Оскар Вайльд. «Хлопчик-Зірка». Цікаві факти з життя і творчості письменника. Знайомство зі змістом казки. Символічний зміст назви твору.

Знайомство з письменником

Оскар Уайльд (1854–1900) народився в Дубліні, у родині відомого лікаря, котрий водночас захоплювався археологією та фольклором. Батько письменника власним коштом збудував невеличкий медпункт, де будь-хто міг отримати безкоштовну медичну допомогу. Згодом ця амбулаторія стала лікарнею, що працює донині. Від батька Оскар успадкував неймовірне працелюбство та допитливість.

Мати письменника була поеткою й пишалася, що серед її найближчих родичів і пращурів були відомі письменники. Вона захоплювалася мистецтвом, тож будинок Уайльдів прикрашала велика кількість чудових картин і скульптур.

Ще дитиною Оскар Уайльд опанував німецьку та французьку мови. У школі він був першим учнем, потім закінчив знаменитий Оксфордський університет і став журналістом. Він мав гострий розум і оригінальний вигляд: його костюми обговорювалися тижнями, а дотепні жарти повторювали як зарозумілі лондонські аристократи, так і міська біднота. Англійці й нині вважають Оскара Уайльда найбільшим дотепником Великої Британії. Вистави за його п’єсами збирали повні театральні зали, а книжки розходилися величезними накладами. А невдовзі про Оскара Уайльда дізнався весь світ.

Цікаві факти про Оскара Уайльда

1. Повне ім’я – Оскар Фінгал О’Флаерті Уиллс Уайльд.

2. Письменник народився в багатій, відомій родині. Батько його – сер Вільям Уайльд – був хірургом. Мати Оскара – леді Джейн Франчески Уайльд – світська дама, яка також писала вірші під псевдонімом Speranza – Надія.

3. Мати хотіла дочку, і тому маленького Оскара одягали в сукні і говорили на нього “вона”, поки леді Уайльд не народила дочку Ізолу.

4. У 1878 році закінчив Оксфорд з відзнакою.

5. Оскар Уайльд написав лише один роман, який і прославив його на весь світ – “Портрет Доріана Грея”. Це був перший і останній його роман. Ця книга стала культовою і її екранізували більше 25 разів.

6. Вайльд був дуже спостережливим і часто переймав звички відомих людей, копіював їхні жести і поведінку. Так, зачіску він робив як Нерон, щоб посилити схожість рис обличчя з обличчям римських імператорів.

Що ви запам'ятали про автора

📝 Завдання «Так–Ні»

1. Оскар Вайльд народився у Дубліні, Ірландія.

2. Він навчався у Гарвардському університеті.

3. Найвідоміший його роман — «Портрет Доріана Грея».

4. Він помер у Лондоні у 1900 році.

5. Його мати писала вірші під псевдонімом Speranza – Надія.

6. Похований письменник на кладовищі Пер-Лашез у Парижі.

Знайомство зі змістом казки «Хлопчик-Зірка»

Якось двоє Лісорубів верталися додому з лісу. Було дуже холодно, навіть Гірський Водоспад нерухомо замерз, бо його поцілувала Крижана Королева. Лісоруби заблукали і були нажахані, бо знали, яка жорстока Крижана Королева до тих, хто засинає в її обіймах. Нарешті вони побачили внизу долину і вогні рідного села. Лісоруби нарікали на свою нещасну долю і скаржилися, що «несправедливість панує в світі: радощі вона дарує небагатьом, зате горе вділяє щедрою рукою». Раптом вони побачили, як прекрасна, надзвичайно яскрава зірка впала з неба. Розраховуючи знайти шматок золота, лісоруби кинулися за верболіз. Та замість золота в складках плаща із золотої тканини, вишитої зірками, спало дитинча в бурштиновому намисті. Один Лісоруб запропонував кинути дитину в лісі, адже їм нічим годувати власних. А другий вирішив забрати дитя до себе, а його товариш дивувався подумки з такої його дурості та м’якосердя.

Коли дружина відчинила двері й побачила, що це її чоловік вернувся живий-здоровий, вона обняла його, поцілувала, допомогла зняти з плечей важку в’язку хмизу, обмела йому сніг з чобіт і запросила до хати.

