Судово - легенева та церебральна реанімація.

Тема. Серцево-легенева та церебральна реанімація.

Актуальність теми: термінальні стани, особливо клінічна смерть, розвиваються раптово у пацієнтів, які можуть перебувати в стаціонарі, поліклініці або поза лікувальним закладом. Вони характеризуються надзвичайно швидким розвитком незворотних змін в організмі, тому вимагають негайної діагностики та початку реанімаційних заходів. Ці заходи повинен здійснювати той, хто першим опинився біля хворого.

Навчальні цілі заняття:

Знати: класифікацію та характеристику термінальних станів, особливо клінічної смерті, характеристику етапів та стадій реанімації.

Вміти: діагностувати стан клінічної смерті, правильно виконувати прийоми забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Виховна ціль: розвивати почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій.

Практичні навички та професійні вміння

• вимірювання артеріального тиску та оцінювання показників;

• визначення пульсу та оцінювання показників;

• відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів;

• проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень;

• підготовка дефібрилятора до роботи.

• складання набору для катетеризації магістральних судин;

• виконання всіх видів маніпуляцій, передбачених для фаху “сестра медична”;

дотримання правил техніки безпеки, охорони праці в галузі, протипожежної безпеки під час проведення електрокардіографії, електрокардіостимуляції, електричної дефібриляції, роботи з балонами, наповненими газом

Проведення серцево-легеневої реанімації

1. БАЗОВИЙ АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ

2. КОНЦЕПЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ ЗА СИСТЕМОЮ САВ

В Рекомендаціях Американської Асоціації серця (АНА) з СЛР і невідкладної допомоги при ССЗ від 2010 р. запропоновано змінити послідовність основних заходів з підтримання життєдіяльності А-В-С (звільнення дихальних шляхів, штучне дихання, компресійні стискання) на С-А-В (компресійні стискання, звільнення дихальних шляхів, штучне дихання) для дорослих і дітей (за виключенням новонароджених).

І стадія елементарної підтримки життя, негайна оксигенація (Basic Life Support — BLS)

С (circulation his blood)— підтримування штучного кровообігу

А (air way open) — забезпечення прохідності дихальних шляхів

В (breath for victim) — проведення ШВЛ.

ІІ стадія подальшої підтримки життя, відновлення кровообігу (Advanced Life Support — АLS)

D (drugs) — медикаментозна терапія

E (electrocardiography) — електрокардіографія

F (fibrilation) — дефібриляція.

ІІІ стадія — реституційна (тривала підтримка життя, церебральна (мозкова) реанімація)

G (gauging) — оцінювання стану хворого

H (hypothermy) — відновлення нормального мислення

I (intensive care) — інтенсивна терапія (корекція розладів гомеостазу)

А. І стадія елементарної підтримки життя, негайна оксигенація (Basic Life Support — BLS)

1. С — підтримування штучного кровообігу

1.1. Непрямий масаж серця

Етапи

1. Покласти помираючого навзнак (догори обличчям) на твердій поверхні

2. Підійти до хворого збоку (щоб зручно було проводити масаж серця)

3. Для проведення масажу кладуть одну долоню на іншу і роблять тиск на грудину в зоні, розташованій на 3-4 поперечних пальця вище місця прикріплення до грудини мечоподібного відростка (приблизно між середньою та нижньою третинами грудини) строго по середній лінії

4. Руки випростані в ліктях, плечі – над грудниною хворого, пальці припідняті і не торкаються грудної клітки

5. Натискати на груднину з достатньою силою натискання: груднина має опускатися не менше 5 см у дорослих, приблизно 5 см у дітей та приблизно 4 см у грудних дітей

6. Частота компресійних стискань повинна складати не менше 100 за хв., у грудних та новонароджених —більше 100.

7. Після кожного стискання грудна клітка повинна повністю розправитися

8. Інтервали між стисканнями грудної клітки повинні бути мінімальними

9. В інтервалах руки з грудини не знімають, пальці залишаються піднятими , руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах.

