Основи сімейного права

Лекція 7. Основи сімейного права

План

1. Загальна характеристика сімейного права. Шлюб і сім’я.

2. Порядок укладання та припинення шлюбу.

3. Шлюбний договір.

4. Немайнові та майнові права подружжя

1. Загальна характеристика сімейного права. Шлюб і сім’я. Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті і пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають в результаті укладення шлюбу і створення сім'ї, відносини між батьками і дітьми, іншими членами сім’ї питання опіки та піклування, усиновлення. Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України. Так, ст. 51 Конституції зазначає: "Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою". Сімейний кодекс України є найважливішим нормативним актом сімейного законодавства. Він був прийнятий 10 січня 2002 року. У ньому 7 розділів (292 статті): Розділ І. Загальні положення; Розділ II. Шлюб. Права дітей; Розділ III. Права та обов'язки матері, батька, дитини; Розділ IV. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; Розділ V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів; Розділ VI. Застосування Сімейного кодексу до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні; Розділ VII. Прикінцеві положення. Отже, сімейний кодекс регулює відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновителями та усиновленими; між бабою, дідом, прабабою, прадідом і внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом і падчеркою, пасинком; іншими членами сім'ї. Сімейний кодекс не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням. Велику роль у справі охорони сім'ї, материнства і дитинства в Україні відіграють Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (21.11.1992 року), Закон "Про охорону дитинства" (26.04.2001 року), а також такі міжнародні документи, як Декларація прав дитини (1959 p.), Конвенція про права дитини (1989 р.). У цих документах закріплено такі права дитини: на життя; на ім'я та громадянство; на піклування батьків; на вільне висловлювання своїх поглядів; на освіту; на свободу думки, совісті, релігії; на охорону здоров'я; на відпочинок і дозвілля; на захист від усіх форм фізичного і психічного насильства тощо. Особливу увагу держава приділяє дітям-сиротам, дітям, що залишилися без батьківського піклування, дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку. Принципи сімейного права: - одношлюбність; 3 - свобода і добровільність при укладенні та розірванні шлюбу; - рівність чоловіка і жінки в особистих та майнових правах. Ці принципи знайшли своє відображення у ст. 51 Конституції України. Сім'я: поняття та підстави створення. Способи захисту сімейних прав Сім'я — це союз осіб, пов'язаних шлюбом чи родинністю, які спільно проживають, мають спільний побут, взаємні права та обов'язки. Підставами для створення сім'ї є: 1) шлюб; 2) кровне споріднення; 3) усиновлення; 4) інші підстави, не заборонені законом і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кровноспоріднена сім'я — це сім'я, у якій шлюбні зв'язки побудовані по горизонталі і забороняються по вертикалі, тобто між батьками і дітьми. Права члена сім'ї має і одинока особа. Сім'ю може також створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14-ти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способи захисту сімейних прав та інтересів, що застосовуються судом: 1. Встановлення правовідношення. 2. Примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку. 3. Припинення правовідношення, а також його анулювання. 4. Припинення дій, які порушують сімейні права. 5. Відновленні правовідношення, яке існувало до порушення права. 6. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, передбачених законодавством. У певних випадках особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки і піклування.

