Лекція № 19 Тема: « Організація безрецептурного відпуску лікарських засобів»

Важливим аспектом економії бюджетних асигнувань в галузі охорони здоров'я за рахунок зменшення числа ам­булаторно-поліклінічних відвідувань є реалізація права людини на само­лікування. Воно представляє собою самостійно обдумане застосування людиною лікарських засобів, які відпускаються без рецепта лікаря, з метою профілактики або лікування порушень самопочуття і розладів здоров'я в очікуванні фахової допомоги лікаря. Безрецептурний відпуск підвищує роль фармацевтичного фахівця як консультанта відвідувача аптеки. Тому вивчення правил здійснення цього відпуску є важливим для майбутньої практичної роботи.

1. Характеристика безрецептурного відпуску

2. Основний асортимент безрецепурних препаратів

3. Основні цілі застосування безрецептурних ЛЗ

4. Основні критерії віднесення ЛЗ до безрецепурних:

5. Критерії віднесення медикаментів до безрецептурних ліків

6. Характеристика вітчизняного Переліку лікарських засобів, які відпускаються без рецептів з аптек

7. Основні принципи розміщення безрецептурних препаратів в залі обслуговування аптеки

8. Принципи самолікування і характеристика безрецептурних препаратів:

9. Вiдповiдальне самолiкування як сучасна форма взаємовідносин між пацієнтом і фармацевтом

9.1. Необхідні умови для самолікування:
9.2. Суть самолікування

9.3.Джерела навичок самолікування

10. Хвороби, при яких застосовують безрецептурні препарати

11 Основні правила самолікування

У зв’язку зі зростанням витрат на охорону здоров’я (внаслідок переважання хронічних хвороб, старіння населення, збільшення кількості «захворювань бідності», несприятливих екологічних умов тощо) навіть в економічно розвинених країнах велике значення надається безрецептурному відпуску ЛЗ і пов’язаним із ним самолікуванню та фармацевтичній опіці.

Препарати безрецептурного відпуску — велика група ЛЗ, які пацієнт може купити в аптеці або аптечному пункті без рецепта лікаря для самолікування.

Безрецептурні препарати — невід’ємна частина й одночасно необхідна умова для успішного розвитку концепції самолікування.

В Україні останніми роками склалися негативні умови, коли населення може вільно без рецепта лікаря придбати в аптеці майже будь-який лікарський засіб. Тому нині одним із завдань фармацевтичної науки є розробка в Україні концепції відповідального самолікування і безрецептурного відпуску лз з урахуванням вітчизняного й іноземного досвіду надання медичної та фармацевтичної допомоги.

Дослідження, присвячені самолікуванню, дозволили виділити кілька найбільш поширених станів, які лікуються за допомогою безрецептурних препаратів: головний біль, кашель, застуда, біль у горлі, закреп (або пронос), розлад шлунка, вугровий висип, біль у м’язах, порізи та садна.

Групи препаратів:

1. Аналгетичні, жарознижувальні засоби

2. Препарати при застуді та грипу

3. Засоби для лікування диспепсичних явищ

4. Санітарно- гігієнічні засоби догляду за шкірою і ротовою порожниною

5. Вітаміни

6. Засоби для симптоматичного лікування

Серед безрецептурних препаратів є достатня кількість ЛЗ, здатних викликати значні побічні реакції, особливо при нераціональному застосуванні. Такі ЛЗ розраховані на прийом протягом короткого проміжку часу і не призначені для тривалого лікування. Безрецептурні препарати використовуються в основному для лікування нетяжких станів, які легко піддаються лікуванню та не вимагають втручання лікаря.

1. Швидке й ефективне поліпшення симптомів захворювань, які не вимагають

медичної консультації.

1. Можливість пацієнтів самостійно полегшувати незначні симптоми, що зменшує

навантаження на медичну службу.

1. Підвищення доступності фармацевтичної допомоги населенню, яке мешкає у

віддалених регіонах.