10. Кожні 2 хвилини СЛЦР на кілька секунд припиняють, щоб перевірити пульс на сонній артерії: при появі самостійної пульсації треба припинити масаж серця

11. Співвідношення компресій грудної клітки та ШВЛ у дорослих становить 30:2 (незалежно від виконання реанімації одним чи двома реаніматорами), в дітей – 15:2 (два реаніматора) або 30:2 (один реаніматор), новонароджених 3:1, дітей грудного віку 5:1.

12. Медпрацівники, що виконують компресійні стискання, міняються кожні 2 хв.

Примітка*

При проведенні зовнішнього масажу серця у вагітних руки слід розміщувати вище на груднині, ніж за звичайних умов.

1.2. Ускладнення непрямого масажу серця

• Перелом грудини, ребер.

• Пошкодження плеври, легень.

• Пошкодження перикарда, серця.

• Розрив печінки.

• Регургітація, аспірація, вивих нижньої щелепи, розрив легеневої тканини.

1.3. Помилки при проведенні непрямого масажу серця

• Недостатня інтенсивність стискання грудної клітки — відсутність синхронної пульсації на великих артеріях.

• Перерви при проведенні масажу серця більше 5-10 сек. (наприклад, при проведенні лікувальних або діагностичних заходів).

• Відмова від подальшого проведення масажу серця при переломі кісткового каркасу грудної клітки (особливо у людей похилого віку).

2. А — забезпечення прохідності дихальних шляхів

2.1. Прийоми відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів

Етапи

1. Покласти непритомного хворого в горизонтальне положення навзнак

2. Швидко звільнити верхні дихальні шляхи від блювотних мас, крові, слини – відсмоктувачем, а коли його нема – швидким повертанням голови вбік та протиранням; тверді тіла (вставні щелепи, їжу) видалити "вигрібанням"

3. Закинути голову

4. Висунути нижню щелепу вперед, тримаючи її за кути та підборіддя.

5. Рот хворого можна відкрити, якщо Ви не впевнені, що ніс вільний (щоб дихати). Якщо Ви в цьому впевнені, то можна притиснути нижню щелепу до верхньої

6. Вставити повітропровід ротоглотковий або носоглотковий

Примітка*

• Додатково можна під плечі покласти валик із одягу.

• При підозрі на перелом чи вивих у шийному відділі хребта (при пірнанні на мілководді, дорожніх транспортних пргодах) не можна розгинати шию в атланто-потиличному зчленуванні. В таких випадках звільнення дихальних шляхів досягається висуванням вперед нижньої щелепи пальцями обох рук реаніматолога.

• При цьому шию і грудну клітку утримують в одній площині так, щоб не завдавати додаткової травми спинного мозку.

• При обструкції верхніх дихальних шляхів на рівні гортані чи верхньої третини трахеї (внаслідок наявності стороннього тіла, спазму голосових зв’язок, значного набряку гортані різного ґенезу, значної ротолицевої травми, перелому перснеподібного хряща) в невідкладній ситуації допускається створення штучного дихального шляху методом крикотиреоїдотомії чи пункції крикотиреоїдної зв’язки або трахеостомії.

2.2. Ускладення

• Вивих нижньої щелепи.

• Пошкодження перешийка щитоподібної залози, поранення стравохода при виконанні коніко- та трахеотомії.

3. В — проведення ШВЛ

3.1. Штучна вентиляція легень: рот – до рота

Етапи

1. Розташуватися збоку від хворого. Одну руку покласти йому на лоба, забезпечуючи розгинання його голови, її великий та вказівний пальці затискають ніс. Другу руку покласти на підборіддя хворого, зсуваючи його догори, її великий палець при цьому відтягує нижню губу донизу, відкриваючи рот

2. Щільно охопити рот хворого своїми губами та видихнути до нього 400–600 мл (6-7 мл/кг) для дорослого, спостерігаючи його грудною кліткою та епігастрієм

3. Вдих потрібно проводити протягом 1 сек. (не форсувати)

4. Відсунути своє обличчя від хворого, припинити затискання носа

5. Частота дихання – 1 вдих кожні 6-8 сек. (8-10 вдихів за 1 хв.) для всіх вікових категорій

6. При використанні мішка Амбу, після інтубації трахеї - 1 вдих через кожні 5 сек. без паузи на НМС — компресія грудної клітки проводиться одночасно з роздуванням легенів.

