Поети східної поезії "золотої доби"

Китайська література — одна з найдавніших літератур світу, її історія налічує три тисячі років. Класична китайська поезія досі є неперевершеним зразком мистецтва, предметом вивчення і захоплення наших сучасників. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм: він стверджував, що вірш повинен ототожнюватися з тим, що людина бачить, думає і відчуває. Автор, створюючи вірш, повинен бути безкомпромісно щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу у європейському значенні цього слова, вона була абсолютно правдивою у зображенні подій, думок та почуттів поета: «Китайська поезія—- це документ». Для китайського поета дійсність була багатшою за будь-який вимисел.

Тематична різноманітність танської поезії величезна: темою вірша може стати будь-яка подія у житті поета. Тематична прив’язаність до якоїсь події була обов’язковою — інакше вважалось би, що поет просто написав неправду. Це було неможливим для китайського автора, тому він завжди вказував, яка подія викликала у нього ті чи інші думки та почуття.

Основними темами танської поезії були теми поета та природи, втечі від світу, дружби, кохання, туги за давниною, тлінності людського життя, вигнання, життя на чужині, вина. Ці теми поети розвивали та поглиблювали, опираючись на ідеї та світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму та буддизму. Протягом всієї історії китайської поезії проходила зміна поетичних течій, які тяжіли або до конфуціанського раціоналістичного бачення світу, або до містичного натхненного злету фантазії даосизму та буддизму.

https://zarlit.com/zno/13.html

Лі Бо

Китайський поет Лі Бо (що означає «біла слива») був не тільки найзнаменитішим поетом епохи Тан, а ще й «найдивнішим із дивних» свого часу. Народився поет 701 року в провінції Сичуань у сім’ї купця, здобув добру освіту. За легендами, вже в 5 років міг вивести будь-якого ієрогліфа, а у 10 — написав свого першого вірша. Майбутня доля була прогнозована: юнак повинен був стати чиновником. Але Лі Бо не з тих, хто підкоряється правилам: він залишає суєтне життя та разом з учителем-даосом живе на горі Міншань, присвячуючи свій час вивченню даосизму. Багато мандрує країною, пише вірші. У 724 році створює літературний гурток під назвою «Шестеро «ледарів» із бамбукового гаю».

Вірші Лі Бо дивували учених сучасників поета: вони є надто простими, невигадливими. Але поета їхня думка хвилювала мало, він писав так, як вважав за потрібне.

Головне про Лі Бо: Народився і жив у Китаї, освіту здобув у тибетських монастирях, жив бідно, служив чиновником. Писав вірші про природу, про злиття людини з природою; без рими; втопився в озері, прагнучи дістати місяць.

Особливості лірики Лі Бо

• Поезію Лі Бо називають «поезією гір та річок». Неприховане захоплення природою поєднується з філософськими роздумами митця.

• Споглядальність і самозаглибленість: зміни у природі та зміни у власному внутрішньому світі цікавлять його однаково. «Він сам собі цікавий». (Гао Ші)

• Ліричний герой Лі Бо — відлюдник, мандрівник, але він переймається переживаннями і тривогами людей.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/li-bo-biografiya-skorocheno

Ду Фу

Ду фу (справжнє ім’я — Ду Шаолін; 712—770) — китайський поет.

Ду Фу був знайомий з іншим китайським поетом Лі Бо. Разом вони написали багато поезій, у них є вірші, присвячені один одному.

Творча спадщина Ду Фу

Автор циклів віршів «Три правителі», «Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсянь» (755).

З літературної спадщини поета до нас дійшло близько 1500 віршів.

Ду Фу успішно працював у різних літературних жанрах. Новаторством було те, що поет відкрито писав у своїх віршах про актуальні суспільні проблеми, не вдаючись за існуючими традиціями до натяків, алегорії тощо. Так, у віршах про війну він відверто говорить про людські страждання й смерть. Розкриваючи тему праці, детально описує повсякденні людські турботи тощо. Поезія Ду Фу філософська за змістом. Поет глибоко усвідомлює місце і роль людини у Всесвіті, розуміє, що немає нічого вічного, усталеного. Зникають колись могутні держави, натомість з’являються чагарники. Ду Фу разом з Лі Бо та Дзюй-Ї (їх називали «могутньою трійцею» китайської поезії) сприяли відродженню літератури у Танську добу не тільки в Китаї, але й Кореї, В’єтнамі, Японії.

У його творчості переважають соціальні мотиви. А герої лірики Ду Фу прості люди.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/du-fu-biografiya-korotko

Персько-таджицька лірика зародилася в кінці VIII ст. і розвивалася до XVI ст. Літературною мовою була мова фарсі.

Поетична спадщина народів середньовічного Сходу досі вражає своїми ліричними й філософськими творами. Східні митці творили самобутні й оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва. Особливо приваблювали східні форми лірики.

В основу системи віршування, запозиченої в арабів, було покладено чергування довгих і коротких складів. Основна одиниця віршування - бейт (двовірш). Бейти, які містили в собі закінчену думку, видалялися у творах будь-якого жанру персько-таджицької поезії

Основними жанрами персько-таджицької лірики є рубаї, бейти, газелі, «вірші з нагоди». Плинність та незбагненність світу, земні радощі, краса кохання, проблеми життя та смерті, швидкоплинності земного життя - основні теми персько-таджицької лірики. Найвідомішими постатями є Омар Хайям, Гафіз, Рудакі. Перські лірики часто звертаються до темп втраченої молодості, закликаючи жити теперішнім, цінуючи кожну мить життя, проблеми життя і смерті, незбагненності світу, плинності земного життя, цінування життєвої миті. Дуже часто лірики пишуть про кохання, поетично змальовують образ жінки.

https://zarlit.com/textbook/8klas_4/39.html

Омар Хайям

Омар Хайям (18 травня 1048 — 4 грудня 1131) — перський поет, математик, філософ. Представник жанру рубаї.

Повне імя Омар Хайям:

Гіяс ад-Дін Абу-ль-Фатг Омар ібн Ібрагім аль-Хайям ан-Нішапурі

Саме слово «Хайям» перською мовою означає «наметовий майстер» — це вказівка на професію його батька або діда.

Головне про Омара Хайяма: Народився у Ірані, писав трактати по алгебрі, фізиці, геометрії, астрономії. Популярність здобув завдяки книзі рубаїв “Рубайят”. Митець був доглядачем обсерваторій у Малік-шаха. Його головний девіз “хай живе життя!”

Джерело: https://dovidka.biz.ua/omar-hayyam-biografiya

Особливо Омар Хаям відомий завдяки своїм рубаї. Але через труднощі перекладу, а також через велику кількість метафор, використаних автором, не всі його твори перекладено правильно. Деякі навіть стверджують, що Хаям засуджував Аллаха, несправедливість життя та був п'яницею та розбишакою, адже писав про вино і любов до жінок. Насправді це хибно. Просто автор використовував образи, порівняння та тонкий смисл. А так він був глибокодуховною та мудрою людиною, вірив у Бога.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BC%D0%B0%D1%80_%D0%A5%D0%B0%D1%8F%D0%BC