Мета: ознайомлення вчителів з поняттям «булінг» в учнівському середовищі, надати приклади роботи з дітьми під час виховних годин; виховання почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства.

Вправа «Знайомство»(5хв.)

Мета: підвищити рівень згуртованості групи, допомогти учасникам тренінгу краще пізнати один одного, створити сприятливу атмосферу.

ТРЕНЕР: По черзі прошу кожного назвати своє ім’я і, оскільки ми більшість знайомі, то ускладню: додайте до імені щось з того, що вмієте робити дуже добре. Н-д: Я Людмила. Знаюсь як спекти смачнючі пиріжки. )

2 Яблука(5 хв.)

Мета: на практиці показати вплив боулінгу на дитину та наслідки. Наочність.

Матеріали: 2 яблука. Ніж.

Програвання притчі. Наглядність.

ТРЕНЕР: Йдучи до вас я взяла з собою 2 яблука. Вони були майже однакові за кольором і розміром.
- “Чим відрізняються ці яблука?” (реакція і відповідь колег)

Тоді я взяла одне яблуко і, звертаючись до нього, сказала: “Ти таке погане, огидне яблуко!” — і кинула його на підлогу. Я підняла яблуко і запропонувала одному з вчителів: “Знайди в цьому яблуці щось погане, скажи про це і теж кинь його на підлогу”. Один з учителів виконав прохання. Я запропонувала зробити те саме іншим.

Вони легко знаходили в яблуці якісь недоліки: “Мені не подобається твій хвостик! У тебе противна шкірка!” — казали вони і щоразу кидали яблуко на підлогу.

Коли фрукт повернувся до мене, я ще раз запитала, чи бачать колеги якусь відмінність між цим яблуком і тим, що ввесь цей час лежало на столі. Вони знову не знали, що відповісти, адже попри те, що ми добряче “познущалися” над яблуком, значних зовнішніх ушкоджень у нього не було.

Тоді я розрізала обидва яблука. Те, що лежало на столі, всередині було білим, а друге — коричневим, вкритим “синцями” від ударів об підлогу.

“Але це ж ми його таким зробили! Це наша провина!” У класі запала мертва тиша. Я продовжила: “Те саме відбувається і з людьми, яких ми ображаємо чи обзиваємо. Зовні не бачимо, як це на них позначається, але ми завдаємо їм величезну кількість внутрішніх ран!”»

Запитання для обговорення:

• Як почуваються ті, кого обзивають і цькують однолітки? (Ображеними, пригніченими, вони можуть вважати себе винними, часто плачуть.)

• Як це позначається на їхньому навчанні? (Не хочуть ходити до школи, втрачають інтерес до навчання, пропускають заняття.)

• Що вони думають про тих, хто їх ображає? (Вважають їх жорстокими і безсердечними.)

• Чому деякі люди ображають інших? (Хочуть ствердитися за рахунок іншого; можливо, їх самих раніше ображали, і вони думають, що це нормально, вони роблять це за компанію з друзями.)

Підсумуйте: «Булінгу може зазнати будь-яка дитина у школі, але жодна не заслуговує на таке ставлення»

Інформаційна 5-ти хвилинка про булінг (5-7 хв.)

Отже, що це таке: булінг у перекладі з англійської – хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей.

4 головні компоненти булінгу:

– агресивна і негативна поведінка;

– здійснюється регулярно;

– відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;

– така поведінка є навмисною.

Форми шкільного булінгу:

фізичний (умисні штовхання, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін.);
психологічний (насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість)

Соціальна структура булінгу:

переслідувач (кривдник, агресор);
постраждала дитина (жертва);
спостерігач.

Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.

Як розпізнати жертву:

діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;
невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;
діти, які мають руде волосся, повні чи худі;
діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);
діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

Як розпізнати агресора:

якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших;
виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;
вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;
не дуже гарно вчаться;
мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.

Як розпізнати спостерігача:

діти з кола кривдника;
однокласники;
випадкові учні або ін..

Наслідки булінгу можуть бути різноманітні. Їх жертви зазнають чимало страждань. Це і зниження самооцінки, поганий сон та апетит, тривожність, вживання алкоголю, паління, думки про самогубство та інші.

Отже, як бачимо явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і не лишатися осторонь. Адже слід пам’ятати, що сьогодні ти – спостерігач, а завтра — жертва.

!!! Хотілося б наголосити, що у початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути нетолерантними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Відомо, що чим менше соціально захищена дитина, тим більше вона вразлива до агресивних нападів з боку однолітків. Наприклад, за результатами дослідження ЮНІСЕФ виявлено, що сором’язливі діти та діти з незаможних родин стають жертвами булінгу удвічі частіше ніж інші. Отже, фактор родини має бути врахованим. Проте він не єдиний.

