Роман як жанр літератури, його формування й провідні ознаки.Французький роман та творчість Стендаля

Сьогодні ми продовжимо вивчати роман як літературний жанр та познайомимося з життям і творчістю видатного французького письменника. Свої твори він підписував “Стендаль”. Біографія цього письменника, як і його твори, цікавить багатьох, однак далеко не всі знають, що справжнє його ім’я — Марі-Анрі Бейль. Письменник намагався часом привласнити дворянський титул, підписуючись як “Анрі де Бейль”. Імовірно, саме так зробив би і Жульєн Сорель, знаменитий герой його роману.

Теорія літератури (запис до зошитів)

Роман (фр. roman — романський) — літературний жанр, найпоширеніший у XVIII-XX ст.; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплено життєві події, докладно розкрито історію формування характерів багатьох персонажів.

XIX ст.— особливий період у розвитку роману. Його автори — не тільки майстри слова, а вчителі, духовні наставники. З’являються нові сюжетно-композиційні та жанрові різновиди роману, зазнають змін форми типізації. Реалістичні за своєю основою великі епічні твори поступово витісняють романтичні, розквітають жанри історичного й соціально-побутового роману.

Наприкінці XIX — у I третині XX ст. остаточно оформилися поліцейський і детективний, а також фантастичний і дамський (“рожевий”) романи.

Життя та творчість Стендаля- представника французького роману.

Переглянути матеріал за посиланням

Роман “Червоне і чорне” (1831) — не перший твір Стендаля, який уже відзначився як автор публіцистичних творів з питань мистецтва, музики, історії, а також оповідань, відомої новели “Ваніна Ваніні”, спробував свої сили в драматургії.

Сюжет “Червоного і чорного” заснований на реальній події: убивстві юнаком-простолюдином (гувернером Берте) коханки, матері своїх вихованців. Але цей факт став лише поштовхом для задуму, у якому в описі долі окремої людини синтезовано трагедію століття. У творі є підзаголовок “Xроніка XIX століття” і зазначено час дії: 1827 рік. Такого в літературі ще не було: конкретну реальність сучасної авторові доби скрупульозно відтворено, але не стільки в побутовому плані (звичаї, побут, інтер’єр), скільки в психологічному — як пошук обдарованою молодою людиною свого місця в житті, щастя, крах на цьому шляху через зіткнення з буржуазною дійсністю: суспільство вбиває молодих вихідців із низів, якщо вони намагаються реалізувати свою особистість, виділяються із середовища, що їх оточує.

Епіграфом до першого розділу Стендаль поставив слова Дантона: “Правда, гірка правда”. Правда ця була особливо гіркою тому, що герой роману Жульєн Сорель і сам автор “запізнилися народитися”, з’явилися на світ у жорстокі часи, коли “старе вже вмерло, а нове не встигло народитися”. Невипадково письменник неодноразово підкреслює, що провідними кольорами цієї доби стали сірий (мундир чиновника, сутана священика) та чорний (колір загибелі всіх надій). Звідси й різкий контраст “червоного й чорного” в назві: життя та смерть, реакція та революція, повнокровне буття та жалюгідне існування.

Про що б ви запитали Стендаля, якби мали нагоду поговорити з ним?

1. Опрацювати матеріал на с. 78-84 підручника.

2. Скласти опорний конспект уроку за здобутою інформацією- прикріпити