Літературознавчий дискурс
Композиція повісті
Експозиція: переїзд родини Кролл на нове місце проживання.
Розвиток дії: Сімона йде до нової школи, через банальну помилку її приймають за хлопчика. Сімона приймає правила гри і, відповідно до них, вибудовує стосунки з вчителями, однокласниками і Ісаком, який привертає її увагу з першого погляду.
Кульмінація: вечірка однокласників, змагання з плавання Ісака і Сімони, примирення героїв.
Розв’язка: смерть “доброго мудрого бога” – дідуся Сімони.
Дівчинці бракує уваги з боку дорослих. Сімоні здається, що мати зайнята лише своїм життям, в якому доньці немає місця. В іншому випадку хіба вона забула б про день народження своєї дитини?! Тому Сімона уже заочно ненавидить Інгве. Він з’явився аби перебрати на себе мамину увагу, якої і так бракує. Це звичайні дитячі ревнощі, якими можна пояснити упередженість, грубощі і агресивність Сімони. Вона не без гумору називає Інгве «ідіотом, занудой», якого мама “придбала задешево на розпродажі". Переїзд починається з неприємності – «вони забули Кілроя». Собака допомагав Сімоні тамувати страх самотності, біль від непорозуміння. Кілрой розумів Сімону без слів. Саме через Кілроя Сімона влаштовує скандал і ледь не бійку з мамою. Кілрой – подарунок дідуся Сімоні. Дідусь – ось хто завжди любив і розумів Сімону.
“Дідусь підхопив мене, підняв до свого обличчя. Він похитав головою і так на мене подивився, ніби бачив мене наскрізь. Мені стало не по собі.Що він розгледів в мені?
- Бідолаха, - пошепки лагідно промовив дідусь."
Його повернення додому стає для Сімони моментом справжнього щастя і моментом недитячого випробування: дідусь повернувся додому помирати. Сімонина душа кричала від болю: “Не хочу! Чуєш, Боже, ти не смієш!”
Характеристика образу головної героїні твору
Цікавість повість викликає ще й тому, що образи твору дані в розвитку : і мама Сімони, і Інгве, і Ісак, і , звичайно, сама Сімона змінюється протягом оповіді. Змінюються і читацькі оцінки. Один з читачів під час Інтернет-обговорення написав, що спочатку "Сімона і її родина здаються божевільними, а в кінці – любиш їх усіх".
На початку твору Сімона – дівчинка-підліток, яку, дійсно, легко сплутати з хлопчиком : “худеньке, довгов'язе, непоказне дівча в залатаних джинсах , кросівках і смугастій майці..," " очі, що дивляться з-під короткого чубчику, із злістю," " я скидалась на охлялого міського щурика”. В одній з останніх глав Сімона, здається, сама ледь впізнає своє відображення в дзеркалі: “дівчина із свіжовимитим волоссям, яскравою посмішкою й підведеними очимами, – така собі казкова красуня, на зразок фотомоделей із маминих журналів”.
Тож варто поговорити детальніше про події, які спричинили таку зміну героїні, і не тільки зовнішню, а й внутрішню, допомогли Сімоні пізнати в собі ті сили, про які дідусь каже, що вони живуть в кожному з нас і про які ми навіть не здогадуємось.
Головна героїня – ваша однолітка. Тож вам буде цікаво спостерігати за Сімоною і прорівнювати її думки і емоції з власними.