📘 Опрацювання змісту твору
🔸 Образ Фауста:
Характеристика Фауста на початку твору.
На початку твору Фауст — вчений, який усе життя присвятив науці та пошуку істини. На відміну від учених-схоластів, він намагається процес пізнання зробити засобом практичного перетворення світу, що є одним з просвітницьких гасел.
Фауст — шановна людина: він рятував мешканців під час епідемії. В нього є учні, він — всебічно розвинена особистість, але не відчуває задоволення, відчуття, шо його життя має сенс. Фауст дійшов висновку про обмеженість людського розуму. Такий емоційний стан навіть навіває героєві думки про самогубство. Але суперечка між Богом і Дияволом у «Пролозі на Небі», їхній вибір Фауста як найкращого зразка людини для експерименту для розв’язання їхньої суперечки, поява, як наслідок цих подій, Мефістофеля в оселі Фауста, докорінно змінюють долю героя.
Випробування Фауста на шляху пошуку істини. (Фауст отримує можливість почати життя спочатку.
Між Фаустом і Мефістофелем укладається угода: диявол пропонує героєві задоволення будь-яких його бажань доти, поки Фауст не попросить зупинити мить, щоб вона, така прекрасна, тривала вічно. Тоді душа героя стане власністю диявола. Якщо Фауст умовну фразу не промовляє, це означає перемогу Бога.
Першим випробуванням для вже молодого Фауста стають пиятика та розваги у веселому товаристві. Саме ці спокуси мають відвернути героя від пошуків істини. Але з цього випробування Фауст вийшов із честю, і тоді Мефістофель запропонував інше: жіночі чари. Герой витримав і це випробування, хоча йому довелося знехтувати часткою свого морального єства: за спиною героя, який попрямував шукати істину далі, залишилася смерть Маргарити, її матері, брата і нелегкий вибір. Вибір був між свободою для подальших пошуків істини і коханням.)
Низка подальших пригод героя на шляху пошуків істини була пов’язана з випробуваннями владою, почестями, високим становищем в суспільстві, ілюзією можливості досягнення бажаного ідеалу і кінцевої істини пізнання. Фауст переноситься в минуле, де бере шлюб з Геленою Прекрасною, яка уособлює взірець справедливого суспільного устрою, заснованого на поєднанні античних ідеалів свободи, духовності та християнської моралі. Після розчарування у спробі знайти істину в минулому Фауст дійшов висновку про утвердження своїх ідеалів практичною працею, яка буде активно перебудовувати реальну дійсність. Герой хоче створити суспільство вільних і щасливих людей на відвойованих у моря землях.)
Характеристика Фауста наприкінці твору.
Фаусту наприкінці твору — сто років. Він сліпий, але задоволений тим, що, нарешті, досяг бажаного — зрозумів кінцеву істину буття. Вона в тому, щоб служити людству не в теорії, а на практиці, втілюючи в життя вищі моральні та духовні запити людини. Будуючи місто своєї мрії, Фауст промовляє:
Постій, хвилино, гарна ти!
Після цих слів він помирає, навіть не зрозумівши, що все, що він начебто зробив, було черговим ошукуванням диявола: стукіт лопат, що чув Фауст, були звуками роботи поплічників Мефістофеля, які копати могилу нашому герою, а відвойовані у моря землі знищила повінь.
Хоча герой програв у суперечці з Мефістофелем, він уникнув пекельних мук: за нього заступилася душа Маргарити.
Розглянути схему у виглядів сходів «Шлях Фауста до мети»
«Лиш той життя і волі гідний, Хто б’ється день у день за них».
.png)
.png)