Т.Г.Шевченко Поема («комедія») «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність. Композиційний прийом «сну». Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої особистості.

МЕТА:

Предметні компетентності : коментує сюжет твору, його ідейний зміст, контрастні картини в ньому; інтерпретує твір у культурологічному контексті; коментує оцінку твору критиками, зіставляє її з власною; визначає його місце в мистецькому доробку автора, історії української літератури; пояснює його актуальність сьогодні.

Ключові компетентності : коментує створені поетом образи морально звироднілих «землячків», висловлює власне ставлення до таких людей; знаходить паралелі в сьогоденні; дискутує з приводу порушених у творі проблем; застосовує комунікативні стратегії відповідно до мети і ситуації спілкування; визначає особливості представлення творчості Т.Г. Шевченка в різних видах мистецтв.

Вивчає напам’ять: фрагмент (на вибір).

НЛ–1,2,3,4 Емоційно-ціннісне ставлення Формування вільнодумної, національно свідомої особистості. Усвідомлення громадянської позиції людини.

ТЛ: гротеск, контраст, умовність.

МК: документальний фільм «Великі українці — Т. Шевченко», 2008 (кіномистецтво); Ф. Рубо. «Кавказька сцена»; художні роботи О. Шупляка (образотворче мистецтво).

Тип уроку: формування навичок і вмінь

Обладнання: підручник, зошит, текст поеми "Сон", тести ,

ХІД УРОКУ:

• І.Організаційний момент ( тема, мета)

• ІІ. Мотивація навчальної діяльності ( мотиваційна картка побажань)

• ІІІ. Актуалізація опорних знань : тести "Період трьох літ", "Біографія Т.Г.Шевченка"

• Вивчення нового матеріалу:

  Робота з підручником - Поема («комедія») «Сон» і тогочасна суспільнополітична дійсність. Композиційний прийом «сну». Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої особистості.

• Первинне застосування знань:

  Виразне читання тексту комедії "Сон"

• Застосування знань і дій у стандартних умовах:

  Аналіз поеми - запис у зошити - тема, ідея, художні засоби

• Творчий перенос знань і навичок у нові ситуації:

  1. Прийом "сну" - розповідь від свого імені про сучасні події в Україні - есе "Мій сон про Україну"

  2. Тести за змістом поеми

• Підсумки уроку:

  рефлексивна картка - оцінювання

• Домашнє завдання:

  вивчити уривок з поеми "Сон" напам'ять

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3979

прочитай поему "Сон"

ОПРАЦЮЙ МАТЕРІАЛ І ЗРОБИ ВІДПОВІДНІ ЗАПИСИ У ЗОШИТАХ

“Сон” (У всякого своя доля) Шевченко аналіз твору (паспорт)

Автор –  Тарас Шевченко

Рік написання – 1844

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема (політична сатира).

Напрям – реалізм

Провідний мотив: зображення справжньої суті російського імпер­ського режиму.

Головні ідеї “Сон”: засудження самодержавства й кріпосництва в Росій­ській імперії, висміювання вірнопідданства й аморальності земляків-перевертнів.

Римування – поєднання чоловічої і жіночої рими

Головні герої та образи-символи:

Героями твору є:

оповідач,

землячок (петербурзький чиновник з України),

цар,

цариця,

інші чиновники.

У поемі є такі образи:

Сова як віщий птах, який накликає смерть, цей образ ніби навіює тривогу.

Цар волі «штемпом увінчаний» – цей образ ототожнений із Христом, розіп’ятим між двома розбійниками, у нього від тернового вінця рани, які нагадують сліди від припікання металом.

Білі птахи – душі померлих на будівництві столиці (Петербурга), символ Нового Заповіту, уособлення Святого Духа. Одна з білих пташок символізує Павла Полуботка.

Композиція “Сон”

Поема орієнтовно розмежовується на такі частини:

пролог;

покріпачена Україна;

сибірські нетрі;

самодержавний Петербург;

прийом у царських палатах;

видіння над Невою;

вранішня столиця;

другий прийом у палатах.

Особливості: твір має вступ, три частини (зображення України, Сибіру й Петербурга) й завершення. Події описуються від першої особи. Прийом сну дозволяє авторові показати віддалені місцевості Росії, а також події з минулого.

Прийоми побудови твору:

І – прийом подорожі вві сні за совою (Україною, Сибіром, Петербургом)

ІІ – прийом контрасту (різке протиставлення рис характеру, властивостей предметів чи явищ): чарівний пейзаж і страхітливі картини злигоднів покріпаченого народу; дитина хлібороба, яка не має й шматка хліба, хоча навколо неозорі поля пшениці.

Сюжет “Сон”

Експозиція: пролог, в якому Шевченко роздумує над тим, що у кожної людини своя доля; зображення соціальних й моральних гріхів, які процвітають в країні.

Зав’язка: п’яний ліричний герой лаштується до сну і врешті-решт летить до неба.

Розвиток подій: зображуються картини життя у часи, коли простий люд був покріпачений самодержавством.

Кульмінація: сатирично висміюються кати і грабіжники народу.

Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».