Варто привернути увагу до так званого феномена «втраченого моменту». Ймовірно, це трапляється ще в початковій школі. Коли дорослі могли втрутитися та зупинити насилля, пояснити, як називаються ті чи інші вчинки, показати, як слід вирішувати конфлікти. Але не втрутилися за якихось обставин. Через свою невпевненість, відсутність досвіду, власну вразливість до теми переслідування. А буває і так, що замість правильно розставлених для дітей і батьків акцентів можна почути «хлопчики завжди б'ються» чи «дівчатка скрізь пліткують». Ці слова маскують епізоди булінгу, які потребують негайного втручання дорослого, відповідного аналізу ситуації, адекватної допомоги всім учасникам. Булінг виростає з замовчування та невірної інтерпретації подій. Далі він дорослішає разом із дітьми. Підліткам про нього ще складніше говорити, аніж малечі. Через відчуття сорому, невпевненості в собі, бажання впоратися самотужки, страху, що допомога дорослих все тільки зіпсує. І знов, завіса мовчання і непорозуміння.

Ще одним фактором є приховане насилля з боку авторитетних дорослих, на яких орієнтуються діти, коли обирають моделі спілкування. Прикладами такої деструктивної взаємодії є публічне питання вчителя про те, чому учень запізнився, коментування його вчинків перед усім класом, особисті зауваження. Так само батьки, інколи замість того, щоб забезпечити свої дитині відчуття захищеності та поваги до її емоційної незрілості, починають вичитувати перед усіма за невідповідну поведінку. Все це призводить до розмивання кордонів у стосунках. Діти отримають зелене світло, щоб ці самі кордони атакувати у стосунках іншими, адже «той, на кого я орієнтуюсь (вчитель початкової школи, мама чи тато) так робить».

Вправа «Невидима межа» (15хв.)

Мета: зламати бар’єри, що відокремлюють учасників, які активно виявляють недобре ставлення до інших; сформувати чутливість до наслідків упередженого ставлення, кпинів, глузування та інших видів негативної поведінки.

Матеріали: лінія з обмежувальної стрічки через усе приміщення, із достатньою кількістю місця з кожного боку для всіх учасників.

!!! Важлива примітка. Учасники усвідомлюють, що багато хто стикається з тими самими небезпеками, страхами і проблемами, що й вони самі. Вони засвоюють думку, що вираження почуттів не робить нікого слабким, воно радше потребує сміливості. Учасники дізнаються, що інші також можуть бути вдячними і надавати підтримку, коли відкривають для себе ці почуття. Не засуджуйте і не присоромлюйте учасників під час проведення вправи, краще підтримуйте й виявляйте розуміння. У кожного учасника групи, ймовірно, знайдеться мотив перетнути лінію. Можливо, хтось з учасників в дитинстві був мішенню для глузування, а дехто особисто вкупі з іншими насміхався з когось або принаймні бачив когось у скрутному становищі й нічого для тієї особи не зробив. Багатьом учасникам знадобиться ваша підтримка, щоб зрозуміти, що вони, напевно, моделюють поведінку, яку самі бачили, чи виявляють ставлення, яке відчули на собі. З вашою допомогою і під вашим керівництвом учасники здатні відкинути ці види негативної поведінки. Переконайте учасників, що виявляти свої почуття — правильно й корисно. Щойно кожен учасник перетинає межу, дайте їм достатній час побути в тиші, перш ніж вони повернуться на свої місця перед лінією й почнеться обговорення. Важливою умовою успішності цієї вправи є її повільне й неквапливе виконання.

! До уваги тренера. Вправа розрахована на дітей від 3 класу і старших. Найкраще робити цю вправу, коли ви вже сформували атмосферу довіри й безпеки у вашій групі. Радимо залучати й батьків і/чи опікунів для залагодження будь-яких проблем із дітьми, з яких тривалий час насміхалися чи яких залякували в школі. Ви можете адаптувати вправи для молодших дітей, спонукаючи їх піднімати руки чи картки з написами «ТАК»/«НІ», й таким чином сигналізувати про кожен випадок «виходу за лінію», який їх стосується.

Вишикуйте всіх учасників в лінію з одного боку обмежувальної стрічки на підлозі, обличчям до неї.

ТРЕНЕР. Іноді люди поводяться погано з кимось тільки тому, що той інший відрізняється кольором шкіри, національністю, релігійними переконаннями. Таку поведінку навіть може підтримувати й заохочувати суспільство, в якому окремим групам населення закони гарантують більше прав і привілеїв. Або на декого тиснуть друзі, примушуючи разом із ними посміятися з когось. Завдяки цій вправі ми дізнаємося, як кривдимо одне одного і як відмінності можна іноді використовувати, щоб розмежувати нас.

