Середньовіччя як доба, її хронологічні межі й специфічні ознаки в історії європейських і східних літератур. Вплив релігії, філософії на літературу в добу Середньовіччя. Основні жанри середньовічної літератури на Заході і Сході.

«Відгадай слово»

Ми не випадково почали урок із розгадування цього слова, адже

в романі В. Скотта «Айвенго» зображується епоха середніх віків, які

й будуть темою наших декількох наступних уроків.

Що ви пам’ятаєте про Середньовіччя з роману В. Скотта? З уроків

історії?

Розглянь та зафіксуй в зошиті ЛІНІЮ ЧАСУ

$------\frac{до}{\frac{нашої}{\placeholder{}}\frac{єри}{\placeholder{}}}-0-\frac{н}{\frac{єра}{\placeholder{}}}----5----------15-------->$

Середніми віками називають тисячолітній період часу — з моменту

падіння Римської імперії (V ст. н. е.) до XV століття.

В історії літератури та мистецтва Західної Європи розрізняються

такі етапи:

1) V–XI ст. — раннє Середньовіччя;

2) XII–XIII ст. — розквіт середньовічної цивілізації;

3) XIV–XV ст. — пізнє Середньовіччя, початок Відродження.

Опрацюй матеріали відеоуроку!!!

Християнська католицька церква у середні віки панує над усім культурним життям Західної Європи. Антична культура занепадає. Церква створює літературу, що схвалює подвиги аскетизму, мучеництва за віру. Характерним для цього періоду є жанр «житія», які описують відлюдників, що вирушають у пустелю, добровільно зазнають катувань. Поширюються також «видіння», тобто розповіді людей, що немовби побували у потойбічному світі. У них описуються фантастичні картини райських насолод та пекельних мук.

Водночас із церковною літературою, що писалася переважно латиною, протягом усього середньовіччя розвивається література світська, яка є далекою від похмурого, аскетичного світосприйняття. Різні її напрями та види походять із народної творчості, що існувала з давніх-давен, а темою її була людина зі своїми земними радощами та бідами.

Найзначнішою та найціннішою спадщиною середньовічної літератури був епос — поеми про героїв-воїнів, які були створені народом і висловлювали його ідеали. Епос виник у формі сказань, які тривалий час існували в усній формі. Виконавців сказань називали у Франції жонглерами, у Німеччині — шпільманами. Зазвичай це були акробати-фокусники, що розважали народ на дорогах та площах. Вони також співали або читали пісні про воїнів-героїв. А пізніше, вже з XII ст., поети переробляють ці сказання і записують їх у вигляді великих поем.

Герой середньовічного епосу — воїн, захисник своєї країни і народу.У добу постійних війн — це важлива фігура суспільного життя. В епосі ідеальні якості воїна — сила, хоробрість, доблесть, вірність васала своєму сюзерену — героїзуються. Сюжети багатьох поем складені на основі справжніх історичних подій. Мова йде про історичних осіб, але із часом сюжет може бути зміненим, причому досить суттєво.

У період з XII до XV ст., коли розвиваються міста і торгівля, а воїни-феодали об’єднуються у рицарські ордени та відбуваються хрестові походи, при дворах феодалів створюється пишна та витончена культура: рицарі навчаються музики, мистецтва писати вірші. У цей час виникає нова, рицарська, або куртуазна (придворна), література. Рицарська лірика оспівує любов рицаря до «дами серця». Заради її кохання рицарі (у романах) переживають різні пригоди, б’ються з велетнями і чудовиськами.

Середні віки відзначаються також і значним культурним розвитком народів Сходу, що отримав назву «золотого віку» арабської та ірано-таджицької літератур. Література «золотого віку» писалася двома мовами — арабською і фарсі. В ній часто пропагувалася любов до людини, жінки, оспівування життя.

Середні віки

1. Історична довідка

- Європейське середньовіччя — період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до Реформації та Великих географічних відкриттів (кінець 15 століття — початок 16 століття).

- Хронологічні рамки Середньовіччя на Сході 7-19 ст.

- Поняття «середні віки» ввели в ужиток італійські гуманісти на межі 15 – 16 ст.

- Середньовіччя поділяють на п'ять культурних зон: Індійську, східно-азіатську (Китай, Корея, Японія), близькосхідну, візантійську та західноєвропейську

- Напади варварів (чужинців, що не знали латинської мови і не були знайомі з римською культурою) призвели до знищення античної культури, до зубожіння колись могутніх держав.

- "Велике переселення народів" – процес міграції. Занепад Римської імперії відкрив дорогу на захід племенам, які пересувалися з центральної Європи в пошуках нових земель. Розрізнені племена зливались у народності, формувалися нові держави, розвивалась мова нових народностей.

- Нашестя татар 1241 р.

