина отримує якийсь мікроелемент у надлишку, то виходить отруєння рослин.

Поживні речовини, потрібні для росту і розвитку рослин, засвоюються з різних середовищ. Так, кисень, вуглець, водень рослини дістають з повітря і води; азот, фосфор, калій, кальцій, залізо, мідь, цинк, марганець та інші – з грунтового розчину.

Поглинають рослини поживні речовини через кореневі волоски. Більшу частину вуглекислого газу вони засвоюють через листки і лише у незначних кількостях через стебла та корені. Овочеві культури виносять з грунту велику кількість поживних речовин, особливо в період бутонізації, цвітіння та плодоношення. Пізньостиглі овочеві культури виносять поживних речовин більше, ніж ранньостиглі. Овочеві культури з коротким вегетаційним періодом потребують значно більше поживних речовин.

Азот. Якщо в грунті не вистачає азоту, рослини погано розвиваються, врожайність знижується, колір листків стає блідо – зеленим, а при значній недостачі його вся рослина може стати золотисто – жовтою і побуріти. Наприклад, у капусти починаючи з нижнього ярусу, забарвлення листків змінюється від зеленого до жовто – зеленого і переходить до рожевого та пурпурного. У помідорів жилки листків змінюють забарвлення на фіолетово – червонувате, стебла стають тонкими, твердими й волокнистими, ріст і цвітіння запізнюються, бутони обсипаються, плоди дрібні. У огірків нижні листки бувають від блідо –зелених до жовтих, огудиння тонке, дерев’янисте і волокнисте, затримується цвітіння й зав’язування плодів. У цибулі та редиски листки наростають повільно, вони дрібні і поступово жовтіють. Коли азоту багато, посилено ростуть листки, пагони, стебла. Цвітіння в такому разі затримується, що знижує загальний врожай, особливо ранній.

Фосфор рослинам також дуже потрібний. Його нічим не можна замінити. Достатня кількість фосфору сприяє кращому засвоєнню азоту, калію, магнію. Фосфор прискорює утворення та достигання плодів. При його нестачі сповільнюється ріст, цвітіння, зав’язування та достигання плодів. У капусти й помідорів листки дрібні, темно – зеленого забарвлення, яке поступово переходить у фіолетове. У цибулі в’януть і засихають кінчики старих листків. Іноді на них з’являється крапчастість, помітне чергування зеленого, жовтого ц бурого забарвлення.

Калій не входить до складу органічних сполук, але відіграє важливу роль при утворенні вуглеводів, підвищує стійкість рослин проти хвороб, холодостійкість, впливає на смакові якості овочів. Особливо багато калію виносять з грунту коренеплоди. При його нестачі сповільнюється ріст, рослини низькорослі й кволі. Листки крихкі, краї їх закручуються доверху. Хлорозна тканина буріє і відмирає. У капусти краї нижніх листків світлішають, жовкнуть, буріють і відмирають. У помідорів на краях листків з’являються плями бронзового відтінку. Потім утворюється суцільна кайма з відмерлих тканин. У огірків листки темно – зелені, куполоподібні, краї нижніх листків жовтіють і відмирають. Плоди помітно розширені у верхній частині. У цибулі кінці старих листків стають сірувато – жовтими, соломисто – жовтими і в’януть. У моркви листки закручуються, краї їх буріють, зелене забарвлення поступово змінюється. Стає сіруватим, потім бронзовим.

Кальцій. При нестачі кальцію ріст рослин припиняється, вони стають карликовими, верхні бруньки відмирають, корені короткі, товсті й ослизнені. У помідорів верхні листки жовтіють, а нижні залишаються зеленими, рослини кволі, ростові точки відмирають. Коренева система невелика і сильно розгалужена, плоди пошкоджуються верхівковою гниллю.

При нестачі заліза у рослин спочатку уражується точка росту, верхній пагінець. Листки у верхній частині рослин стають блідо – зеленими, тканина листків буріє і відмирає.

При нестачі магнію спостерігається хлороз, який спочатку розвивається на нижніх листках, при цьому тканина між жилками жовкне або стає білою. У капусти хлороз помітний між жилками, починаючи з верхніх. Пошкоджена тканина жовкне, однак біля жилок залишається зеленою. У огірків, кабачків, гарбузів листки блідо – зелені. Вони жовтіють, буріють і відмирають, а біля жилок тканина залишається зеленою.

При нестачі бору затримується ріст рослин. Біля основи та по краях молодих листків з’являється хлороз. Листки відмирають, а верхівкові бруньки чорніють і ослизнюються. У помідорів спостерігається почорніння точки росту. Рослина сильно галузиться. На плодах виникають засохлі плями.. Буряки, морква та інші коренеплоди захворюють на гниль сердечка. Утворюються темні плями на потовщеній частині коріння. Ріст сповільнюється і рослина стає карликовою. У цибулі рослини недорозвинені і мають виродливу форму.

При нестачі марганцю молоді листки дуже дрібні і вкриті жовтими плямами, тканина буріє, стає прозорою і відмирає. У капусти жилки залишаються зеленими, а між ними тканина червоніє. Головки не зав’язуються. У помідорів листки світло – зелені, а потім жовтіють, пагони витягуються, рослина погано цвіте, плоди не зав’язуються. У буряків листки не жовтіють. А стають темно – червоними, майже фіолетовими, особливо між жилками. У огірків листки світло – зелені, а по краях утворюється жовтувата кайма.

Сірка дуже важливий елемент у живленні рослин, бере участь в окислювально – відновних процесах та в білковому обміні речовин. При нестачі сірки затримується синтез білків. Рослини мають кволий вигляд, видовжуються стебла, листки і черешки стають дерев’янистими. Потребу в сірці покривають за рахунок внесення фосфорних, калійних та органічних добрив.

Від нестачі цинку у рослин з’являються сірувато – зелені листки. Які поступово стають бронзовими або жовто – коричневими, а їхні краї буріють. Стебла тонкі і дерев’янисті. Нестачу цинку найчастіше відчувають гарбузи, кабачки, патисони. У помідорів утворюються дрібні листки, вони жовтіють або вкриваються дрібними плямами.

Нестача міді негативно позначається на рості рослин. Стебла стають тонкі і тверді. Листки втрачають тургор і на них з’являються жовтувато – зелені плями. Спочатку коренева система розвивається краще, ніж надземна, потім ріст корінців сповільнюється, вони буріють і відмирають. У помідорів листки стають темно – синювато – зеленими. Розвивається хлороз, листки і стебла крихкі.

Для того, щоб рослини нормально розвивались потрібно спостерігати за їх розвитком і при потребі вносити мінеральні добрива, тобто підживлювати їх.