3.2. Штучна вентиляція легень: рот – до носа

Етапи

1. Розташуватися збоку від до хворого збоку. Одну руку покласти на чоло хворого, розгинаючи його голову, другу – під підборіддя, зсуваючи його догори, її великий та вказівний пальці при цьому стуляють губи хворого

2. Щільно охопити ніс хворого своїми губами та видихнути до нього

3. Відсунути своє обличчя від хворого, припинити затискання рота

4. У маленьких дітей реаніматор охоплює губами і рот, і ніс дитини

Примітка*:

• Штучну вентиляцію легень через ніс виконують у тих випадках, коли тяжко добитися герметизації при проведенні дихання з рота в рот, а також при пораненні губ, порожнини рота, нижньої щелепи.

• На початку реанімації завжди здійснюється підряд 2-5 глибоких вдихів.

• Не слід дуже форсовано проводити вдих, бо при частковому перекриванні дихальних шляхів відбувається роздування шлунка, що може призвести до регургітації (пасивного затікання вмісту шлунка у порожнину рота) і аспірації шлункового вмісту в легені.

• При регургітації, пацієнта повертають на бік, пальцем звільняють рот і глотку від шлункового вмісту і продовжують реанімацію.

• Рухи грудної клітки в такт вдування (контролюється візуально) є ознакою правильного застосування методу.

3.3. Ускладнення і помилки при проведенні ШВЛ

• Не забезпечена вільна прохідність дихальних шляхів.

• Не забезпечена герметичність при вдуванні повітря.

• Недооцінка (пізній початок) або переоцінка (початок СЛР з інтубації) значення ШВЛ.

• Відсутність контролю за екскурсіями грудної клітки.

• Відсутність контролю за попаданням повітря у шлунок.

• Аспірація, регургітація

• Спроби медикаментозної стимуляції дихання.

3.3. Критерії ефективності реанімаційних заходів

1. Звуження зіниць

2. Зміна кольору шкіри: вона стає менш блідою, сірою, ціанотичною.

3. Наявність пульсового поштовху на сонній і стегновій, променевій артеріях.

4. Визначення артеріального тиску на рівні 60-70 мм рт. ст. при вимірюванні на плечі.

3.4. Критерії оживлення потерпілого

1 . Поява самостійних серцевих скорочень.

2. Зміна кольору шкіри: вона стає менш блідою, сірою, ціанотичною .

3 . Звуження зіниць, якщо вони були розширені, з появою реакції на світло.

4 . Відновлення м’язового тонусу.

5 . Поява самостійних дихальних рухів.

Примітка*

• При наявності ознак відновлення кровообігу, але за відсутності тенденції до збереження самостійної серцевої діяльності масаж серця проводять або до досягнення необхідного ефекту (відновлення ефективного кровотоку), або до стійкого зникнення ознак життя з розвитком симптомів мозкової смерті.

• При відсутності ж ознак відновлення навіть редукованного кровотоку, незважаючи на масаж серця протягом 25-30 хв хворого слід визнати вмираючим і реанімаційні заходи можна припинити.

В. ІІ стадія подальшої підтримки життя, відновлення кровообігу (Advanced Life Support — АLS).

1. D (drugs) — медикаментозна терапія

1.1. Адреналін (епінефрин)

1.1.1. - Якщо у потерпілого електрична активність без пульсу (ЕАБП, неефективне серце)/асистолія - адреналін вводять 1 мг кожні 3-5 хвилин внутрішньовенно (сумарно до 5-6 мл).

1.1.2. - При фібриляції шлуночків/шлуночковій тахікардії за відсутності пульсу вводиться 1 мг після третього неефективного розряду електричної дефібриляції, потім кожні 3-5 хвилин внутрішньовенно, тобто перед кожною другою дефібриляцією.

1.2. Аміодарон

1.2.1. - При фібриляції шлуночків/шлуночковій тахікардії при відсутності пульсу вводиться після третього неефективного розряду 300 мг в 20 мл фізрозчину або 5% глюкозі (болюсно).

1.2.2. - При необхідності вводять по 150 мг.

1.2.3. - При відновленні кровообігу вводять крапельно 900 мг протягом 24 год. з метою профілактики рефібрілляції.