Поясніть, як треба виконувати вправу: «Найкраще працювати над завданням у цілковитій тиші. Виконуючи його, дехто з вас може засмутитись або розсердитись. Тому ми маємо поважати одне одного і виявляти небайдужість до ближнього. Щоб не порушити відчуття безпеки, сміх і розмови визнаймо неприпустимими. Піднесіть руку, якщо ви не погоджуєтеся з правилом заборонити розмови, перешіптування, сміх. Якщо хтось забуде про нього, будь ласка, м’яко нагадайте йому. У вас можуть навернутися сльози на очі. Пам’ятайте, всі наші почуття важливі. Якщо вам сумно, це цілком природно. Якщо хтось поруч із вами почне плакати, що ви зробите, щоб утішити його? (Покладіть йому на плече руку, обійміть за плечі тощо). До кінця вправи ми працюватимемо всі разом».

ТРЕНЕР. «Я зараз назву групу, і якщо ви належите до неї, перетніть лінію й поверніться обличчям до учасників по той бік межі. Якщо вам неприємно перетинати лінію, навіть якщо ви належите до названої групи, це можна зрозуміти. Ви можете залишатися там, де стоїте, але зверніть увагу на почуття, які у вас виникають». Ви називаєте певну групу, а учасники, які себе до неї зараховують, перетинають лінію. Потім вони повертаються обличчям до решти, що залишилася по той бік. Після цього ви наказуєте учасникам, котрі перетнули межу, повернутися на свої місця за стрічкою, внаслідок чого група знову стає одним цілим.

ТРЕНЕР. Мовчки перетни лінію, якщо:

з тебе коли-небудь глузували, тебе дражнили чи обзивали;
тебе останнього запрошували до гри чи спортивної команди, або ж ти почувався покинутим чи вигнанцем зі спільного проекту;
тебе дражнили чи насміхалися з тебе тільки тому, що ти — дівчинка;
з тебе чи з когось, хто тобі не байдужий, глузували через релігійні уподобання;
з тебе чи когось, до кого ти не байдужий, глузували чи ставилися до вас упереджено через колір шкіри чи волосся;
тебе дражнили через твій акцент або голос чи через те, що ти не вмієш співати;
ти, хтось із членів твоєї родини чи друзів має явну або приховану ваду;
ти коли-небудь бачив, як когось дражнять, обзивають чи з когось насміхаються;
ти — хлопчик, і тобі казали, що ти не маєш плакати, виказувати емоції та боятися;
ти коли-небудь почувався покинутим, небажаним, наляканим;
з тебе чи з когось, хто тобі не байдужий, сміялися через окуляри, брекети, слуховий апарат або через одяг, твій зріст, статуру, розміри чи форму тіла;
тобі коли-небудь казали, що ти погана, невдячна, недобра, ні на що не здатна дитина;
на тебе тиснули друзі чи хтось із дорослих, пропонуючи зробити щось, чого ти не хотів, а потім ти шкодував і відчував сором;
ти коли-небудь соромився того, що говорив щиросердо, поділився з кимсь своїми переживаннями, страхами, прихованими надіями чи мріями;
хтось коли-небудь повівся з тобою підло, а ти не зміг чи побоявся сказати про це;
ти коли-небудь спостерігав, як когось кривдять, але не сказав і не зробив нічого, бо був занадто наляканий;
ти вважав щось неправильним і хотів висловити свою думку, але почувався незручно, був занадто сором’язливий або наляканий, щоб щось сказати.

Обговорення:

Які у вас виникали почуття під час проведення цієї вправи?
Яка частина була для вас найважчою?
Що нового ви про себе дізналися? Про інших?
Що з того, що ви зараз відчули, ви хотіли б запам’ятати?
Що ви розповіли б іншим про цей досвід (якщо взагалі виникає таке бажання)?

Попросіть охочих поділитися думками стосовно кожного з цих питань.

Підсумуйте: «Коли ви перетинали лінію, це не робило вас менш вартими поваги й турботи. Насправді, можливо, в багатьох випадках саме ви найдужче потребували поваги чи турботи. Дехто зібрав усю свою мужність, щоб перетнути межу. Якщо ви помітили, багато хто переходив лінію кілька разів. Кожен із присутніх знає, як це — почуватися скривдженим, бачити, як когось кривдять, і не вступитися за нього. Однак, можливо, ми забули ці болючі почуття, бо заховали їх глибоко всередині. Якщо ми пам’ятатимемо, чим поділилися сьогодні — тим, що всі ми зазнавали кривди, — то, сподіваюся, зможемо навчити інших дотримуватися правил нашої території «Ні — неповазі» й переконатися, що ніхто не страждає від знущань».

Вправа «Надірване серце» (15 хв.)

Мета: розвинути співчуття в учасників; виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку; сформувати переваги позитивної взаємодії; створити загальний перелік слів на позначення поведінки пригнічення і підтримки, нехтування і схвалення.