І. Фармакотерапевтичні

• препарат або його інгредієнти не повинні наносити прямої або непрямої шкоди здоров’ю (побічні дії, звикання)

• ЛЗ застосовується лише амбулаторно

• ЛЗ не містить інгредієнтів, активність або побічні дії яких потребують подальшого вивчення

ІІ. Споживацькі

• препарат добре відомий на ринку та часто використовується

• зручний у застосуванні

ІІІ. Економічні

• препарат доступний за ціною

ІУ. Інформаційні

• препарат містить інструкцію, написану зрозумілою споживачу мовою, на упаковці мають бути зазначені активні інгредієнти

Важливе значення для вирішення проблем самолікування мають критерії віднесення медикаментів до категорії лікарських засобів, що відпускаються без рецепта:

1. лікарський засіб при його застосуванні згідно з інструкцією не становить загрози для здоров'я, активні інгредієнти препаратів використовуються в країні протягом тривалого часу, їх побічна дія добре відома;

2. лікарський засіб застосовується для усунення симптомів захворювання, які пацієнт може визначити самостійно;

3. лікарський засіб має спеціально розроблену для споживача інструкцію про застосування, яка не містить незнайомих медичних термінів;

4. інформація на листівці-вкладці, що стосується препарату іноземного виробництва, відповідає існуючим в Україні схемам лікування;

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 848 від 05.05.23р. затверджений Перелік лікарських засобів безрецептурного відпуску. Сюди внесені лікарські препарати вітчизняного та іноземного виробництва, які зареєстровані (перереєстровані) Державним фармакологічним центром МОЗ України і які відпуска­ються з аптек без рецептів лікарів.

Всього у Переліку 3191 позицій лікарських засобів. Найбільш чисельними є групи препаратів, що застосовуються:

а) для лікування шлунково-кишкового тракту;

б) протизапальні, знеболюючі та жарознижуючі засоби;

в) вітаміни;

г) дезінфікуючі та антисептичні засоби;

д) препарати для лікування інфекційних захворювань;

є) ліки, що діють на органи дихання.

Найменша кількість препаратів у таких групах, як анестезуючі засоби; препарати, що застосовуються при мігрені, імуномодулятори

Оформлення вітрин, інформація про наявні лікарські засоби у залі обслуговування має відповідати вимогам законодавства про рекламу лікарських засобів. На вітринах і полицях мають бути лише безрецептурні препарати або їх зразки.

Розміщення безрецептурних лікарських засобів здійснюється за та­ких принципів:

1. у відповідності з фармакологічними групами;

2. в залежності від способу застосування (внутрішнє, зовнішнє);

3. з використанням написів на полицях чи вітринах для ліків однотип­ної дії;

4. пропорційно споживацькому попиту;

5. на рівні поясу і очей покупця;

6. менш ходові розташовувати з більш ходовими;

7. використовувати асиметричність при розміщенні препаратів;

не використовувати "мертві" зони залу обслуговування

На сучасному етапі все більшого значення в системі охорони здоров’я набуває самолікування.

Згідно з визначенням ВООЗ, самолікування — це використання споживачем ЛЗ, що перебувають у вільному продажу, для профілактики та лікування порушень самопочуття і симптомів, розпізнаних ним самим.

На практиці поняття самолікування включає також лікування членів родини та знайомих. Лікарськими засобами, які можуть залишатися в домашній аптечці.

З метою уникнення безконтрольного використання ліків Європейською асоціацією виробників безрецептурних препаратів у 1994 р. термін «самолікування» замінено терміном «відповідальне самолікування», під яким слід розуміти помірковане затосування пацієнтами ЛЗ, що перебувають у вільному продажу, для профілактики та лікування легких розладів, що не потребують професійної медичної допомоги.
9.1. Необхідні умови для самолікування:
– достатньо високий рівень загальноосвітних знань і освіченості населення;
– пацієнт спроможний самостійно визначити симптоми захворювання;
– пацієнт у кожному конкретному випадку володіє інформацією про ризик.

Упровадження концепції відповідального самолікування відзначається такими позитивними моментами:

• підвищення доступності лз для пацієнтів, економія їх часу та коштів;

• зменшення навантаження на службу охорони здоров’я за умов обмеженого фінансування, активне впровадження фармацевтичної опіки;

• збільшення прибутку аптечних підприємств;

• активне формування номенклатури безрецептурних ЛЗ.