Примітка*

1.2.4. - Аміодарон через ризик виникнення тромбозів доцільно вводити в центральну вену чи у велику периферійну вену, після чого продовжувати введення розчинів.

1.3. Лідокаїн

1.3.1. - Ввводять (якщо відсутній аміодарон) 100 мг (1-1,5 мг/кг) в/в у випадку фібриляції шлуночків /шлуночковій тахікардії, резистентних до трикратної дефібриляції.

1.3.2. - У разі потреби можна ще раз ввести 50 мг болюсно.

1.3.3. - Повна доза не повинна перевищувати 3 мг/кг протягом першої години лікування.

Примітка*

1.3.4. - Не рекомендується вводити розчин лідокаїну, якщо перед цим уже був введений аміодарон і навпаки (синергісти в окремому введенні, вони є абсолютними антагоністами в їх суміші).

1.3.5. - Частіше використовують тоді, коли немає аміодарону.

1.4. Сульфат магнію

1.4.1. - При стійкій до дефібриляції фібриляції шлуночків необхідно почати з дози 2 г в/в (4мл 50% магнію сульфат = 8ммоль)

1.4.2. - Дозу можна повторити через 10-15хв.

1.4.3. - При інших типах тахіаритмії необхідно вводити 2 г впродовж 10 хвилин.

1.5. Натрію гідрокарбонат

1.2.3. - Рекомендовано введення натрію гідрокарбонату натрію (50 ммоль) при зупинці серця на фоні гіперкаліємії чи отруєнні трициклічними антидепресантами.

1.2.3. - Повторні дози вводять по клінічним показам чи повторному аналізі газів крові.

Примітка*

1.2.4. - Рутинне застосування гідрокарбонату натрію під час СЛР не рекомендоване (особливо на догоспітальному етапі або після відновлення спонтанного кровообігу).

1.6. Хлорид кальцію

1.6.1. - Вводять 10 мл 10% в/в при гіперкаліємії, гіпокальціємії, передозуванні антагоні-стами кальцію.

1.6.2. - Початкову дозу 10 мл 10% хлориду кальцію (6,8 ммоль Са²⁺) можна повторити в разі потреби.

Примітка*

1.6.3. - При зупинці кровообігу його вводять внутрішньовенно болюсно швидко.

1.6.4. - Якщо кровообіг збережено, рекомендується повільніше введення (може сповіль-нити діяльність серця і викликати порушення ритму).

1.6.5. - Не можна вводити розчини кальцію і бікарбонату натрію одночасно через той же самий внутрішньовенний доступ.

1.7. Інфузійна терапія

1.7.1. - Струминне переливання внутрішньовенно чи внутрішньоартеріально фізрозчину, розчину Рінгера.

1.7.2. - Гемодинамічні середники (рефортан, стабізол, поліглюкін, реополіглюкін) при цьому можуть вводитися дещо пізніше.

Примітка*

1.7.3. - Варто уникати активного застосування розчинів глюкози (гіперглікемія може посилити ризик виникнення неврологічних ускладнень).

1.7.4. - При відсутності гіповолемії (немає необхідності у надмірному введенні рідин) інфузійні розчини застосовуються для забезпечення постійного венозного доступу.

1.8. Кисень

1.8.1. - Вентиляція 100 % концентрацією зі швидкістю 10-15 літрів/хв.

1.8.1. - Впродож різних стадій СЛМР модифікують дозу подачі кисню в залежності показників газів (сатурації) крові.

1.9. Шляхи введення лікарських препаратів.

1.9.1. Внутрішньовенний: в центральні (підключична і внутрішня яремна) або периферійні вени.

1.9.2. Внутрішньокістковий: проксимальний кінець великогомілкової кістки (2 см

нижче від виростків по передньо-середній поверхні) та дистальний кінець

великогомілкової кістки (2 см виже від присередньої кісточки) за допомогою

«бонін’єктора» або шприца-пістолета.

Примітка*

• Використовується у педіатричній практиці, особливо у новонароджених дітей та дітей грудного віку, за відсутності вираженої периферичної венозної сітки у дорослих.

• Ліки, введені у кістково-мозковий канал, досягають неохідної концентрації в плазмі, що й при їх внутрушньовенній інєкції.

• Недоліком даної методики є недостатній об’єм необхідної інфузійної терапії.

