Р.Бернс «Моя любов…». Поетизація високого почуття, розкриття його сутності

У стрімкому світі є цінності, які ніколи не тьмяніють і не втрачають своєї вартості. Це справжні «коштовності» — дружба й кохання. Вони допомагають людині залишитися людиною й вижити в найскладніших випробуваннях. Нашу розмову про кохання  ми продовжимо знайомством із зарубіжним поетом Робертом Бернсом.

Кохання – незвичайне почуття. Воно наповнює людину щастям і її життя стає змістовним і світлим. Людина, яка любить і яку люблять, лагідніша, доброзичливіша – такі вже якості цього благородного почуття. Справжньому коханню не страшні ніякі випробування. Воно не підвладне часу. І кожне покоління людей залишає після себе прекрасні рядки присвячені цьому дивовижному почуттю.

Пригадаємо вивчене про Роберта Бернса та дізнаємося дещо нове

Усі твори Роберта Бернса можна вважати автобіографічними. В них поет відображав свої спогади, описував події життя, звертався до людей, з якими його зводила доля.

Життя Роберта Бернса було коротким, але насиченим. Будучи сином фермера, здобувши освіту в сільській школі, в нього ще в дитинстві проявився поетичний дар. Поет все своє життя фізично працював – утримував ферму. В 28 років поїхав до столиці Шотландії – Единбургу, де познайомився з відомими та впливовими людьми, які допомагали йому на літературному поприщі. Та незважаючи на це, він залишався дуже скромною та простою людиною. Вальтер Скотт, згадуючи свою зустріч з Бернсом, написав: «В ньому відчувалася велика скромність, простота, невимушеність – і це особливо здивувало мене, саме тому, що я багато чув про його велике обдарування… У всій його постаті відчувались розум і сила, і тільки очі підкреслювали поетичну натуру і темперамент. Великі і темні, вони горіли (я кажу «горіли» у прямому значенні слова), коли він розповідав про щось з почуттям чи захопленням. Ніколи в житті я більше не бачив таких очей, хоча й зустрічався з найвідомішими людьми свого часу». Тяжка праця підірвала здоров’я поета і в 37 років його земний шлях завершився. Проте, пам’ять про Бернса жива. В Шотландії день його народження – 25 січня – вважається національним святом.

Уважно подивіться відео

Історія написання вірша  «Моя Любов» 

У своїх віршах він поетизував образ гарної дівчини (bonnie lass). Але за життя Р. Бернса шотландські красуні насміхалися над ним і чекали, коли ж співець дівочої краси зустріне справжнє кохання.

Це трапилося 1785 р., коли Р. Бернс познайомився з Джин Армор. Вони поклялись одне одному у вірності. За давнім каледонським звичаєм вони підписали шлюбний контракт, у якому перед Богом навіки оголосили себе чоловіком і дружиною. На шляху до щастя подружжю довелося багато й виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. Однак вони таки зуміли зберегти найважливіше — своє кохання.

Багатий батько Джин не дав дозволу на шлюб і почав судове переслідування молодого поета. А Р. Бернс був бідним, тому мусив тривалий час переховуватися.

Потрапивши до м. Единбурга, поет опублікував свої вірші, які пізніше ввійшли до його зібрання творів. Так він здобув популярність. А кохання жило в його серці. У 1788 р. він узяв офіційний шлюб із Джин Армор. До речі, першим слухачем його творів була саме вона.

Поезію «Моя любов — рожевий квіт…», як і багато інших ліричних віршів, Бернс присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. Цей твір випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання.

Вірш «A Red, Red Rose» уперше з’явився в 1794 р. в журналі «Scots Songs», виданий за сприяння популяризатора шотландських пісень П. Урбані, з яким певний час співпрацював Р. Бернс. Поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому. У передмові до твору П. Урбані писав, що вірш «A Red, Red Rose» він отримав від «відомого шотландського поета», який почув подібні слова з уст простої сільської дівчини.

У шотландському діалекті англійської мови слово любов— luve в оригіналі вірша використовується на позначення дієслова любити, але воно пишеться з великої літери в значенні кохана.

Роберт Бернс «Моя Любов»

Моя любов — рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов — веселий спів,

Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть,

Хоч висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік любов моя, —

Аж згасне сонця пал,

Прощай, прощай, мій рідний край,

Прощай, моя любов,

Та де б не був я, мила, знай —

Прийду до тебе знов!

Переклад М. Лукаша

Прослухайте аудіовірш

Виконайте завдання

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Вивчити напамʹять вірш «Моя любов…» Роберта Бернса