Структура коду Python 2

Продовження циклу, continue

Іноді потрібно не переривати весь цикл, а лише пропустити, по певній причині, одну ітерацію. Для цих речей використовується оператор continue.

Коли програма у процесі виконання досягає інструкції continue, відразу ж керування програмою передається на початок циклу, де умова перевіряється знову (це ж саме відбувається і при звичайному досягненні програмою кінця циклу).

Якщо користувач вводить будь-яке ім’я, окрім Joe, інструкція continue вказує програмі перейти на початок циклу. Після повторної перевірки умови програма завжди входить в тіло циклу, оскільки умова завжди істинна (True).

У випадку проходження існтрукції if, запитується пароль і, якщо користувач, вводить пароль swordfish, то виконується інcтрукція break, програма перериває цикл і виводить на екран повідомлення Access granted.. В протилежному випадку управління виконанням програми передається в кінець циклу while і відразу повертається на його початок.

Результи виконання програми для різних значень, що вводив користувач, і відповідна блок-схема:

Програма не запитає пароль до тих пір, поки користувач не підтвердить, що його ім’я Joe. Якщо буде введено неправильний пароль, програма знову запитає про ім’я, а після введення правильного пароля програма завершить своє виконання.

Цикл for

Цикл while продовжує виконуватися доти, доки умова залишається істинною. Якщо необхідно виконати блок коду лише визначену (відому) кількість разів, то використовують цикл for і функцію range(). Синтаксис використання цього циклу і цієї функції записується так:

for змінна in range():
	блок коду

В Python команда for завжди складається з таких елементів:

• ключове слово for

• ім’я змінної

• ключове слово in

• виклик функції range(), в яку можна передати до трьох цілих чисел, розділених комами

• двокрапка

• блок коду з відступом, що починається на наступному рядку

  

  Блок коду циклу for виконується 5 разів. На першій ітерації (при першому виконанні) значення змінної i встановлюється рівним 0. Виклик функцій print() в тілі циклу виводить повідомлення Anakin Skywalker (0).

  Коли цикл закінчує ітерацію, виконавши увесь блок коду, управління передається на початок циклу, де інструкція for збільшує значення змінної i на 1.

  Саме тому, виклик функції range(5) забезпечує п’ятикратне виконання блоку коду циклу, встановлюючи для i послідовно значення 0, 1, 2, 3 і 4.

  

  Коли запустити дану програму, вона виведе п’ять рядків тексту, кожен з яких буде закінчуватись поточним значенням змінної i, після цього цикл закінчить свою роботу:

Функція range()

У функцію range() можна передавати аргументи - значення трьох цілих чисел, розділених комами.

Перше число визначає, з якого значення починає змінюватися змінна циклу for, друге число - значення, до якого може змінюватися змінна циклу for (число не входить у діапазон). Для прикладу, виконавши такий код:

Функцію range() можна викликати також, задавши від’ємний крок. У такому випадку значення змінної циклу for буде змінюватися від більших значень до менших. Виконання циклу for з використанням виклику range(3, -4, -1):

Цикл for і послідовності

Цикл for дозволяє проходити по різним структурам даних, які є послідовностями.

Використання циклу for для проходження по елементам списку:

Ітерація по рядку повертає один символ за раз, як показано на цьому прикладі:

В наступному прикладі ключі словника є назвами сфер діяльності людини, а значення словника - назвами професій:

Включення для списків

Генератори

У Python генератор - це об’єкт, який призначений для створення послідовності. За допомогою генераторів можна проходити (ітерувати) по великим послідовностям без необхідності створення і збереження всієї послідовності у пам’ять відразу.

У поданому нижче прикладі використовується генератор - функція range(), яка генерує послідовність цілих чисел і обчислюється сума чисел від 1 до 50 включно за допомогою функції sum():

Модулі і пакети

У багатьох мовах програмування існує концепція бібліотек, або блоків коду, призначених для повторного використання.

Python також має в своєму арсеналі велику добірку бібліотек, що спрощують роботу з кодом. В базовий дистрибутив Python входить повнофункціональна стандартна бібліотека, яка дозволяє впоратися з широким спектром задач без необхідності установки додаткових бібліотек.

Те, що вважається стандартною бібліотекою в Python, складається з декількох компонентів, до яких входять вбудовані типи даних і константи, які можуть використовуватися без команди імпортування, як, наприклад, числа і списки.

Будь-якій програмі на мові Python доступний базовий набір вбудованих функцій, в число яких входять такі функції як print(), input(), len() тощо, які можна використовувати у програмі, як кажуть, «з коробки».

Але найбільшою частиною стандартної бібліотеки є велика добірка модулів для роботи з різними типами даних, взаємодії з операційною системою, для написання серверів і клієнтів для багатьох протоколів Інтернету, розробки та налагодження вашого коду.

Наприклад, модуль math містить математичні функції, модуль random - функції для роботи з випадковими числами.

Імпорт модулів: інструкція import

Проаналізуємо, як працює модуль random, який надає доступ, зокрема, до функції randint().

Введіть поданий нижче код у файл і збережіть з певним ім’ям:

Для імпортування декількох модулів, використовують такий синтаксис:

import модуль1, модуль2, модуль3,...

або імпортують у такому вигляді:

import модуль1
import модуль2
import модуль3, модуль4

Тепер можна використовувати будь-які функції, які знаходяться у цих модулях.

Оператор import має альтернативну форму використання:

from модуль import функція1, функція2,...

При імпортуванні можна використовувати символ *. Для нашого прикладу з модулем random()

Модуль math: що всередині?

Модуль math стандартної бібліотеки Python містить багато математичних функцій.

Щоб отримати до них доступ зі своїх програм, необхідно імпортувати бібліотеку math за допомогою команди

Використаємо інтерактивний режим інтерпретатора Python для дослідження даної бібліотеки. Ця бібліотека містить такі константи, як pi (число Пі) і e (експонента):

1. Повертає абсолютне значення.

2. Округлення вниз.

3. Округлення вгору.

4. Обчислення факторіалу.

5. Піднесення числа до степеня.

6. Обчислення кореня квадратного з числа.

7. Перетворення значення в градусах у радіани.

8. Перетворення значення в радіанах у градусну міру.

Щоб дізнатися увесь список функцій імпортованого модуля math, використаємо функцію dir():

Якщо ви хочете викликати функцію factorial(), наприклад, для значення 3, зробити це не вдасться, тому що ім’я factorial не входить у простір імен - у просторі імен лише змінна math.

Однак, ви можете провести пошук атрибута factorial по змінній math з використанням оператора крапка (цей оператор переглядає атрибути об’єкта):

Вправа 1: Фільтр чисел

📌 Умова:

Користувач вводить 10 чисел.
Програма повинна:

• пропускати всі від’ємні числа (використати continue)

• додавати тільки додатні числа

• в кінці вивести суму додатних чисел

Приклад:

Ввід: 5, -2, 3, -1, 4...
Результат: 12

Умова:

Програма працює у циклі while:

1. Запитує ім’я

2. Якщо ім’я НЕ "admin" → пропускає все інше і починає цикл заново (continue)

3. Якщо ім’я "admin":

   • запитує пароль

   • якщо пароль "1234" → вивести Доступ дозволено і завершити програму (break)

   • інакше → повернутись на початок циклу

   Введи ім’я: user
   (повтор)
   
   Введи ім’я: admin
   Введи пароль: 1111
   (повтор)
   
   Введи ім’я: admin
   Введи пароль: 1234
   Доступ дозволено