Матеріали: велике паперове серце зі словами «Я важливий»; липка стрічка (маскувальна чи прозора); розповідь про дитину, яку пригнічували її батьки, рідні брати чи сестри, учителі й/або однолітки.

Вказівка у поміч. Прикріпіть велике паперове серце на видноті і попросіть дітей відгукнутися на розповідь «Надірване серце». Запропонуйте їм висловити незгоду (опустити великий палець униз) щоразу, як вони почують про випадок пригнічення. І тоді драматично відривайте шматок паперового серця від грудей і кидайте його на землю.

Розповідь «Надірване серце».

Якось уранці в кімнаті Петрика звично продзвонив будильник, але хлопчик не підвівся з ліжка. Хвилин через десять його мама прочинила двері в кімнату. «Ну ж бо, поквапся! — сказала вона. — Знову спізнишся до школи. Ледацюга!» (РОЗРИВ) «Мамо, я захворів», — відповів Петрик. «І чому ти завжди поводишся як маленький? (РОЗРИВ) — відповіла мама. — Тобі завжди погано, коли в розкладі є фізкультура. Вставай і збирайся. Твій брат уже майже готовий». Петрик швидко вдягнувся і вийшов на кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив снідати. «Я пішов, мамо», — сказав Андрій. «Зачекай на Петрика», — сказала мама. «Цей телепень (РОЗРИВ) завжди спізнюється, — заперечив Андрій. — Я не хочу пропустити автобус». Одначе хлопці — старший брат і Петрик — встигли на автобус саме вчасно. Та коли двері зачинилися й автобус рушив, Петрик згадав, що його домашнє завдання залишилося в кімнаті. Петрик запитав водія, чи не можна зачекати, поки він збігає по домашнє завдання. «Ти що, дурний? (РОЗРИВ) Це тобі не таксі. Ще й за запізнення одержиш». (РОЗРИВ) Прийшовши до школи, Петрик попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона сказала: «Це вже вчетверте за місяць, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати, що ти мені брешеш. (РОЗРИВ) Боюся, мені доведеться поговорити про це з твоїми батьками». Петрик любив спортивні ігри, але ненавидів фізкультуру, бо був найменшим серед хлопців. Того дня вони мали грати на уроці в баскетбол, який Петрик терпіти не міг. Учитель попросив дітей розділитися на дві команди, «Левів» і «Тигрів». За десять хвилин кожна з команд нараховувала по десять гравців, і тільки Петрик залишився сам-один. (РОЗРИВ) Капітан команди «Леви» сказав: «Ми його не хочемо — він погано грає». (РОЗРИВ) «Який із нього тигр? Він радше наляканий кіт!» (РОЗРИВ) — додав капітан команди «Тигри», і всі хлопці розреготалися. (РОЗРИВ) Зрештою вчитель призначив Петрика до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не допустив його до гри. (РОЗРИВ) Того дня після уроків брат Петрика Андрій грав поблизу будинку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом Петрикові значно більше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра. Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди. Але Андрій відмовив. «Нізащо, — заявив він. — Ти все зіпсуєш». (РОЗРИВ) Мама хлопців почула це і сказала: «Тобі слід прийняти брата до гри, Андрію». «Але ж, мамо, він такий незграбний, (РОЗРИВ) — відказав Андрій. — І весь час плутається під ногами». (РОЗРИВ)

Обговорення.

Як, на вашу думку, зараз почувається Петрик?
Чому він так почувається?
Яким чином на нього могло б вплинути таке ставлення день у день?

Попросіть учасників придумати підбадьорення для Петрика. (Що ви могли б сказати йому, щоб він почувався краще?)

Попросіть клас схвально оцінити підбадьорення (підняти великий палець догори). Поцікавтесь, як, на думку дітей, Петрик почувався б тепер, вислухавши всі ваші підбадьорення?

Важливо.

Запитайте кожного з учасників, яку одну добру справу вони можуть зробити сьогодні для того, хто їм небайдужий. Наголосіть, що вони мають бути цілком упевнені в тому, що обов’язково зроблять це саме сьогодні. Змоделюйте ці дії, починаючи ланцюг з доброї справи, яку зробите особисто ви.

Притча «Скільки важить сніжинка?» (3 хв.)

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

— Скільки важить одна сніжинка?

— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.

— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, —

вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася. — Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не зауважуючи цього.

Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити чи навіть вбити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

Я щиро вірю і повністю впевнена, що кожен з вас вживатиме такі слова, що підніматимуть настрій іншим, щоб будувати і не руйнувати. Адже те, що ми говоримо так чи інакше лишає слід у серці людини, якій ми це сказали. Я переконана, що кожен із вас прагне, щоб наша школа стала територією Добра. Тому пам’ятайте правило, яке називають Золотим «Усе, що хочете аби робили вам люди, те робіть їм і ви»