Проблеми сучасного підлітка у зарубіжних ІНТЕРНЕТ-публікаціях

Зарубіжній віковій психології притаманна тенденція означувати перехідний період дорослішання поняттям «аdolescence» (у перекладі з англійської мови – «дорослішання», «зростання»), що означує перехідний етап від підліткового до юнацького віку. Аналіз Інтернет-публікацій щодо дослідження проблем періоду «аdolescence» дозволяє умовно виокремити три спрямування наукового інтересу зарубіжних дослідників:

• Психофізіологічні дослідження головного мозку підлітків.

• Проблеми дорослішання сучасного підлітка.

• Шляхи вирішення проблем особистісного розвитку підлітків.

У контексті досліджень першого спрямування професор психології Дженіс Юраско (штат Іллінойс) виконав лонгітюдне дослідження змінення на етапі дорослішання ділянок головного мозку, що відповідають за планування дій та управління соціальною поведінкою. Науковець констатував, що означені ділянки мозку протягом підліткового періоду онтогенезу втрачають певну кількість активних нейронів. У мозку дівчат підлітків (порівняно із хлопцями) втрачається на 13% більше нейронів саме у тих ділянках, які відповідають за планування дій. Результати дослідження було викладено у статті «Особистісний функціональний код». Аналогічні висновки було зроблено і у дослідженнях професора психології у галузі особистісного розвитку Лоуренсом Стайнбергом (університет Філадельфії), який вивчав психофізіологічні механізми злочинної поведінки підлітків. У процесі дослідження за допомогою магнітно-резонансної терапії було встановлено, що ті ділянки мозку (прифронтові), які відповідають за контроль над власною поведінкою і задіяні у складних процесах прийняття рішень, планування, порівняння ризиків у період дорослішання (навіть у 20 років) є недостатньо зрілою і знаходяться у процесі розвитку. Даний факт пояснює схильність підлітків до ризику; було відзначено, що підлітки імпульсивно шукають привід для thrilles (жахів) у будь-якому вигляді, не думаючи про наслідки та всіляко виправдовуючи себе. Сучасні проблеми періоду дорослішання особистості зарубіжними психологами активно обговорюються на сторінках журналу «Рsychology today», що містить три блоки інформації у розділі «Adolescence»: наукові роздуми про дорослішання; формування духовного здоров’я підлітка; девіантна поведінка, її причини, наслідки, шляхи корекції. Аналіз публікацій дозволив виділити серед найбільш актуальних проблем періоду дорослішання такі:

1) Стан афективної сфери підлітків. Американські дослідники відзначають, що прояви депресії у підлітків зумовлені найчастіше невпевненістю у собі, низьким рівнем домагань, шкільною неуспішністю, що призводить до пошуку друзів серед таких же «невдах», занурення у девіантні угрупування. «Devil may care» («Диявол піклується про поведінку») такого підлітка. Шляхи вирішення подібних проблем науковці пов’язують із урахуванням потреби підлітків у спілкуванні, навчанням конструктивним стратегіям спілкування, встановленням міжособистісних контактів (не залишати підлітка наодинці з проблемами), підвищенням допоміжної ролі дорослого у житті підлітка. Підлітка потрібно навчити дякувати, відрізняти погане та хороше.

2) Підліток та ЗМІ. Лоуренс Тілен (медична школа, Австралія) підтверджує вплив на емоційну сферу підлітка Інтернету, зокрема – комп’ютерних ігор типу «Квест», у яких потрібно виконати набір відповідних завдань за алгоритмом. Визначено, що поразка у такій грі сприймається набагато трагічніше ніж у реальному житті. Найбільш пригнічено відчувають себе дівчата у віці 12 років, у 17 років рівень пригніченості збільшується. На їх емоційний стан спробували впливати медикаментозно (прозак та плацебо) та визначили: результат не змінюється. З цього можна зробити висновок – велику роль відіграє сугестія, виводити себе з подібного стану потрібно за допомогою психотренінгів та релаксації. Доктор психології Бас вважає «винним» Інтернет (сторінки, TWITTER – «чириканье», Facebook), у якому створюються групи «choking games», які навчають підлітків різноманітним засобам йти з життя. Крім того, існує спеціальний сайт «Як собі нашкодити», у якому викладають інформацію про види аутоагресії. Дорослим потрібно насторожитися: аутоагресія, заподіяння собі болю – спосіб відволіктися від емоційних проблем, сигнал про потребу допомоги.

