Поняття омонімії. Види омонімів. Поняття антонімії.

Омоніми

Омоніми — це слова, які звучать однаково, але мають зовсім різне значення: кран “механізм для підіймання й переміщення вантажів” і кран “трубка з закривкою, якою перекриваємо воду, газ тощо”; чайка “птах” і чайка “козацький човен”; штучний “виготовлений людиною, не природний” і штучний “який становить собою окрему штуку”.

Омоніми сучасної української літературної мови поділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).

Повні омоніми — це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах:

• балка (яр з положистими схилами) і балка (дерев’яний чи металевий брус для перекриття стелі)

• графік (план роботи) і графік (художник)

• деркач (птах) і деркач (стертий віник)

• ключ (від замка) і ключ (джерело)

• коса (сплетене волосся), коса (сільськогосподарське знаряддя) і коса (мілина на річці чи у морі)

• міна (вираз обличчя) і міна (вибуховий снаряд)

• наряд (вбрання) і наряд (розпорядження на виконання робіт)

• планувати (плавно знижуватися) і планувати (складати плани)

• порох (пил) і порох (вибухова речовина)

• рукав (елемент одягу) і рукав (річки)

• стан (талія) і стан (ситуація, обставини)

• чайка (птах) і чайка (човен)

Такі омоніми завжди належать до однієї частини мови.

Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.

Омоформи — різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах:

• мати (іменник) і мати (дієслово)

• поле (іменник) і поле (дієслово)

• руда (корисні копалини) і руда (колір, ж.р.)

• світи (мн. іменник) і світи (дієслово)

• три (числівник) і три (дієслово, від терти).

Омофони — слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням:

• вгорі і в горі

• віз (іменник) і віз (дієслово, від везти)

• за шию (у занченні за комір) і зашию (дієслово, від шити)

• кленок (зменшувальна форма від клен) і клинок (зменшена форма від клин)

• лежу (дієслово, від лежати) і лижу (дієслово, від лизати)

• мене (до я) і мине (дієслово, від минати)

• по три (одиниці) і потри (дієслово, від терти)

• проте (сполучник) і про те (займенник з прийменником)

• сонце і сон це.

Омографи — слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом:

• а́тлас (збірка мап) і атла́с (тканина)

• брати́ (мн., іменник) і брáти (дієслово)

• доро́га (іменник) і дорога́ (прикметник)

• за́мок (фортеця, садиба) і замо́к (прилад)

• ко́лос (суцвіття) і коло́с (велет)

• лу́па (збільшувальне скло) і лупа́ (відпалі частинки шкіри при себореї)

• мала́ (жін. р., прикметник) і ма́ла (жін. р., дієслово)

• обі́д (споживання страви) і о́бід (у колесі)

• о́рган (частина організму; установа) і орга́н (музичний інструмент)

• по́діл (ділення) і поді́л (низ)

• по́тяг (іменник, почуття; поїзд) і потя́г (дієслово, від потягти́)

• те́рен (рослина) і тере́н (територія)

  Фальшиві друзі перекладача (хибні друзі перекладача), або міжмовні омоніми — це пари слів або фраз із різних мов або діалектів, які мають однаковий вигляд або однакове звучання, але означають різні речі: баня (укр., опуклий дах у формі півкулі; зазвичай такими банями прикрашені церкви) – баня (рос., в перекладі “лазня”); неділя (укр., сьомий день тижня, який зазвичай є вихідним) – неделя (рос., в перекладі “тиждень”, тобто 7 днів); čerstvý (чес., в перекладі “свіжий”) – черствий (укр. протилежне свіжий); kawa (яп., в перекладі ріка) – укр. кава (напій).

  Пароніми

  Пароніми відрізняються від омонімів тим, що вони тільки близькі за звучанням, але не однакові, часом навіть близькі за значенням:

  • акціонерний – той, що стосується акцій, заснований на них;
    акціонерський – той, що належить, властивий акціонерам;

  • апендикс – червоподібний відросток сліпої кишки;
    апендицит – запалення апендикса;

  • вдача – сукупність психічних особливостей людини;
    удача – позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх;

  • веліти – вимагати, наказувати;

  • воліти – хотіти, бажати;

  • виборний – що визначається чи обирається голосуванням;
    виборчий – пов’язаний з виборами;

  • воєнний – пов’язаний з війною;
    військовий – той, що стосується війська;

  • громадський – належний до певного колективу людей;
    громадянський – той, що стосується громадянина як члена суспільства;

  • дружний – згуртований, одностайний;
    дружній – товариський, приязний;

  • книжковий – той, що стосується книжки;
    книжний – характерний для літературно-писемного викладу;

  • корисливий – той, хто прагне наживи, власної вигоди;
    корисний – який дає користь;

  • мимохідь – проходячи мимо;
    мимохіть – мимо хотіння;

  • музичний – який стосується музики як виду мистецтва;
    музикальний – схильний до музики, має здатність тонко сприймати її;

  • нечисленний – який складається з невеликої кількості когось, чогось;
    незчисленний – який складається з великої кількості когось, чогось; незліченний;

  • пам’ятник – споруда на честь когось або чогось;
    пам’ятка – предмет матеріальної культури минулого;

  • приводити – допомагати чи примушувати йти за собою (приводити до хати);
    призводити – щось, що спричиняє певний негативний наслідок;

  • рідкий – негустий; розташований нещільно;

  • рідкісний – що трапляється, буває не часто; незвичайний;

  • сніговий – утворений зі снігу, який несе сніг; складова частина ботанічних і зоологічних назв;
    сніжний – багатий на сніг, подібний до снігу; покритий снігом;

  • сусідній – розміщений поруч, поблизу когось;
    сусідський – що стосується сусіда;

  • талан – доля, життєвий шлях, щастя;
    талант – хист, обдаровання людини;

  • уява – здатність образно створювати або відтворювати предмет у думках, свідомості;
    уявлення – розуміння чого-небудь, знання; чуттєво-наочний образ предметів або явищ, що зберігається і відтворюється в свідомості людини поза безпосереднім впливом на органи чуття;

  • шкірний – який стосується шкіри;
    шкіряний – виготовлений зі шкіри.

