Соціальні норми

Соціальні норми: поняття і види
Під терміном «соціум» розуміють:
• суспільство як цілісну соціальну систему;
• людську спільність певного типу (родові і сімейно-споріднені, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільності);
• соціальне оточення людини, сукупність форм діяльності людей, що історично склалися.
Тому норми, що регулюють відносини між людьми, називають соціальними.
Соціальні норми — це правила поведінки загального характеру, що зумовлені об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, є наслідком свідомої вольової діяльності всього суспільства або його частини, регулюють різні сфери суспільних відносин і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Розрізняють такі види соціальних норм:

• Норми права — загальнообов’язкові правила поведінки, що встановлюються та охороняються державою. Такі норми закріплені у Конституції України, законах, указах Президента України, постановах Кабінету міністрів України тощо.
• Норми моралі — правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства на добро і зло, справедливе і несправедливе, гуманне і негуманне. Норми моралі підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки. Ці норми формуються на підставі уявлень про добро і зло, справедливість і несправедливість. Це правила поведінки, які існують у вигляді ідей і принципів (дотримуватися слова, бути справедливим, чесним). Вони дотримуються кожною людиною добровільно внутрішнім переконанням і суспільною думкою. У разі недотримання (невиконання) цих норм на людину чекає громадський осуд. І як результат у неї можуть виникати почуття сорому, каяття.
• Звичаї та традиції — це правила поведінки, що склалися історично і закріпилися у суспільстві внаслідок багаторазового використання. Такі норми можуть стосуватися як окремих сімей, певних територій, народів, націй, так і держав.
Наприклад, якщо для європейця білий одяг — це святковий одяг, то на Сході — це одяг трауру (печалі); якщо європейці вітаються за руку, то на Сході така спроба буде сприйнята як образа.
Окремої уваги заслуговують правові звичаї — правила поведінки, що склалися історично й у подальшому були закріплені державою.
Таліон. Цей правовий звичай характерний для більшості народів світу на ранніх етапах суспільного розвитку. Він полягав у відплаті правопорушнику за його вчинок рівнозначним (як правило, ідентичним) діянням щодо нього. Так, у Старому Заповіті принцип таліону сформульовано як «око за око, зуб за зуб», тобто якщо хтось комусь вибив око (зуб), то йому слід було вибити око (зуб).
Закони Хаммурапі у Вавилоні вимагали, щоби будівельник, через вину якого обвалився дім на господаря дому, повинен був померти. Коли будинок обвалювався на сина господаря, то вбивали сина будівельника. Покаранням за зламану кістку був перелом кістки винуватцеві.

Свідки договору. Звичаєве право Стародавнього Вавилону встановлювало, що під час укладення договору про розпорядження майном (тваринами, зерном, полем, садами, будинками, рабами тощо) присутність свідків була необхідною. Свідки були єдиним способом довести законність володіння річчю у разі, коли хтось це оспорював. Якщо свідків договору не було, власник речі, визнавався злодієм і засуджувався до смертної кари. Коли ж у нього були свідки, а в особи, що його звинуватила, їх не було, то цього наклепника карали смертю.
• Корпоративні норми (норми об’єднань громадян) — норми, правила поведінки, що встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян (політичними партіями, громадськими організаціями) на підприємствах, в установах, організаціях тощо. Такі норми закріплюються у статутах політичних партій, громадських організацій, шкіл, у правилах внутрішнього трудового розпорядку, в положеннях, рішеннях тощо. Вони приймаються, як правило, загальними зборами колективу (партії, організації) або делегованими представниками, якщо організації, наприклад, всеукраїнські чи обласні, керівником установи чи підприємства. Такі норми обов’язкові для виконання лише членами цих організацій. За порушення, недотримання чи невиконання цих норм щодо них можуть бути застосовані санкції від попередження до виключення (звільнення).
• Релігійні норми — норми, що регулюють поведінку та дії, що засновані на вірі в існування богів. Найважливіші з цих норм записані у священних книгах кожної релігії, таких як Коран (іслам), Біблія (християнство), Тора (іудаїзм), Тіпітака (буддизм), Рігведа (індуїзм) та інші. Ці норми визначають світогляд і правила поведінки віруючих людей як у повсякденному житті, так і під час богослужінь.
Наприклад, кожен мусульманин, якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо коштів для мандрівки, хоча б раз у житті повинен виконати Хадж — паломництво у Мекку до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних п’яти обов’язків мусульман. Чотири інших — сповідання віри, молитва, піст і діяння на користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п’ять разів на день, тримати піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити).

Коран визначає худуд як покарання за п’ять специфічних злочинів: незаконий зв’язок, наклеп на незаконий зв’язок, споживання алкоголю, крадіжка і грабіж на великій дорозі.

Дайте відовідь на запитання та прикріпіть файл тут

1. Що таке соціальні норми?

2. За якими ознаками їх класифікують?

3. Назвіть приклади соціальні норм.