Тема 1.Морфологічні засоби мови Іменник як частина мови. Особливості використання іменників у діловому мовленні

Тема 17 

Іменник як частина мови. Особливості використання іменників у діловому мовленні

План

1. Іменник як частина мови

2. Розряди за значенням

3. Морфологічні ознаки

4. Категорії іменника ( рід, число)

5. Іменник у ділових паперах

Література

1. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К., 1994

2. Український правопис.- К., 1994

3. Олійник О. Українська мова 10-11 клас. – К. 1993

4. Біляєв О.М. Українська мова – К., 2000

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також:

• неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);

• іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);

• обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ

Іменники, що називають істоти,відповідають на питання хто?

У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).

Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?

До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).

КОНКРЕТНІ І АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.

Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.

Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

ЗБІРНІ ІМЕННИКИ

Збірні іменники- це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

РЕЧОВИННІ ІМЕННИКИ

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або тільки форму множини (гроші, дріжджі).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

РІД ІМЕННИКІВ

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина), або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона, середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:

• за різними основами (чоловік - жінка, кобила - кінь);

• за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);

• за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);

• за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця),

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).

В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).

ЧИСЛО ІМЕННИКІВ

Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини.

У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і співвідносяться із займенником вони.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини (дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.

За цією ознакою іменники діляться на три групи.

Першу групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.

Другу групу складають іменники, що вживаються тільки в однині.

Третю- що вживаються тільки в множині.

Особливості вживання у ділових паперах

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного сти­лю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою осно­вою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальни­ми конструкціями.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, поса­ди, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

неправильно                                    правильно

викладачка хімії                       викладач хімії

касирка (касирша) заводу        касир заводу
лаборантка (лаборантша) відділу     лаборант відділу

бригадирка (бригадирша) цеху    бригадир цеху

працівниця фірми                      працівник фірми

учителька школи                       учитель школи

Слова (прикметник, дієслово), залежні від наймеїгувашія посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг,

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи ста-тусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку ди­ректора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секре­таря комісії Полякову Л. О.

У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л. Г.- У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СІЛ № 8 Гур'єва Л. Г.

Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р, ІО .-  Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю.

Жіночнії рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.

Примітки:

1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тва­рин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад:

неправильно       правильно

студентство     студенти

професура          професори

генаралітет       Генерали

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додат­кових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад:

неправильно      правильно

друкарство        виготовлення друкарської продукції

поштарі              працівники пошти

циркачі               працівники цирку

заводчани           працівники заводу

городяни            мешканці міста

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи:

статус —      знавцю, колего, товаришу

посаду —     директоре, завідувачу, голово

звання —     професоре, капітане, академіку

професію — лаборанте, перекладачу, секретарю

родича —      батьку, мати, сестре, тітко

ім'я —       Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію

Маріє, Ольго, Наталю, Любове

ім'я по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Іллівно, Анатоліївно, Євгенівно

прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику!

Вельмишановна панно Івго!

Дорога пані Валеріє! Колего Дмитре!

Друже Ілле Васильовичу!

Пане Петрашу!

Добродію Чорноволе!

Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати  також форму Н. відмінка.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

неправильно                        правильно

Голова Костюк О. П,   Голова зборів Костюк О. П.

зауважила.                     зробила зауваження.

До 10.07.2002 бригаді   До 10.07.2002 бригаді

Куця В. Г. треба побілити Куця В. Г. треба побілити
актову залу                   стелю в актовій залі.

На сходах стояв дипломат. На сходах стояв невеликий

металевий дипломат. На сходах стояв сивий дипломат.

Іноді двозначність можлива у випадку збігу Р. та Д. відмінків:

Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адмініст­рації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числів­ником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з при­йменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

неправильно                правильно

У 2001 р. (році) ...  2001 р. (року) ...

У першому році ....  Першого року ...

У цьому (тому) році ...      Цього (того) року ...

У наступному році ...         Наступного року...

Ллє: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слочд місяці).

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3. відмінку однини нульового закінчення: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

неправильно                       правильно

придбали нову шкіряну мебель придбали нові шкіряні меблі
зробили позначки різними       зробили позначки різним

чорнилами                          чорнилом

похорони призначили на ...         похорон призначили на ...

9. Пам'ятати, що:

1. кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продук­тивність підприємства збільшилась у два з полови­ною рази. Якщо дробовий числівник виражений десят­ковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза;

2. в Ор. відмінку множини іменників II відміни та мно­жинних іменників слід використовувати лише закін­чення -ами (-еми), -има, наприклад:

неправильно                   правильно

з п'ятьма колісьми        із п'ятьма колесами

літак з іноземними гістьми         літак з іноземними гостями

повернулись з грішми    повернулись із грошима

— одиниці виміру мають паралельну форму в Р. Відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів.
Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибува­ли мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина.

  Але: Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числів­ники, а іменники кінець, початок;

1. однина є засобом узагальнення, коли вказує на нероз­членованість, цілісність однорідних іменників: Пере­везено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчас­но було придбано комплекти спортивних костюмів;

2. не можна відмінювати неживі предмети як живі істо­ти, наприклад:

неправильно                      правильно

Для транспортування    Для транспортування

будматеріалів                 будматеріалів

використовували            використовували

потужних КрАЗів і МАЗів.          потужні КрАЗи й МАЗи.

10. Надавати перевагу не дієселовам, а віддієслівним імен­никам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

неправильно     правильно

допомагати      падати допомогу

доручити          дати доручення

змагатися        провести змагання

наїхати             зробити наїзд

оглянути           здійснити огляд

переговорити   вести переговори

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах при­пускається форма наказового способу дієслова {доручити, огля­нути та под.).

II. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати повинен стояти в 3. відмінку, а не в Д., наприклад:

неправильно

повідомити студентові сповістити інженерові Карпенку Б. Т.

правильно

повідомити студента сповістити інженера Карпенка Б. Т.

12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад:

неправильно

зазнати біду завдати шкоду пильнувати чистоту шкодувати гроші на освіту радіти перемозі

правильно

зазнати біди завдати шкоди пильнувати чистоти шкодувати грошей на освіту радіти з перемоги

Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад:

неправильно

запобігти вибуху було неможливо

рейтингу не варто

довіряти

правильно

запобігти вибухові було

неможливо

рейтингові не варто

довіряти 

Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. Відмінку.