1.9.3. Внутрішньоартеріальний: в стегнову артерію.

Примітка*

Необхідне знання топографічної анатомії при абсолютній відсутності пульсації.

1.9.4. Ендотрахеальний: подвійна доза препарату вводиться з 10 мл води для ін’єкцій/

/дистильованій воді методом конікопункції чи за допомогою катетера, проведеного

через ендотрахеальну трубку.

Примітка*

• Компресію грудної клітки у момент введення припиняють.

• Для покращення всмоктування декілька разів провести нагнітання повітря в

ендотрахеальну трубку.

• Згідно рекомендаціям ERС, 2010 року, ендотрахеальний шлях введення лікарських препаратів надалі до застосування не рекомендується.

1.9.5. Внутрішньосерцевий: в четвертому міжребір'ї по парастернальній лінії зліва.

Примітка*

• До внутрішньосерцевого введення вдаються у критичних ситуаціях — за відсутності альтернативних шляхівдоступу.

• Внутрішньосерцеве введення ліків внаслідок частих технічних огріхів під час її виконання майже не використовується.

2. E (electrocardiography) — електрокардіографія для визначення виду

зупинки серцевої діяльності.

2.1. Асистолія - повне припинення серцевих скорочень. На ЕКГ — ізолінія (пряма лінія)

2.2. Фібриляція шлуночків - безладні скорочення волокон міокарда з частотою 400-500 уд / хв. На ЕКГ — зубці велико- (а), середньо- (б), та дрібнохвильової (в) амплітуди.

2.3. Неефективне серце (безпульсова електрична активність, електромеханічна дисоціація). На ЕКГ визначаються окремі шлуночкові комплекси при відсутності скорочень серця.

3. F (fibrilation) — дефібриляція.

IV. Підрахунок пульсу та дихальних рухів

1. Притисніть променеву артерію до променевої кістки на нижній третині передпліччя кінчиками II-III-IVпальців Вашої правої руки

2. Порахуйте кількість пульсацій за 1 хв. Якщо пульсація ритмічна, то можна порахувати їх кількість за 15 с і помножити на 4.

3. Якщо пульсація на променевій артерії не визначається, то треба шукати пульсацію сонної артерії. Для цього необхідно подушечками II–III–IV пальців притиснути її до поперечних відростків шийних хребців на середині шиї, збоку від трахеї

4. Підрахуйте число екскурсій грудної клітки за 1 хв. Якщо екскурсії ритмічні, то можна порахувати їх кількість за 15 с і помножити на 4.

V. Підготовка дефібрилятора до роботи

Оснащення: дефібрилятор, гель, серветки, розчин натрію хлориду, гумові рукавички, гумова ковдра, препарати для реанімації, шприці, голки.

1. Ознайомитися з правилами техніки безпеки та методикою дефібриляції

2. Підключити дефібрилятор до електричної мережі

3. Змазати поверхні електродів гелем або обгорнути їх серветками, змоченими фізіологічним розчином

4. При проведенні дефібриляції обов'язково припинити штучне дихання та масаж серця на 3–5 с, відімкнути старі радянські дихальний апарат і електрокардіограф (для сучасних моніторів і дихальних апаратів це не обов'язково), попередити всіх присутніх, щоб не торкалися ліжка і хворого

5. Той, хто проводить дефібриляцію, повинен вдягти гумові рукавички та стати на гумову ковдру

6. При проходженні струму крізь тіло у хворого виникають судоми. Після пропускання розряду скидають напругу і знімають пластини

7. Розміщення електродів при дефібриляції: негативний – справа від верхньої половини груднини, позитивний – зліва від лівого соска

8. Перший розряд – 200 Дж, якщо не допомагає – 300 Дж, у разі неефективності останнього застосовують 400 Дж (або 360 Дж) – максимальний для використовуваного дефібрилятора

9. Ліки для реанімації: адреналін, атропін, лідокаїн, бретиліум, бікарбонат натрію (для стимуляції серцевих скорочень, зниження ацидозу).