3) Харчові розлади, пов’язані із прагненням схуднення. Така проблема у першу чергу існує серед дівчат-підлітків. Відзначено, що вони більше ніж хлопці піддаються впливу ЗМІ у питаннях ідеалізації тіла («створення іміджу тіла»). Останнім часом у ЗМІ стали «викладати» фотографії дівчат у природних умовах, без корекції фотошопу, щоб переконати користувачів: природна красота – це також гармонійно, привабливо. Зважаючи на те, що сьогодні Інтернет стає найбільш значущим шляхом соціалізації підлітка, його потрібно максимально використовувати у пропаганді здорового способу життя. У цьому питанні також потрібно зменшувати менторство дорослих, пам’ятати, що у підлітків високий рівень страху програти, потреба у змагальності (особливо у дівчат).

4) Інфантильність або відстрочка у періоді дорослішання. Денієль Ноумен, психолог, зазначає, що дорослішання закінчується у різному віці. Останнім часом спостерігається подовження цього періоду. Гвент Гевел, доктор психології, доводить, що у деяких людей дорослішання не наступає і у віці 28 років. Це пояснюється повним заполоненням життя Інтернетом, де все сприймається поверхнево, все вирішується простим натисканням кнопки: без зусиль, без глибини. Можливі причини всепоглинаючої інфантильності науковці вбачають у відсутності церемонії процесу дорослішання (ініціації), коли відбувається перетворення підлітка у дорослого. Однім з ефективних критеріїв дорослішання у сучасному суспільстві вважається фінансова незалежність підлітка, формування відповідальності за виконання будь-чого. Але науковці застерігають: підліток тільки тоді може бути відповідальним, коли самостійно приймає рішення, за яке повинен відповідати. Також прискорює процес дорослішання адекватна самооцінка. Батькам та дорослим (які впливають на її формування) потрібно підтримувати те, що у дитини є, а не підкреслювати те чого у неї немає.

5) Проблема «батьки-діти». Аналізуючи особистісний розвиток дитини науковці наголошують на необхідності врахування феномену сімбіотичних (нерозривних) відношень «дитина-матір». Символічна «пуповина», яка їх пов’язує повинна протягом онтогенезу розірватися тричі: при народженні, протягом кризи 3-х років (кризи «Я сам», коли потрібно визнати самостійність дитини) та у підлітковому віці, коли необхідно визнати право підлітка на автономність, послабити контроль за ситуацією його життєтворення. Ознакою нерозірваності симбіозу є різні аддикції підлітка. Роберт Епштейн на сторінках психолога у газеті «American press» досліджував проблему «Батьки-підлітки» та визначив таку хворобу як «Love crazy» (любов батьків, небажання помічати проблеми дитини у цьому віці, втручатися, допомагати). Але є інша категорія батьків, яка занадто контролює підлітків, обмежуючи їх у речах, що є значущими: гроші, одяг, машина. Доведено, що чим сильніше подібні утискання, тим активніше проявляється протест підлітка (втеча з дому, раннє одруження). Заборони активізують силу волі, тому потрібно спрямувати її у конструктивне русло.

6) Раннє статеве життя. Ця проблема падіння моральних норм непокоїть дорослих і вважається надсучасною, проте професор соціології Кетлін Ейл Богл підняла статистичні дані з 50-х років минулого століття та спростувала тенденцію до падіння моральних норм. Рання вагітність (у 11 – 15 років) спостерігалася і раніше, однак тоді не було такої кількості публікацій про ці факти. І це був не результат падіння, а результат відсутності знань про контрацепцію.