  Омоніми й пароніми легко можна сплутати, якщо не пам’ятати про них.

36. Особливості вживання антонімів та омонімів в офіційно-діловому мовленні.

Анто́німи (грец. αντι —проти, ονομα — ім'я) — парні різнокореневі слова з протилежним значенням. У ролі антонімів можуть виступати повнозначні частини мови, що показують якість: іменники (хоробрість — боягузтво), прикметники (коханий — остогидлий), дієслова (дружити — ворогувати), прислівники (мирно — войовничо). У поетичній та ораторській мові антоніми вживаються як засіб антитези, наприклад: «Той мурує, той руйнує…» (Т. Шевченко).

Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, дружба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, ненависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми любов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.

В українській мові

Антоніми виражаються тією самою частиною мови й позначають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мовленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і початок, і кінець — дня, тижня, століття, роботи, твору, дороги, подорожі, поневірянь, нитки тощо; і сонячний, і хмарний — день, ранок, вечір, літо, осінь, весна, погода.

Антонімами бувають переважно слова з абстрактним якісним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний, високий — низький, білий — чорний, повний — порожній; добро — зло, радість — горе, світло — темрява; дружити — ворогувати, радіти — сумувати, хвилюватися — заспокоюватися; добре — погано, легко — важко, корисно — шкідливо. Менше антонімів є серед слів із просторовим та часовим значенням: високий — низький, широкий — вузький, ранній — пізній; схід — захід, висота — глибина, ранок — вечір; глибоко — мілко, вдень — уночі. Серед дієслів антонімічними найчастіше бувають ті, що або походять від якісних прикметників, або вказують на спрямовану дію: дорожчати — дешевшати, ширшати — вужчати, віддалятися — наближатися, підніматися — спускатися, давати — брати, вдихати — видихати. Антонімічними бувають також прийменники: від — до, над — під, перед — за, у — з.

Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихий — гучний (голос); тиха — вітряна (погода); тихе — розбурхане (море); тихе — неспокійне (життя), тощо.

Трапляються випадки, коли те саме слово передає два протилежні, антонімічні, значення. Так, слово сходити означає і «підніматися», і «спускатися»; сходження — і «підняття на гору», і «спуск із гори»; позичати — і «давати в борг», і «брати в борг»; колись — і «у минулому», і «у майбутньому».

Слова, не пов'язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл, вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, політика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не можна вважати антонімічними й поняття, пов'язані з розрізненням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра, чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мисляться попарно, проте не протиставляються, не взаємовиключаються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприклад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, що також не є антонімами.

За характером відношень у семантичному полі антоніми бувають двох видів:

• з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява;

• без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — правий, однаковий —різний, множити — ділити, наступи ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.

За структурою антоніми бувають:

• різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво, любити — ненавидіти;

• однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогічний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти, навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.

Слова з не- лише тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда — неправда (брехня), друг — недруг (ворог), воля — неволя (рабство). Антоніми з не- виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі антоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко (важко), правда — неправда (брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий — негарячий, швидко — нешвидко, не є антонімічними. Вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якостей.

В антонімічні відношення можуть вступати також фразеологізми: далеко — під носом, працювати — бити байдики, смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки збирай.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслідок переносного вживання слова.

Антоніми використовуються в прислів'ях, приказках, дотепах: «На чорній землі білий хліб родить», «Порожня бочка гу-чить, а повна — мовчить», «Чужого доброго не гудь, а свого поганого не хвали». На контекстуальних антонімах побудовані деякі іронічні вислови: «Розжалобився, як вовк над поросям — від 'їв ніжки та й плаче», «Добрий баранчик, та по-вовчому виє», «Такий добрий, що в ложці води втопив би», «Така гарна, що як вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають».

Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні живий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортові кочерга.

На антонімії будується такий стилістичний засіб, як оксиморон, коли свідомо поєднують протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення: без надії сподіватися, солодкий біль, небезпечна безпека, дзвінка тиша, живий труп, бідний багач, щасливе горе.

Омо́німи (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім'я) — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.

Омоніми з'являються внаслідок:

• звукових змін у слові у процесі розвитку мови;

• смислових змін у слові у процесі розвитку мови;

• випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;

• випадкового збігу звучання форми різних слів.

Розрізняють омоніми:

• повні (абсолютні) — омоніми, у яких збігається уся система форм. Наприклад, ключ (від замку) — ключ (джерело), рукав (елемент одягу) — рукав (річки).

• часткові — омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми. Так, слово кадри, що означає склад працівників, вживається тільки у множині, а слово кадри, що означає окремі сцени чи епізоди з кінофільму, знімки на кіноплівці, є формою множини іменника кадр.