VІ. Складання набору для катетеризації магістральної вени за Сельдинґером, набору для венесекції

Оснащення: голки для пункції магістральних вен (плевральні та спінальні типу Біра), голки внутрішньом'язові, шприц, затискувач, голко- утримувач, голки для лігатур, шовний матеріал, стерильні серветки та пелюшки, йод, спирт, місцевий анестетик, рукавички, лейкопластир, катетери для магістральних вен.

1. Накрити столик стерильною пелюшкою

2. Покласти на пелюшку затискувач, стерильні серветки, пелюшку. На край стола поставити флакончики з йодом і спиртом

3. Покласти на пелюшку стерильні голки та шприц. На край стола поставити флакон із місцевим анестетиком

4. Покласти на пелюшку стерильні голки для пункції магістральних вен, шприц на 10 або 5 мл. На край стола поставити флакон із фізіологічним розчином

5. Покласти на пелюшку катетери для магістральних вен із провідниками

6. Покласти на пелюшку голкоутримувач, голку для лігатури, шовний матеріал, пінцет

7. Покласти на пелюшку скальпель, товсту лігатуру

8. Покласти на пелюшку стерильні серветки, лейкопластир

9. Накрити набір стерильною пелюшкою. З краю причепити бирку з датою складання набору.

Посадова инструкція

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Посада сестри медичної / брата медичного II кваліфікаційної категорії палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення (далі — сестра медична / брат медичний ПІТ) належить до посад молодшого медичного персоналу з медичною освітою КНП «Обласний центр серця» обласної ради (далі — Центр).

1.2. Сестру медичну / брата медичного ПІТ призначають на посаду та звільняють з неї згідно з наказом директора Центру за погодженням з медичним директором.

1.3. Сестра медична / брат медичний ПІТ безпосередньо підпорядковується завідувачу кардіологічного відділення, функціонально — лікарю-кардіологу.

1.4. Мета роботи сестри медичної / брата медичного ПІТ — надавати медичну допомогу пацієнтам, які потребують постійного сестринського нагляду та чий клінічний стан є критичним, виконувати лікувально-діагностичні призначення лікаря-кардіолога.

1.5. Сестра медична / брат медичний ПІТ у своїй роботі керується цією посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку Центру, положенням про Центр та кардіологічне відділення, розпорядженнями безпосереднього керівництва та локальними нормативними актами Центру.

1.6. У разі відсутності сестри медичної / брата медичного ПІТ (хвороба, відпустка, відрядження тощо) її/його посадові обов’язки виконує інший медичний працівник Центру в порядку, встановленому законодавством.

1.7. Сестра медична / брат медичний ПІТ під час роботи мусить одягнути спеціальний медичний одяг, мати охайний вигляд.

1.8. Сестра медична / брат медичний ПІТ проходить періодичні профілактичні медичні огляди в установлені строки.

1.9. В умовах епідемічного неблагополуччя / пандемії сестра медична / брат медичний ПІТ дотримує санітарно-протиепідемічного режиму, встановленого у Центрі та ПІТ.

2. ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ Сестра медична / брат медичний ПІТ:

2.1. Виконує лікарські призначення, доглядає та спостерігає за пацієнтами, які перебувають у ПІТ кардіологічного відділення. У разі неможливості виконати призначення оперативно інформує про це лікаря-кардіолога незалежно від причини.

2.2. Контролює стан хворого під час інтенсивної терапії; у разі виявлення незначної гемодинамічної зміни, яка може призвести до серйозних ускладнень або раптового погіршення стану, негайно інформує лікаря-кардіолога. ДОВІДНИК ГОЛОВНОЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ № 11/2021 49 сестра медична / брат медичний палати інтенсивної терапії

2.3. Здійснює моніторинг параметрів життєдіяльності організму пацієнта (АТ, ЧСС, ЕКГ, погодинний діурез, термометрія тощо), веде карту інтенсивної терапії пацієнта щодо введення лікарських засобів, їх дозування під час реанімаційних заходів, проведення інших лікувальних заходів.

2.4. Бере участь в обході лікарів ПІТ, інформує про стан хворих, фіксує лікарські призначення, контролює їх виконання.

2.5. Здійснює підготовку наркозно-дихальної, контрольно-діагностичної апаратури та робочого місця до роботи, контролює її належну експлуатацію, а після неї виконує санітарну обробку.

2.6. Приймає та розміщує у ПІТ хворих, перевіряє якість санітарної обробки новоприбулих пацієнтів.