Сюжет: Героєві твору сниться, ніби він летить над Україною, далі над Сибіром і згодом потра­пляє до Петербурга. Він оглядає місто, а потім, зробившись неви­димим, потрапляє в царський палац. У палаці він бачить, як розлючений цар дає стусани своїм сановникам, а потім бачить наймовірне – цар перетворюється на кошеня. Дивлячись на цю метаморфозу, герой сміється; тоді цар на нього «як зикне» — він і прокинувся.

Проблематика поеми “Сон” 

неймовірні страждання трудящих і «райське життя» панів,

свавілля та моральне виродження панівних класів,

хабарництво чиновників,

пробудження національної свідомості трудящих.

Про твір: авторський підзаголовок твору — комедія — указує не стільки на його жанр, стільки на спосіб відображення дійсності в ньому.

У поемі «Сон» Т. Шевченко вдається до форми сну. Саме такий композиційний прийом (подорож уві сні) дав можливість авторові у відносно невеликому творі зобразити широку панораму життя в того­часній Росії. В основі композиції поеми чотири частини: вступ і три час­тини — зображення України, Сибіру й Петербурга.

Перші два рядки вступу звучать іронічно: «У всякого своя доля, І свій шлях широкий», але те, що це іронія, стає зрозуміло читачеві з наступних рядків:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком —

За край світа зазирає…

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

А ось останній рядок вступу звучить уже з відкритою ненавистю — саркастично: «Кров, як воду, точить!…»

Саме маскування й форма сну розширили можливості зобразити широку панораму Російської імперії. Фантастичний політ оповідача за совою переносить читача з України до Сибіру, а звідти до Петербурга. Здавна в нашому народі сову сприймають як віщого птаха, який накли­кає смерть, цей образ ніби навіює тривогу. Справді, пролітаючи над Україною, ліричний герой милується теплим пейзажем, який викликає в читача радість і естетичне задоволення, але ненадовго, адже чарівна природа різко контрастує з картинами життя простих людей: «Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, // Латану свитину з каліки зніма­ють, бо нічим обуть//Княжат недорослих…»

Далі спостерігаємо вже не літній, а зимовий пейзаж, який не кон­трастує з описом життя народу, а, навпаки, підсилює його, будучи спів­звучним: на тлі холодної пустелі чути дзвін кайданів. У цьому звуково­му образі втілено тисячі людей, засланих у Сибір на каторжні роботи. Хто такий «цар волі», про якого урочисто говорить оповідач? Дослід­ник творчості Шевченка Ю. Івакін зазначає, що в образ «царя волі» вкладено щось більше, аніж може вмістити образ дворянина із Сенат­ської площі, це образ величезної узагальнювальної сили: а й справді, ві­домо, що декабристів не таврували розпеченим залізом, а Шевченків «цар волі штемпом увінчаний». Цей образ ототожнений із Христом, ро­зіп’ятим між двома розбійниками, у нього від тернового вінця рани, які нагадують сліди від припікання металом.

У третій частині поеми ліричний герой переноситься до Петербур­га — міста, збудованого на кістках козаків. Душі померлих на будівниц­тві столиці символізують білі птахи (білий птах — символ Нового Запо­віту, уособлення Святого Духа), а одна з пташок символізує Павла По­луботка, якого дуже поважав Т. Шевченко.

Різкому висміюванню піддає автор поеми свого землячка, якого зуст­рів перед царським палацом, цей дрібний чиновник-хабарник відцурав­ся рідної мови, так і не навчившись літературної російської. Тут суржик виступає засобом характеристики героя, глузування з нього: «Так як же ти//Й говорить не вмиєш//По-здєшнєму?»…

Для викриття звироднілості й зажерливості панівної верхівки Т. Шевченко використовує різні сатиричні засоби (іронія, сарказм, гротеск, карикатура), а найбільше — сар­казм: він наділяє панів емоційно-оцінними епітетами «пикаті», «пуза­ті», порівнянням «мов кабани годовані», називає їх «блюдолизами». їх­ню суть розкриває гротескна картина, яку І. Франко назвав «генераль­ним мордобитієм». По суті, у цьому епізоді узагальнено державно-бю­рократичну машину імперії, її політичний устрій, у якому вирішальни є кулак. Саркастичними коментарями ліричний герой наділяє царицю, називаючи її «цяцею», він розчарований, бо раніше повірив її «віршома­зам», описує її зовнішність, удаючись до карикатури — сатиричного за­собу: «Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога». З осудом ставиться оповідач до Петра І й Катерини II, які зруйнували Запорозьку Січ і за­провадили кріпацтво: «Це той первий, що розпинав // Нашу Україну, // А вторая доконала //Вдову сиротину».

Гротесковим є й кінцевий епізод поеми, у якому від безглуздого крику царя провалюється під землю його челядь, без якої він стає жалюгідним, без­силим і смішним, саме в цей момент розкривається примарна сила царизму.

Іван Франко назвав поему «Сон» «сміливим маніфестом слова про­ти темного царства», «першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправду кріпацтва».

Прийом "сну" - розповідь від свого імені про сучасні події в Україні - НАПИШИ есе "Мій сон про Україну"

Постав собі оцінку за урок:

Тести для актуалізації знань з попередньої теми

Тести для актуалізації знань з попередньої теми

Пройди тестування і з'ясуй наскільки уважно ти засвоїв матеріал