Але він сказав їй:

– Я знайшов щось у лісі і приніс тобі, щоб ти подбала про нього, – і не переступив порога.

І тоді він розгорнув плащ і показав їй дитинча, що спало.

– Ох, чоловіче добрий! – промимрила вона. – Та хіба в нас своїх дітей мало, що ти надумав принести до хати ще й підкидька? – І вона дуже розгнівалася на чоловіка.

– Ні, ти послухай, це ж не звичайне дитя, а Дитя-зірка, – заперечив чоловік і розповів дружині дивну історію про те, як він знайшов дитину.

Але це її не заспокоїло і вона стала глузувати з чоловіка, лаяти його й кричати:

– Своїм дітям он не вистачає хліба, а ти хочеш годувати ще й чуже? А хто потурбується про нас? Хто нас нагодує?

І чоловік нічого не відповів, але й не переступив порога.

А тут із лісу потяг пекучий вітер і залетів крізь відчинені двері до хати; дружина здригнулась і сказала чоловікові:

– Може, ти зачиниш двері? Вітер завіває аж у хату, і я вже змерзла.

– А хіба не вічний холод у тій хаті, де люди з кам’яними серцями? – запитав чоловік.

Але дружина не відповіла ні слова, тільки ближче підсунулась до вогнища.

Та через деякий час вона повернулась і глянула на чоловіка, і очі її були повні сліз. Тоді він швидко ввійшов до хати і поклав їй дитя на руки. А вона поцілувала його й поклала на ліжечко поруч із найменшою своєю дитиною. А вранці наступного дня Лісоруб узяв дивовижний золотий плащ і заховав його у велику скриню, а дружина зняла з шиї дитини бурштинове намисто і теж поклала в скриню.

Отож Дитя-зірка росло й виховувалося вкупі з дітьми Лісоруба, їло і пило з ними за одним столом і гралося разом з ними. І з року в рік хлопчик гарнішав і гарнішав, а жителі села тільки дивувалися його красі, тому що всі вони були смуглолиці й чорняві, а цей мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене із слонової кістки, і золоті кучері – як пелюстки нарциса, і губи – як пелюстки червоної троянди, і очі – як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря.

Проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо виростав він гордий, себелюбний і жорстокий. Дітьми Лісоруба і всіма іншими сільськими дітьми він гордував, бо ж вони, мовляв, низького походження, а він – шляхетного роду, адже походить від Зірки. І він попихав дітьми й називав їх своїми слугами. Він не тільки не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік і всіх скривджених долею, а ще й кидав на них камінцями та проганяв на шлях, накрикував, щоб вони йшли просити хліба десь в інше місце, і жоден жебрак, крім хіба найвідчайдушнішого, не наважувався вдруге заходити в те село просити милостиню. Хлопець був ніби заворожений своєю казковою вродою і насміхався й глузував з нещасних та безпомічних. Себе ж любив, і часто влітку, коли стояли тихі сонячні дні, він лежав у священниковому садку біля кринички і посміхався собі з утіхи, милуючись своєю вродою.

Не раз було Лісоруб і його дружина дорікали хлопчикові, кажучи:

– Ми ж не вчинили з тобою так, як ти чиниш із тими, що зосталися на світі, мов билинка в полі, і ні до кого їм прихилитись. І чому ти такий жорстокий з тими, що потребують співчуття?

Та Хлопчик-зірка не слухав їх, він тільки стояв понуро та посміхався зневажливо, а потім знову біг до своїх ровесників і верховодив ними. А ті в усьому слухались його, бо він був гарний, прудконогий, умів танцювати, співати й грати на сопілці. І хоч би куди вів їх Хлопчик-зірка, вони стрімголов бігли за ним, і хоч би що наказував робити, вони все покірливо робили. І коли він виколював кротові очі гострим шпичаком з очерету, вони реготали, а коли жбурляв камінцями на прокаженого, вони реготали теж. Так він верховодив ними в усьому, і вони стали такі ж немилосердні, як і він.

І от якось проходила селом одна бідна жебрачка. Її одіж була саме лахміття, а з босих ніг, зранених об гостре каміння шляху, сочилася кров, жаль було дивитися на ту страдницю. Натомившись, вона сіла під каштаном перепочити.

