Поняття та ознаки права. Джерела права. Система права та її елементи. Цінність права

1. Що таке право

Одним з найважливіших різновидів соціальних норм є право. Воно приходить на зміну звичаям, традиціям, релігійним нормам і стає основним регулятором суспільних відносин. Право виникає разом з появою держави. У первісному суспільстві відносини між членами роду регулювалися звичаями, іхню загальнообов'язковість забезпечувала система релігійних заборон. Внаслідок переходу людства до відтворювального господарства та появи надлишкового продукту, система заборон розвивалася. Крім того, ускладнення суспільного життя зумовило необхідність створення нової організації громадського управління — такої, як держава, і появи ефективного виду соціальних регуляторів у вигляді права.

Формування права відбувалося декількома способами.

— По-перше, держава санкціонувала звичаї, що склалися в первісному суспільстві, примушуючи населення до їх виконання.

— По-друге, держава створювала спеціальні органи (суди), які відповідали за існування в суспільстві справедливих та обов'язкових для всіх правил поведінки і забезпечення їх реалізації. Суди зіграли важливу роль у створенні правових норм, пристосовуючи родові звичаї до потреб суспільства і створюючи юридичні прецеденти.

— По-третє, держава сама сформувала право у спосіб утворення нормативних актів.

Для окремої людини цінність права полягає в тому, що воно сприяє створенню умов для нормального життя і всебічного розвитку будь-якого члена суспільства, закріплює та охороняє права і свободи особистості, убезпечує індивіда від свавілля з боку держави. Право виступає своєрідною мірою свободи людини в суспільстві, встановлюючи межі поведінки суб'єктів стосовно один до одного. Кожен учасник суспільних відносин може досягати своїх цілей, використовуючи різні варіанти поведінки. У цьому виявляється його відносна незалежність і свобода. Право, своєю чергою, відображаючи узгоджені інтереси всього суспільства, обмежує цей вибір відомими межами та ставить перепони для небажаної поведінки, але при цьому не накидає суб'єкту певного варіанта дій.

Запитання

1. Які фактори вплинули на процес утворення держави і права?

2. Яка цінність права для суспільства?

Право — система загальнообов’язкових, формально визначених норм і правил поведінки, санкціонованих і гарантованих державою.

Щоб відрізнити право від інших соціальних норм, нам необхідно визначити його ознаки.

Джерела права — способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм. Із них ми отримуємо інформацію про зміст норм. Саме завдяки їм ці правила набувають статусу юридичних, отже стають загальнообов’язковими.

До основних джерел права належать:

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується

Релігійні норми. Під безпосереднім впливом релігійних норм формується канонічне право — правила поведінки нормативного загальнообов'язкового характеру в країнах, де релігію не відділено від держави; визнається одним із державних інститутів. Його змістом є релігійні настанови, визнані органами державної влади. Вважається, що вони є результатом божественного одкровення і не можуть бути змінені або скасовані.

Як джерело права, релігійні норми набули широкого розповсюдження в середні віки, а зараз мають офіційний характер лише в деяких країнах мусульманського Сходу та у Ватикані.

Правовий прецедент — рішення державного судового органу, що приймається за зразок у розгляді аналогічних справ у майбутньому. За його допомогою може бути підтверджений чи пояснений будь-який аналогічний факт чи обставина, що має значення в розгляді юридичної справи.

Правовий прецедент мав широке застосування у всі часи. Сьогодні він є найважливішим джерелом права в юридичних системах Великої Британії, Австралії, США, Канади та багатьох інших країнах. Зародившись ще у часи рабовласницького ладу прецедент є дією або рішенням проблеми, яке в подальшому в аналогічних умовах розглядається як певний зразок. У правовій системі України така форма права не застосовується.

В Україні основним видом джерел права є нормативно-правові акти.

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий документ, прийнятий у встановленому законом порядку і формі уповноваженими на те суб'єктами правотворчості, який закріплює правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою.

Всі нормативно-правові акти мають офіційний характер, оскільки вони видаються державою або її окремими органами.

Всі нормативні акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти

Закон — нормативно-правовий акт, прийнятий законодавчим органом державної влади що регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу.

Яким же чином ми можемо відрізнити закон від інших нормативно-правових актів? Для цього нам необхідно визначити його основні ознаки.

До них належать:

— ухвалюється вищими законодавчими органами державної влади. В Україні прийняття законів є компетенцією Верховної Ради України;

— має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні прийматися на основі закону;

— завжди являє собою письмовий акт, що містить норми права, що регулюють найважливіші соціально значущі суспільні відносини;

— ухвалюється в особливому процедурному порядку, без дотримання якого закон буде недійсним.

Підзаконний нормативно-правовий акт — акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.

Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їхньої компетенції, а також характеру і призначення самих актів.

Залежно від суб'єктів, що їх видали, розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів:

Нормативний договір — угода між сторонами, спрямована на встановлення офіційних юридичних правил. Нормативний договір може бути міжнародним або внутрішньодержавним.

За галузевою належністю внутрішньодержавні договори класифікують на:

— конституційні;

— трудові;

— фінансові;

— адміністративні.

Прикладом конституційного договору буде Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України, який діяв до прийняття Конституції України 1996 р. У трудовому праві це буде укладання колективного договору між профспілковим комітетом, який представляє трудовий колектив, і власником підприємства.

Міжнародний договір — це письмова угода, що регулюється міжнародним правом, укладена між двома або декількома суб'єктами міжнародного права незалежно від того, міститься вона в одному документі, у двох або кількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви (договір, угода, конвенція, пакт, протокол). Наприклад: «Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах».

Важливо знати, що чинні міжнародні договори України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Дайте відповідь на запитання

1. Що таке джерела права?

2. Які джерела права ви запам’ятали?

3. Чим нормативно-правовий акт відрізняється від нормативного договору?

4. Які з джерел права не діють на території України?

5. В чому полягає особливість правового прецеденту?