Порядок укладання та припинення шлюбу Шлюб – це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану укр. (ОРАЦС) рос. ОРАГС. СК України визначає загальні засади укладання шлюбу. Ним визначені наступні положення: 1. Для укладення шлюбу необхідна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 18 років — для жінок. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. (14-16 за рішенням суду, 16-18 р за дозволом батьків). 2. Кодексом визначені категорії осіб, шлюб між якими заборонений. Так відповідно до ст. 26 СК України, у шлюбі між собою не можуть перебувати особи: а) які є родичами прямої лінії споріднення; б) рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька; в) двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; г) за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним; д) усиновлювач та усиновлена ним дитина. 4 Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Пропозиція. – Досягнення згоди. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором особисто за 1 місяць. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність через три місяці від дня її подання. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Ст. 30 СК України вимагає від осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повідомити одна одну про стан свого здоров'я. СТ. 31 СК України дає визначення поняття заручин і заручених. Так, зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов’язку вступу до шлюбу. Шлюб реєструється через один місяць від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин зареєструватися дозволяється до сплину 1 місяця. Реєстрація шлюбу відбувається у приміщенні ДОРАЦСУ. В день реєстрації видається свідоцтво про одруження. 3. Шлюбний договір, контракт Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду про вирішення питань сім’ї (шлюбний договір), у якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя. Шлюбний договір може бути укладено між особами: 1) які подали заяву про реєстрацію шлюбу; 2) подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Шлюбним договором регулюються 1) майнові відносини між подружжям; 2) визначаються їхні майнові права та обов’язки; 3) майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Шлюбний договір укладається у письмовій формі, і засвідчується нотаріусом. Шлюбний договір набирає чинності якщо його укладено до реєстрації шлюбу у день реєстрації шлюбу якщо його укладено подружжям у день його нотаріального посвідчення Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

Підстави і порядок розірвання шлюбу. Законодавством передбачений певний порядок розірвання шлюбу: Підстави для припинення шлюбу: 1. Внаслідок смерті одного з подружжя або визнання його померлим 2. Внаслідок розірвання шлюбу: Органами державної реєстрації актів цивільного стану: За рішенням суду: 1) за заявою подружжя, яке не має дітей; 2) за заявою одного з подружжя, якщо інший з подружжя: визнаний безвісти відсутнім; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше, як на три роки; 1) за спільною заявою подружжя; 2) за позовом одного з подружжя Підстави припинення шлюбу Подружжя, яке має дітей, має право подавати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти , яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків , хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса через три місяці від дня подання заяви. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. До закінчення 1 місяця дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Згідно зі ст. 110 СК України , позов про розірвання шлюбу може бути поданий одним із подружжя. Разом із тим, позов про розірвання шлюбу не може бути поданий під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік , дружина мають право подати позов про розірвання шлюбу в період вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою, або за рішенням суду відомості про чоловіка, як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право подати позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним. Суд обов'язково повинен вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за завою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб. 6 Жінка та чоловік , шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови , що жоден із них не перебуває у повторному шлюбі. Визнання шлюбу недійсним. Недійсним визнається шлюб, який зареєстрований: 1) з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; 2) між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; 3) з особою, яка визнана судом недієздатною. За заявою заінтересованої особи орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з цими особами. За рішенням суду шлюб визнається недійсним: 1) якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка (згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства); 2) у разі його фіктивності (укладення шлюбу без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя). Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог СКУ; 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі 1) вагітності дружини, 2) або народження дитини, 3) або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його, або йому було надано право на шлюб. Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації. Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася при цьому шлюбі. Шлюб зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. 4. Немайнові та майнові права подружжя Сімейний кодекс закріплює права подружжя на: 1) материнство і батьківство. Небажання чи нездатність мати дитину може бути причиною для розірвання шлюбу; 2) повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок і уподобань; 3) фізичний і духовний розвиток, одержання освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку; 4) заміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі ОРАЦС видає нове свідоцтво про реєстрацію шлюбу; 7 5) розподіл між собою обов'язків у родині та спільне рішення питань життя родини на підставі рівності; 6) вільний вибір місця проживання; 7) припинення шлюбних відносин. Обов’язки подружжя: 1) спільно опікуватися побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги; 2) спільно піклуватися про матеріальне забезпеч сім'ї; 3) вагітній дружині мають бути створені умови для збереження її здоров'я і народження здорової дитини: дружині-матері — умови для поєднання материнства та здійсненням нею інших прав і обов'язків. Майнові права та обов’язки подружжя. Сімейний кодекс України встановлює два режими майнових відносин подружжя: 1. Особиста приватна власність дружини і чоловіка; 2. Спільна сумісна власність подружжя. Особиста приватна власність поширюється на : 1) майно, що належало йому, їй до шлюбу; 2) майно отримане під час шлюбу в дарунок чи у спадщину; 3) майно, придбане за особисті його, її кошти; 4) речі індивідуального користування, навіть якщо вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя; 5) премії і нагороди, отримані за особисті заслуги; 6) кошти, отримані у відшкодування матеріальної чи моральної шкоди; 7) страхові кошти; 8) плоди і доходи (дивіденди) від речей, що знаходяться в особистій приватній власності. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження власністю. Права та обов’язки подружжя по утриманню. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Вважається непрацездатним - таким, хто потребує матеріальної допомоги, той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І-ІІІ груп якщо зарплата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї (нього) за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом 1 року від дня розірвання шлюбу і 8 потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Дружина, чоловік взаємно зобов’язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, то той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання. Не має права на одержання аліментів чоловік або дружина, чия поведінка в шлюбі була негідною або він (вона) став непрацездатним у зв'язку зі скоєнням ним навмисного злочину.