Та її побачив Хлопчик-зірка і сказав своїм товаришам:

– Гляньте! Он під гарним зеленим каштаном сидить брудна старчиха. Ходімо проженемо її звідти, бо вона така відразлива, що на неї гидко дивитися.

І він підійшов до жебрачки ближче і став кидати в неї камінцями та насміхатися, і вона з жахом дивилася на нього і не могла відвести погляду. І коли це побачив Лісоруб, що обтісував колоди на току неподалік, то підбіг і став дорікати йому такими словами:

– У тебе й справді кам’яне серце, і не маєш ти милосердя, бо що поганого заподіяла тобі ця сердешна жінка, що ти знущаєшся з неї?

А Хлопчик-зірка весь спаленів від гніву, тупнув ногою і сказав:

– А хто ти такий, щоб питати мене, чого я так роблю? Я тобі не син і не повинен коритися тобі.

– То правда, що не син, – відповів Лісоруб, – але ж я тебе пожалів, коли знайшов у лісі.

Коли старчиха почула ці слова, вона тільки скрикнула і зразу зомліла. Тоді Лісоруб підняв її і відніс до своєї хати, а його дружина почала клопотатися коло неї. І, коли та жінка опритомніла, вони подали їй їсти й пити і просили заспокоїтися.

Жінка розповіла, що десять років тому вона народила у лісі сина, але втратила його. Тоді Лісоруб покликав хлопчика до хати.

І Хлопчик-зірка, сповнений великої радості й подиву, убіг до хати. Та коли побачив ту, що чекала на нього в хаті, він презирливо зареготав і мовив:

– Ну, а де ж та моя мати? Я тут не бачу нікого, крім цієї бридкої старчихи.

– Я – твоя мати, – відповіла йому жінка.

– Ти збожеволіла, як ти можеш казати таке! – гнівно вигукнув Хлопчик-зірка. – Ніякий я тобі не син, бо ти – бридка старчиха в лахмітті. Тож тікай звідси, і щоб я більше не бачив твого бридкого обличчя!

– Не кажи так, адже ти й справді мій синочок, якого я народила в лісі! – вигукнула вона і, впавши на коліна, простягла до нього руки. – Грабіжники викрали тебе в мене й кинули в лісі на сніг, щоб ти замерз, – плачучи, промовляла вона. – Але я тебе зразу впізнала, щойно побачила, і впізнала ті речі, що були тоді з тобою: золотий плащ та бурштинове намисто. І я благаю тебе: ходім зі мною, бо я, шукаючи тебе, обійшла весь світ. Ходім зі мною, мій сину, бо я потребую твоєї любові.

Та Хлопчик-зірка навіть не ворухнувся: він наглухо закрив своє серце, щоб її нарікання не проникли туди, і в тиші, що запала, чути було тільки, як схлипує бідна жінка.

Нарешті Хлопчик-зірка заговорив, і голос його звучав безжально й презирливо:

– Якщо це правда, що ти моя мати, – сказав він, – то краще б ти не приходила сюди й не ганьбила мене, адже я гадав, що моєю матір’ю була Зірка, а не якась старчиха, як ти кажеш мені. Тому забирайся звідси геть, щоб я тебе більш ніколи не бачив.

– Ой, синочку мій! – скрикнула жінка. – Невже ти й не поцілуєш мене на прощання? Я ж стільки натерпілася мук, доки відшукала тебе!

– Нізащо, – відповів Хлопчик-зірка, – адже на тебе навіть бридко глянути, і я радніше поцілую гадюку чи жабу-ропуху, ніж тебе.

Тоді жінка встала і поплентала, обливаючись гіркими сльозами, до лісу, а Хлопчик-зірка, побачивши, що вона пішла, зрадів і побіг гратися зі своїми товаришами.

Та тієї ж миті, як ті побачили його, вони стали глузувати з нього, кажучи:

– Та ж ти бридкий, як ропуха, і відразливий, як гадюка! Тікай звідси геть, бо нам гидко гратися разом з такою потворою, як ти. – І вони прогнали його з садка.

