Особливості розвитку китайської лірики епохи Тан. Лі Бо (701–762 рр.). Основні теми і мотиви лірики митця. Своєрідність пейзажів Лі Бо,втілення в них краси природи і духовного життя

Коротка характеристика китайської поезії епохи Тан

— З 618 року в Китаї починається правління династії Тан, котре тривало майже триста років. Правителі Тан опікувалися розвитком культури, уміння ж писати вірші стало обов’‎язковим імператорським іспитом для охочих стати чиновником.

Світогляд літератора епохи Тан набагато розширився. Життєвий досвід поета вже не обмежувався рідним селищем і недалеким містечком, а охоплював велику країну з неоднаковими умовами життя в різних її куточках.

Лірична поезія продовжила й розвинула досягнення минулого. Долаючи змістову невибагливість та барвистість стилю віршів V-VI століть, перші поети вже тяжіли до простоти форми й глибини поетичної думки.

Новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю зображальних засобів. Гори й ріки, застава та місяць, мандрівник, верба й весна — всі ці теми існували й розвивались у китайській поезії з давніх-давен, набуваючи протягом століть нової забарвленості. У добу Середньовіччя в Китаї виникає пейзажна лірика. Окрім «тихої», споглядальної поезії того часу, виник й інший напрям — поезія битв і мандрів, яка зображувала людину за неспокійних, бурхливих обставин. Біля витоків танської поезії стояли такі видатні майстри, як Ван Бо, Лу Чжао-лінь, Чень Цзі-ан, Мен Хао-жань, Гао Ші та інші. Кожен із цих різних поетів так чи інакше передував творчості своїх геніальних сучасників — Лі Бо та Ду Фу.

Словникова робота

Даосизм (дао — шлях) — одне із філософських учень Китаю, згідно з яким людина є частиною Всесвіту, людина і природа — єдине ціле, тому, пізнавши природу, можна пізнати людину.

Конфуціанство — етико-політичне вчення давньокитайського мислителя Конфуція (VI ст. до н. е.), у вченні якого головним є поняття «жень» — гуманність.

Елегійний — сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.

Переглянути відеоурок за посиланням

Сьогодні на уроці ми спробуємо зрозуміти, як розвивалася культура Китаю, чому для європейців це було незрозуміле мистецтво і в чому секрет китайської поезії. Візитною карткою входження в цю поезію для нас буде творчий спадок видатного поета епохи Тан Лі Бо.

Китай доби Середньовіччя

Китайське Середньовіччя, що охоплює VII-XIII ст., – золотий період розвитку поезії, яка стала складовою духовного життя китайців. Китайська поезія доби Середньовіччя відзначається гуманістичним змістом і глибиною узагальнень. Характерною особливістю китайської поезії того часу є психологічний паралелізм – паралельне зображення природи і почуттів людини. Поезія Китаю – це поезія думки. Її писали імператори, полководці, навіть жебраки. Без поетичних читань не минала жодна дружня вечірка, вірші присвячували одне одному, надсилали поштою, приурочували до важливих подій.

Важко уявити собі життя середньовічних китайців без поезії. Вважалося, що вона іноді здатна замінити ліки. Якщо на душі біль і сум, то найкращий спосіб позбутися їх – висловити своє почуття у віршах. 

Аналіз поезії

«Печаль на яшмовому ґанку» Лі Бо

На яшмових сходах

біліє холодна роса.—

Промокли панчохи.

Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку

на місяць осінній печальний,—

На тихій воді він тремтить

і повільно згаса.

Автор – Лі Бо

Літературний рід: лірика

Жанр: філософська лірика

Тема «Печаль на яшмовому ґанку» – туга дівчини в розлуці з коханим, образи природи

Провідна думка вірша: автор показує страждання люблячої жінки, яка чекає коханого. Але іі чекання марні, молодість пройшла швидко (як роса), кохання, як життя, швидкоплинне. За допомогою образів природи автор передає почуття жінки, її сум і печаль, адже вона залишилася самотньою. 

Вірш «Печаль на яшмовому ґанку» складається лише з 20 ієрогліфів, схожий на малюнок. Тут немає описів кохання, є лише зримі образи, які передають почуття ліричних героїв.

Художні засоби :

Епітети : яшмові сходи; мовчазні небеса; місяць печальний, осінній; тиха вода; холодна роса.

Метафори : місяць згасає, тремтить; пливуть небеса; біліє роса.

Образи-символи у назві вірша «Печаль на яшмовому ґанку»:

Внутрішній стан у поезії Лі Бо “Печаль на яшмовому ґанку”, тобто почуття смутку передається за допомогою конкретних, зримих образів:

«яшмовий ганок» –  поетичний символ імператорського палацу;

«мовчазні небеса» – символ чогось далекого, холодного;

«місяць осінній печальний» – місяць в Китаї відображає сутність інь, жіночий природний принцип.

«холодна роса»  – в китайській поезії досить ємний символ, з давнини з нею пов’язували уявлення про швидкоплинність людського життя, про осінь життя;

 Яшма (камінь) – за даоським уявленням вважалася «каменем життя», бо зміцнювала фізичне тіло і продовжувала життя, тобто це символ чогось надійного, саме з яшми будували сходи в імператорському палаці, ґанок (точний переклад — порог) — конфлікт, зіткнення «широкого світу» з «приватним світом»: моральних норм з почуттями, життєвих обставин з внутрішнім світом людини;

Дописати речення

У поезії Лі Бо мені відкрився світ ...

1.Опрацювати матеріал на с. 86-91

2.Зробити аналіз однієї поезії Лі Бо , письмово на вибір с. 90 -91( за зразком в теоретичному блоці) - прикріпити