Але в сучасних умовах гостро постала проблема безконтрольного та нераціонального застосування ліків при самолікуванні. Це пояснюється багатьма факторами, а саме: стрімким зростанням темпу життя, підвищенням освітнього рівня населення, втратою впевненості у професійній компетентності медичних працівників, зміною структури захворювань у бік збільшення частки хронічних хвороб, небажанням пацієнтів звертатись до лікарів за повторним призначенням відомих ЛЗ, збільшенням кількості аптек і розширенням асортименту ЛЗ,доступністю інформації про різні захворювання та лікарські засоби для їх лікування та профілактики тощо.

Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду застосування споживачами лікарських препаратів без рецепта лікаря підтверджує необхідність і доцільність розробки концепції відповідального самолікування та безрецептурного відпуску ЛЗ населенню в Україні. Дана концепція повинна охоплювати три напрямки діяльності: формування державної концепції відповідального самолікування, створення і функціонування національної системи безрецептурних ЛЗ, інформаційне забезпечення їх використання. Слід зазначити, що важливим моментом реалізації концепції самолікування та безрецептурного відпуску ЛЗ є створення організаційної структури з регулювання питань, пов’язаних із обігом безрецептурних лз на вітчизняному фармацевтичному ринку.

9.2.Суть самолікування

Безрецептурний відпуск лікарських засобів населенню тісно пов'яза­ний із самолікуванням, під яким розуміється попередження захворю­вань, підтримання чи покращення стану організму в процесі хвороби, лікування не дуже тяжких хвороб чи уражень, а також реабілітація за допомогою ліків, які доступні без рецепта, а їх вибір і придбання не пе­редбачає звернення до лікаря. Самолікування здійснюється без участі людей з фаховою приналежністю до лікування. Пацієнт є тоді в ролі осо­би, що робить вибір і впливає на процес лікування. На практиці під ним також розуміють лікування одного члена сім'ї або одного знайомого іншим.

Таким чином, самолікування - це концепція, яка випливає з:

1. визнання відповідальності особи за своє здоров'я;

2. небажання звертатися до лікаря за незначних причин, які можна усунути самостійно;

3. зростаючих труднощів стосовно фінансування охорони здоров'я.

   9.3.Джерела навичок самолікування

   Як показують дані опитування відвідувачів аптек, навички самоліку­вання населення набуває через:

1. консультації лікарів;

2. консультації фармацевтичних фахівців;

3. поради рідних;

4. поради знайомих;

5. самоосвіту.

Правда, далеко не всі мають правильну уяву про той чи інший безрецептурний препарат. На недостатність інформації про дію, можливі побічні ефекти і протипокази вказало 67 % опитаних відвідувачів аптеки.

Безрецептурні препарати найчастіше застосовуються для лікування:

1. головних і м'язових болів;

2. високої температури;

3. кашлю;

4. застуди;

5. болю в горлі;

6. шлункових розладів та закрепів;

7. серцевих нападів;

8. шкірних хвороб (вугрова висипка, порізи, забиття).

1. Лікувати лише ті порушення самопочуття, де ознаки хвороби вам відомі.

2. Використовувати лише ті ліки, які добре відомі і перевірені.

3. Використовувати мінімум ліків. Якщо турбує тільки нежить і висока температура, то лікуйте ці симптоми, а не кашель і біль в горлі заодно, використовуючи складні комплексні ліки.

4. Не нашкодити собі. Якщо на другий, щонайбільше на третій день самолікування не покращує самопочуття - необхідно йти до лікаря.

5. Уважно читати інструкцію про застосування.

6. Суворо притримуватися правил приймання ліків, а цього дотримується лише 33 % опитаних відвідувачів аптек.

Контрольні питання

1. Суть самолікування.

2. Джерела навичок самолікування.

3. Хвороби, при яких застосовують безрецептурні препарати.

4. Основні правила самолікування.

5. Критерії віднесення медикаментів до безрецептурних ліків.

6. Характеристика вітчизняного Переліку лікарських засобів, які відпускаються без рецептів з аптек.

7. Найпоширеніші безрецептурні лікарські засоби в Україні.

8. Основні джерела інформації щодо безрецептурних лікарських засобів.