2.7. Проводить маніпуляції та процедури самостійно у межах своєї компетентності або асистує лікарю-кардіологу під час проведення лікувально-діагностичних маніпуляцій, малих операцій і перев’язок.

2.8. Здійснює сестринський догляд за післяопераційними пацієнтами, забезпечує санітарно-гігієнічне обслуговування фізично ослаблених і тяжкохворих.

2.9. Надає невідкладну медичну допомогу пацієнтам у разі травм, отруєнь, нещасних випадків, анафілактичного шоку тощо; проводить первинну серцево-легеневу реанімацію. 2.10. Перевіряє передачі від родичів пацієнтам ПІТ, не допускає вживання забороненої їжі та напоїв.

2.11. У разі смерті пацієнта готує труп для передачі у морг, оформлює супровідну документацію, зокрема у медичній документації описує особливі ознаки померлого (стан ротової порожнини, його фізіологічні особливості тощо).

2.12. Під час здачі/прийому чергування у ПІТ оглядає палату, перевіряє стан електроосвітлення, наявність жорсткого та м’якого інвентарю, медичного устаткування та інструментарію, медикаментів, робить відповідні записи у журналі прийому чергувань. 2.13. Керує роботою молодшого медичного персоналу без медичної освіти, контролює якість їх роботи, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

2.14. У разі виявлення у хворого ознак інфекційного захворювання повідомляє про це лікаря-кардіолога, за його розпорядженням ізолює хворого, проводить поточну дезінфекцію, виконує інші заходи відповідно до затвердженого клінічного протоколу/маршруту пацієнта у Центрі.

2.15. Контролює санітарний стан ПІТ, особисту гігієну пацієнтів (доглядає за шкірою, ротом, стриже волосся і нігті тощо), своєчасну зміну постільної та натільної білизни тощо. 2.16. Організовує своєчасне обстеження пацієнтів лікарями інших спеціальностей і відділень, здачу аналізів до лабораторії. За потреби забезпечує транспортування пацієнтів, контролює повернення історій хвороб пацієнтів ПІТ до відділення.

2.17. Забезпечує належне зберігання та облік лікарських препаратів, контролює строки їх придатності.

2.18. Своєчасно оформлює та подає за призначенням заявки на медикаменти, інструментарій, устаткування та перев’язувальний матеріал, отримує їх в установленому порядку від старшої сестри медичної відділення.

2.19. Здійснює заходи щодо дотримання санітарно-гігієнічного режиму ПІТ, правил асептики й антисептики, умов стерилізації інструментів і матеріалів, запобігання постін’єкційних ускладнень (гепатиту, ВІЛ-інфекції тощо).

2.20. Дотримує графіка взяття проб для контролю стерильності, веде архів результатів лабораторних досліджень.

2.21. Проводить кварцування ПІТ згідно зі встановленим графіком, затвердженим старшою медичною сестрою відділення.

2.22. Оперативно повідомляє завідувачу відділення про виникнення будь-якої ситуації, яка загрожує життю та здоров’ю пацієнтів, відвідувачів і медичного персоналу, кожний нещасний випадок, що трапився у відділенні, або про погіршення стану власного здоров’я. 2.23. Забезпечує евакуацію пацієнтів згідно з планом евакуації у разі виникнення форсмажорних ситуацій — пожежа, руйнація приміщення тощо.

2.24. Веде за встановленою формою та у визначені строки встановлену облікову документацію ПІТ. 50 ДОВІДНИК ГОЛОВНОЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ № 11/2021 посадові інструкції

3. ПРАВА Сестра медична / брат медичний ПІТ має право:

3.1. Вносити пропозиції керівництву відділення та Центру щодо вдосконалення роботи адміністративно-господарських служб, зокрема з питань організації та умов праці.

3.2. Запитувати, одержувати та користуватися інформаційними матеріалами і нормативноправовими документами, необхідними для виконання своїх посадових обов›язків.

3.3. Брати участь у науково-практичних конференціях і нарадах, на яких розглядають питання щодо сучасних досліджень з інтенсивної терапії та реанімації кардіологічного профілю, роботи відділення та ПІТ.