7) Залякування: «bulling» (агресивна поведінка, злісне переслідування, приниження, підрив репутації тощо) та «Mobbing» «ganging» - психологічні утискання, у першу чергу групові з боку дорослих, однолітків. Означені явища виявляються через постійні негативні виказування, критику на адресу дитини, соціальну ізоляцію, розповсюдження неправдивої інформації, приховування інформації тощо. Причина криється у консерватизмі дорослих людей, соціально-психологічному кліматі групи, де підліток виховується, неуважності дорослих до змін у поведінці, настрої дитини. Але найбільш несприятливим, на думку науковців, є сендвич-мобінг – неприйняття дитини колективом як вчителів, так і однолітків. Шляхи вирішення підліткових проблем зарубіжна наукова спільнота обговорює зокрема на сторінках психолога у газеті «American press» (Карл Пікард, доктор філософії, психолог, член Американської асоціації психологів штату Техас, Роберт Епштейн, доктор Ричард О’Конор, провідний практичний австралійський психолог та ін.). Вірджинія Сатір, відомий сімейний психотерапевт, наголошує, що дорослим потрібно більше часу приділяти дитині, розпитувати, спостерігати, пригортати до себе (людей щасливих, впевнених у собі у дитинстві батьки обіймали не менше 30 разів на день); дослідження доводять: щоб вижити людині необхідно не менше 4 обіймів на день, щоб бути здоровим – 8, щоб гармонійно розвиватися – 12. Певна увага Інтернет-публікацій приділяється у США спеціальній програмі для підлітків, що вчить протистоянню спокусі – діяти за принципом: «Просто скажи «НІ!»» і базується на пропаганді здорового способу життя із відповідними прикладами. Доктор Ричард О’Конор (провідний практичний австралійський психолог) у статті «Виховання вседозволенням» визначив найбільші помилки батьків, надав типологію видів неправильного виховання:

• Виховання потуранням: надання дитині всього найкращого, поступки примхам, дозвіл заради дитини відступати від норм та правил. Це призводить до руйнації системи загальнолюдських, сімейних цінностей, порушень у розвитку дитини.

• Компенсаторне виховання, що притаманне батькам, які у дитинстві не отримували матеріальних благ, достатнього спілкування, мали непорозуміння із однолітками, розлучалися з близькими людьми. Тому вони занадто прискіпливо ставляться до цих аспектів у житті власної дитини, не залишають їм свободи слова, вибору, самі вирішують, що краще для дитини.

• Виховання умовами. Батьки при такому вихованні постійно пропонують дитині «бартер»: свобода вибору, вчинку дитині надається за умов виконання нею певних вимог дорослих.

• Індиферентна вседозволеність. Її дозволяють собі занадто занурені у справи, у хобі, у себе, у заробітки грошей батьки, які не мають (та і не шукають) часу для спілкування з дитиною. Тому вони всіляко «відкуповуються» від неї, пропонуючи робити, що їй заманеться. Підсумовуючи огляд Інтернет-публікацій, можна зазначити, що період дорослішання – перехід на новий етап розвитку, значний, важкий період у становленні дитини. У цей період виникають як традиційно визнані проблеми (спілкування з однолітками, непорозуміння з дорослими) так і нові, які формуються під впливом сучасних реалій життя (створення іміджу тіла, мобінг тощо). Вони потребують від психологів, педагогів активного пошуку шляхів їх вирішення, тому що дорослішання, аdolescence – останній, найважливіший відрізок у переході до прагматичного, жорстокого, цинічного світу дорослості.

Виділіть кольром поняття про індиферентну вседозволеність.

Надання дитині всього найкращого, поступки примхам, дозвіл заради дитини відступати від норм та правил. Це призводить до руйнації системи загальнолюдських, сімейних цінностей, порушень у розвитку дитини.

Притаманне батькам, які у дитинстві не отримували матеріальних благ, достатнього спілкування, мали непорозуміння із однолітками, розлучалися з близькими людьми. Тому вони занадто прискіпливо ставляться до цих аспектів у житті власної дитини, не залишають їм свободи слова, вибору, самі вирішують, що краще для дитини.

Батьки при такому вихованні постійно пропонують дитині «бартер»: свобода вибору, вчинку дитині надається за умов виконання нею певних вимог дорослих.

Її дозволяють собі занадто занурені у справи, у хобі, у себе, у заробітки грошей батьки, які не мають (та і не шукають) часу для спілкування з дитиною. Тому вони всіляко «відкуповуються» від неї, пропонуючи робити, що їй заманеться. Підсумовуючи огляд Інтернет-публікацій, можна зазначити, що період дорослішання – перехід на новий етап розвитку, значний, важкий період у становленні дитини. У цей період виникають як традиційно визнані проблеми (спілкування з однолітками, непорозуміння з дорослими) так і нові, які формуються під впливом сучасних реалій життя (створення іміджу тіла, мобінг тощо). Вони потребують від психологів, педагогів активного пошуку шляхів їх вирішення, тому що дорослішання, аdolescence – останній, найважливіший відрізок у переході до прагматичного, жорстокого, цинічного світу дорослості.