Тоді Хлопчик-зірка задумався і промовив сам до себе:

– Що це вони кажуть? Ану піду я до кринички й погляну на себе в воду, і вона скаже мені, що я гарний.

І він пішов до кринички і глянув у воду, але що ж він побачив! Обличчям він став схожий на жабу, а тіло його вкрилось лускою, як у гадюки. І він кинувся обличчям у траву і заридав, а потім сказав собі:

– Це, певне, така мені кара за мій гріх. Адже я відмовився від рідної матері й прогнав її геть, я посоромився її і вчинив жорстоко з нею. Тепер я піду й шукатиму її по всьому світу і не знатиму спочинку доти, доки не знайду її.

І тут до нього підійшла найменша донька Лісорубова, і поклала йому руку на плече, і мовила:

– Чи ж то найбільше горе – втратити свою вроду? Все одно залишайся з нами, і я ніколи не дражнитиму тебе.

А він їй відповів:

– Ні, я жорстоко повівся з моєю матір’ю, і на покару за це мені послано це нещастя. Тому я мушу йти звідси і блукати по світу доти, аж поки знайду свою матір і виблагаю в неї пробачення.

(Продовження читайте за підручником с. 51 - 58)

Також можна прослухати казку

Ідейно-художній аналіз казки (ознайомтеся та запишіть у зошити паспорт твору)

Паспорт твору

Автор – Оскар Уайльд

Жанр – казка

Тема – тернистий шлях Хлопчика-зірки до здобуття справжньої краси та люблячих батьків

Ідея – уславлення духовної краси та любові до матері.

Головна думка – люди повинні бути добрими, милосердними, справедливими, шляхетними, повинні допомагати один одному.

Головні герої

Хлопчик-Зірка – красивий, самозакоханий, жорстокий, байдужий егоїст. Був покараний, розкаявся і став добрим, чуйним, благородним.

Лісоруб та його дружина. Прийомні батьки хлопчика підібрали його у снігу. Добрі та привітні.

Жебрачка – мати хлопчика. Нещасна, бідна, добра.

Король – батько хлопчика. Розумний, хитрий, шляхетний.

Чаклун – злий, жадібний, підступний, жорстокий.

Елементи сюжету “Хлопчик-Зірка”

Експозиція – лісоруби знаходять хлопчика. Гарний, але злий Хлопчик-Зірка у родині доброго лісоруба.

Зав’язка – Хлопчик-Зірка проганяє мати-жебрачку.

Розвиток подій – Перетворення його на потвору.

– У пошуках матері:

а)ставлення звірів і птахів до Хлопчика-зірки;

б)у злого чарівника, три його завдання;

в)порятунок зайчика;

г)віддяка зайчика;

д)допомога Хлопчика-зірки жебраку;

є) чарівне перетворення

Кульмінація – зустріч з батьками та їх прощення

Розв`язка – милосердний і добрий правитель

Основний конфлікт казки – співідношення краси внутрішньої та зовнішньої.

Сюжетний ланцюжок:

Лісоруби в лісі – розмови звірів про мороз – важкий шлях – падаюча зірка – несподівана знахідка – доброта Лісоруба – красивий хлопчик – гарна врода та злий характер – жорстокі витівки – Хлопчик-Зірка зрікається матері – втрата вроди – покаяння – пошуки матері – поневіряння – зустріч з батьками – вибачення – життя в палаці – нові життєві принципи хлопчика.

Проблематика:

• добро і зло,

• батьки й діти,

• зовнішня та внутрішня краса,

• милосердя,

• шляхетність.

Назва «Хлопчик-зірка» має багатошаровий символічний зміст:

• зовнішня краса й небесне походження — випробування для людини;

• падіння й потворність — наслідок гордині;

• відродження й повернення краси — нагорода за доброту й милосердя;

• зірка як світло й орієнтир — символ духовного шляху людини.

Творче завдання

Створити асоціативну хмару до слова «зірка».

Творче конструювання

Намалювати символ казки (зорю, серце, матір і дитину).

Рефлексія.

Дати відповідь на запитання:

«Які риси роблять людину справді красивою?»

Домашнє завдання:

1. Прочитати казку до кінця.

2. Скласти план до казки.