Урок розвитку мовлення. Мудрість та повчальність євангельських притч (Притча про сіяча.)

Прочитайте притчу

Притча про сіяча

Вийшов сіяч посіяти зерно. Те, що впало край дороги, затоптали. Що впало на кам’янистий ґрунт — засохло без вологи. Дещо впало в терен і було ним заглушене. А те, що впало на добру землю, вродило стократно.

Зерно — Боже Слово. Зерна край дороги — це ті, у кого диявол забрав із серця це слово. Що на кам’янистому ґрунті — це ті, хто відійшов під час випробувань. Які поміж терном — це ті, що забувають слово Боже за щоденними клопотами та багатством, не дають плоду. Зерна на добрій землі — це ті, хто Слово почує і збереже в щирому та доброму серці.

У Священному писанні Євангелія (їх чотири) посідають особливе місце притчі. Записали їх ті, хто особисто знав Ісуса або його учнів, покликаних ним для виконання священної місії: Матвія, Марка, Луку, Іоанна.

Кожне з Євангелій по-своєму розповідає про одні й ті самі події: народження Христа, його життя, проповідування та мученицьку смерть заради інших людей. Христос навчав людей притчами: «Відкрию у притчах уста свої, розповім таємниці від почину світу». Настав час і нам ознайомитись з ними.

1) Притча про сіяча

Що ж таке притча? Записати у зошит визначення
При́тча — це твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні.

Користуючись формою “Щоденника подвійних нотаток” (аркуш в зошиті розділяється навпіл: ліворуч – мотив / деталь, праворуч – його значення), проаналізуйте символічний підтекст ключових художніх образів / деталей:

– сіяч;

– зерно;

– місця, де впало зерно: “при дорозі”, “кам’янистий грунт”, “неглибока” земля, “серед будяків”, “добра земля”;

– птахи, що поклювали зерно;

– плоди, що принесло зерно

Завдання записати у зошит