- Розвиток релігій – християнства, буддизму, мусульманства

- Поділ церкви (ХІ ст.) на західну з центром у Римі та східну з центром у Константинополі

- Хрестові походи (ХІ-ХІІІ ст.) – освячені католицькою церквою війни проти поган або єретичних рухів; завоювання Святої землі

- Діяльність інквізиції. Інквізиція — судово-слідчий орган католицької церкви, створений у середні віки для боротьби з атеїзмом, вільнолюбством, єресями, для переслідування противників папської віри. (Загинули Джордано Бруно, Ян Гус, Жанна д`Арк.)

2. Вплив церкви. Теоцентрична система світу (у центрі — Бог). Світ — непізнанний і жахливий; справжнє життя не на землі, а на небі. Існування двох світів — вищого, божественного, духовного і нижчого — світу земної реальності. Земне життя — лише слабке відображення небесного і воно має менше значення, ніж загробне.

3. Розуміння людини та міри її цінності. Людина — складна й суперечлива істота, залежить від вищих сил, долі, Бога, вона у постійному конфлікті духовного, морального, тілесного і матеріального. Людина – це душа, тіло і Дух, що має своїм джерелом самого Бога. Душа безсмертна, якщо живе у згоді з Духом, тобто з Богом. Душа — це осереддя боротьби двох світів — матеріального і Божественного. Величним і гідним стає тільки Бог. А людина, народжена в гріху, нікчемна, все своє життя спокутує вину праотців і служить Богові, смиренно чинячи його волю. Філософи й митці прагнули знайти в душі людини ті сили, що допоможуть їй подолати нице начало і вийти на духовний шлях. Божественна приреченість людини на вічну жертовність. Людина, народжена в гріху, нікчемна, все своє життя спокутує вину праотців і служить Богові, смиренно чинячи його волю

Естетична домінанта - духовне вдосконалення людини, прагнення досягти релігійних ідеалів

4. Схоластика. Невід'ємною рисою схоластичної освіти в школах та університетах були диспути, своєрідні інтелектуальні турніри, на яких учні вчилися висловлювати власні думки, обстоювати ідеї, застосовувати набуті знання. У поняття "схоластика" пізніше стали вкладати й інший смисл — дотримання певних догм у галузі філософії та теології, наслідування незаперечних авторитетів, використання усталеної системи логічних доказів тощо.

5. Східні філософські й релігійні погляди істотно різняться від західноєвропейського християнства. Але їх об'єднує відсутність зосередженості на людині, цілісне сприйняття світу: мірилом усього, об'єктом поклоніння виступає природа, в якій людина цілковито розчиняється. Світ нескінченний і різноманітний, простір і час невичерпні, отож людина втрачає свою центральну позицію, сприймає себе найменшою частинкою, яка поступово втягується в безупинний творчий рух цілого.

6. Утвердження релігійно-станових ідеалів. Феодально-церковний пафос.

7. Релігійний характер культури та літератури

8. Середньовічні запозичення від античності:

- Латинську мову, яка була міжнародною мовою церкви, держави, освіти і літератури (на її основі виникли романські мови);

- Надбання античної науки — граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, астрономію;

- Філософські системи Аристотеля і Платона;

- Мистецтво — твори Вергілія, Овідія, музику.

9. Періоди у літературі середньовіччя

І. Раннє Середньовіччя (ІІІ-Х ст.)

ІІ. Зріле (високе) Середньовіччя (Х-ХІV ст.)

ІІІ. Пізнє Середньовіччя (ХІV- ХV ст.)

9. Представники літератури середньовіччя: Данте Аліг'єрі, Війон, Бертран де Борн, Джауфре Рюдель, Гафіз, Ду Фу, Лі Бо, Рудакі, Омар Хайям.

10. Основні теми середньовічної літератури: страждання, самопожертви, материнської любові, прагнення до самовдосконалення, почуття любові, тема жахливого (злого і потворного).

Середньовічний філософ Тома Аквінський визнавав красивими лише ті предмети, на яких є "відблиск божественної істини". Блаженний Августин, а згодом і Ансельм, проголосили принцип: "Вірю, щоб зрозуміти".

11. Жанри середньовічної літератури: клерикальна (релігійна) література, хроніки, героїчний епос, лицарська література, куртуазна література, лірика трубадурів та вагантів.

- Клерикальна (релігійна) література: поеми на біблійні сюжети, життя святих, легенди, видіння, проповіді, повчання, притчі, молитви, мета цієї літератури: виховувати людей в дусі поклоніння Богу, готувати їх до загробного життя.

- Хроніка (пов'язаний з часом) — літопис, вид історичного твору.