Підготуватися до семінару, питання у групі Вайбер

Виконати тести

Запитання 1

Особи, які спільно проживають, ведуть спільний побут, мають взаємні права та обов’язки – це…

варіанти відповідей

шлюб

сусіди

сім'я

подружжя

Запитання 2

Якої підстави належності до сім'ї не існує?

варіанти відповідей

народження

шлюб

громадянський шлюб  

усиновлення

Запитання 3

Укажіть, що належить до особистих немайнових прав подружжя

варіанти відповідей

право на материнство (батьківство)

право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї

право на майно, набуте нею, ним до шлюбу

право на повагу до своєї індивідуальності

Запитання 4

Сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану – це…

варіанти відповідей

шлюб

сусіди

сім'я

подружжя

Запитання 5

Який шлюбний вік встановлено в Україні?

варіанти відповідей

16 років

18 років

19 років       

21 рік

Запитання 6

Між ким із зазначених осіб шлюб НЕ може бути зареєстрований?

варіанти відповідей

між 19-річним Олегом та 18-річною Оксаною

між 25-річною Оленою та 19-річним Петром

між 28-річним Олексієм та 30-річною Валентиною, яка має 5-річного сина

між 18-річною Іриною та 21-річним Андрієм, яким не оформив офіційне розлучення

Запитання 7

Яка із зазначених обставин НЕ є перешкодою для реєстрації шлюбу?

варіанти відповідей

Недієздатність однієї з осіб, яка бажає зареєструвати шлюб

Перебування особи, яка бажає зареєструвати шлюб, в іншому зареєстрованому шлюбі

Наявність у однієї з осіб, яка бажає зареєструвати шлюб, дитини

Родинні зв’язки між особами, які бажають зареєструвати шлюб

Запитання 8

Яка умова для укладення шлюбу є обов’язковою?

варіанти відповідей

релігійна реєстрація

реєстрація у державному органі реєстрації актів цивільного стану

подання заяви про реєстрацію шлюбу за місцем прописки

дружина має взяти прізвище чоловіка

Запитання 9

Який термін передбачено законом між поданням заяви та реєстрацією шлюбу?

варіанти відповідей

1 тиждень   

14 днів       

1 місяць       

3 місяці

Запитання 10

У якому з випадків термін між поданням заяви та реєстрацією може бути скорочено?

варіанти відповідей

вагітність нареченої

нареченого призвано до армії

наречена виїжджає в довгострокове відрядження

усі варіанти правильні

Запитання 11

Опіку встановлюють над

варіанти відповідей

над неповнолітніми віком від 14 до 18 років

малолітніми дітьми, які не досягли 14 років

малолітніми дітьми, які не досягли 12 років

над неповнолітніми віком від 16 до 18 років

Запитання 12

Згідно зі статтею 51 Конституції України, обов’язок охорони дитинства покладено на державу

варіанти відповідей

статтею 55

статтею 51

статтею 54

статтею 52