3.4. Підвищувати свою кваліфікацію в установлені строки, проходити в установленому порядку атестацію.

3.5. Давати у межах своєї компетенції розпорядження молодшому персоналу без медичної освіти ПІТ щодо виконання їх службових завдань та обов’язків.

3.6. Надавати разом з іншими медичними працівниками платні послуги, які провадить Центр.

3.7. Бути забезпеченою (-им) робочим місцем із необхідним устаткуванням, медичними виробами для виконання службових обов’язків.

3.8. Підписувати та візувати документи ПІТ у межах наданих повноважень.

3.9. Брати участь у роботі Ради медичних сестер Центру.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Сестра медична / брат медичний ПІТ несе відповідальність за: 4.1. Неякісне та несвоєчасне виконання своїх посадових обов’язків.

4.2. Неналежну організацію своєї роботи, несвоєчасне та некваліфіковане виконання наказів, розпоряджень і доручень керівництва, порушення вимог нормативно-правових актів у галузі охорони здоров’я.

4.3. Несвоєчасне інформування керівництва про порушення правил охорони праці, протипожежних і санітарних правил, що створюють загрозу діяльності Центру та кардіологічного відділення.

4.4. Порушення правил внутрішнього розпорядку Центру, протипожежної безпеки й охорони праці.

4.5. Розголошення відомостей, що належать до лікарської таємниці.

4.6. Порушення строків надання в установленому порядку звітної документації. Роботу сестри медичної / брата медичного ПІТ оцінює медичний директор Центру за поданням завідувача кардіологічного відділення за показниками роботи, якістю виконання службових обов’язків та виявленими недоліками у роботі.

5. ПОВИНЕН ЗНАТИ

5.1. Чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров’я.

5.2. Права, обов’язки та відповідальність сестри медичної / брата медичного ПІТ кардіологічного відділення.

5.3. Організацію роботи амбулаторно-поліклінічних закладів.

5.4. Основи загальномедичних і клінічних дисциплін.

5.5. Основи диспансеризації населення.

5.6. Фармакологічну дію найбільш поширених лікарських речовин, їх сумісність, дозування, методи введення.

5.7. Методики дезінфекції та стерилізації інструментарію та перев’язувальних засобів.

5.8. Основні скарги та симптоми за серцево-судинних захворювань.

5.9. Принципи лікування, відновлення порушених функцій і профілактики захворювань серцево-судинної системи.

5.10. Правила догляду за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями.

5.11. Симптоми застійних явищ у малому колі кровообігу (задишка, ціаноз, кашель, задуха, кровохаркання) та великому (тахікардія, набряки, важкість у правому підребер’ї, асцит тощо). ДОВІДНИК ГОЛОВНОЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ № 11/2021 51 сестра медична / брат медичний палати інтенсивної терапії

5.12. Основні види інструментальної діагностики, правила й порядок їх проведення.

5.13. Організацію санітарно-протиепідемічного та лікувально-охоронного режимів.

5.14. Основні принципи лікувального харчування.

5.15. Правила асептики й антисептики.

5.16. Тактику в разі виявлення хворого з підозрою на особливо небезпечні інфекції.

5.17. Правила виписування та зберігання лікарських речовин.

5.18. Правила охорони праці під час роботи з медичним інструментарієм та устаткуванням.

5.19. Правила роботи на організаційно-технічному устаткуванні відділення, ПК та відповідне програмне забезпечення.

5.20. Правила оформлення медичної документації.

5.21. Сучасну літературу за фахом.

6. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Вища освіта початкового або першого рівня за ступенем молодшого бакалавра або бакалавра у галузі знань «Охорона здоров’я» за спеціальністю «Медсестринство». Спеціалізація за профілем роботи. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом — не менше п’яти років.

7. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (ЗВ’ЯЗКИ) ЗА ПРОФЕСІЄЮ, ПОСАДОЮ

7.1. У межах Центру має службові зв’язки: –з адміністрацією; –реєстратурою; –клініко-діагностичною лабораторією; –біохімічною лабораторією; –господарчою частиною.

7.2. Поза межами Центру має службові зв’язки: –з санітарно-епідеміологічною службою (СЕС); –медичною бібліотекою; –організаціями підвищення кваліфікації; –атестаційною комісією.