- Героїчний епос — збірна назва фольклорних творів різних народів, у яких відображена воля народу, завзяття його у боротьбі з ворогом.— Зразки творів героїчного епосу: "Іліада" і "Одіссея" Гомера, "Махабгарата" та "Рамаяна", "Пісня про Роланда", "Пісня про Нібелунгів", "Балади про Робін Гуда", "Слово о полку Ігоревім"

- Лицарська література (ХІІ-ХІІІ ст.) з її кодексом честі, поклонінням Прекрасній Дамі. Лицарський роман "Роман про Трістана та Ізольду"

- Куртуазна література — художні твори західноєвропейського середньовіччя, що оспівували кохання, часто нещасливе, радощі земного життя.

- Лірика трубадурів та вагантів.

Трубадури, трувери — поети-співці Х-ХІІ ст., що самі складали пісні, оспівували кохання, часто нещасливе, радощі земного життя.

Ваганти (мандрівники) — мандрівні ченці, школярі, студенти Західної Європи ХІІ-ХІІІ ст., автори вільнодумної, життєлюбної, іноді гостро сатиричної лірики.

- Міська література – короткі оповідання комічного чи сатиричного характеру (фабльо у Франції; шванки у Німеччині; «тваринний епос»)

- Драматургія (Мікраль – літургійна драма)

Міра́кль (фр. miracle, від лат. miraculum — чудо) — один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про «чуда», здійснені Богородицею.

Сюжети запозичувалися з житій, апокрифів, східних переказів тощо. Попри таку природу жанру, в ньому певною мірою відбивалися зміни в житті та свідомості народу: в міраклях згодом вносилися авантюрно-розважальні, побутові мотиви, пов'язані з життям осіб, яким являлося чудо.

В українській літературі подібним до міраклю були деякі шкільні драми (17-18 ст.). Елементи поетики міраклі спостерігаються в драматургії символізму, що було типологічним проявом жанротворчої функції незвичайного, таємничого в сюжеті драматичного твору.

12. Мистецтво Середньовіччя пов’язане з релігійною тематикою. Художники служили церкві й створювали свої шедеври переважно для її потреб. Розвивалися живопис, фреска, мозаїка, ікони, книжкові мініатюри. Найвизначніший художник – Джотто.

13. Архітектура Середньовіччя. Ускладненість готики. Візантійські архітектурні форми храмів: базилікальна і хрестово-купольна. Романський стиль -- замок-фортеця, або храм-фортеця.

- Візантія. Дві архітектурні форми храмів: базилікальна і хрестово-купольна. Базиліка — це прямокутна споруда, за планом храм мав форму хреста. Хрестово-купольна форма храму символізує небосхил, де відбувається справжнє життя. Найвищим досягненням візантійської архітектури залишився собор Святої Софії.

- Романський стиль. Поширений у мистецтві Західної Європи (Німеччина, Франція). Головним досягненням романського мистецтва був замок-фортеця, або храм-фортеця. Кам'яна споруда на узвишші з охоронними вежами, із жахливими скульптурами, що начебто охороняють замок від ворогів.

- Готичний стиль ( XII ст. в Італії) Це храми вищі і довші, але для них є характерною ускладненість форм. Характерні -- арки, галереї, башти, площадки, колони, величезні вікна з вітражами і складним переплетінням рам. В середині — скульптурні і живописні образи. Найбільш відомий готичний собор того часу — Реймський собор у Франції, собор Нотр-Дам.

14. На Сході мусульманство забороняло зображення людини у релігійних пам'ятках.

15. Висновки. Культура середньовічної Європи, що розвивалася під сильним впливом релігії, засвідчила не тільки релігійну покору, а й високий злет фантазії та думки у сфері духовного; вона стала вираженням прагнення людства осмислити своє існування у межах двох іпостасей — Бога та Світу. Ці моральні шукання людства зумовили гуманістичний пафос літератури Середньовіччя, її виняткове тематичне багатство та художню виразність.

Найрозповсюдженіший і найпопулярніший жанр літературного твору — "життя святих", найтиповіший зразок архітектури — собор; у живописі домінує ікона, у скульптурі — персонажі Священного писання. Середньовічні майстри, письменники, художники, зневажаючи очевидне оточення світу, уважно вдивлялися в потойбіччя.

Дай відповіді на запитання!

Написану в робочому зошиті

відповідь-файл - здай на перевірку!!!

1. Назвіть хронологічні межі доби Середньовіччя.

2. Які періоди має доба Середньовіччя?

3. Чому середні віки мають таку назву?

4. Назвіть жанри церковної літератури, поширеної у Середньовіччі.

5. Як виник героїчний епос?

6. Коли та як виникає куртуазна література?

7. Якими є особливості середньовічної культури Сходу?

8. Середні віки ще називають темними віками (Dark Ages). Чи погоджуєтесь ви з таким визначенням? Поясніть свою думку. (3-4 речення)

9. Склади ґронування на тему «Середньовіччя» - 10-12 Ґрон (приклад ґронування :

   

10. Напиши міркування «Слово на захист Середньовіччя» (7-8 речень)