Лекція № 17 Тема: " Психотропні засоби, збуджують ЦНС: антидепресанти, психостимулятори, ноотропні засоби, адаптогени. Аналептики"

1. Антидепресанти. Класифікація, номенклатура. Фармакодинаміка, показання до застосування, побічні дії.

2. Ноотропні засоби. Механізм дії, фармакодинаміка, застосування, побічні дії.

3. Загальнотонізуючі засоби (адаптогени). Механізм дії, застосування.

4. Психостимулятори. Особливості дії на психічну діяльність, серцево-судинну систему. Показання до застосування.

5. Аналептики. Пряма та рефлекторна дія на дихальний і судиноруховий центри. Застосування, побічні дії.

Відкриття та впровадження в практику активних психотропних засобів є одним з найбільш великих досягнень медицини. Перш за все принципово змінилося положення в лікуванні психічних захворювань, до появи яких лікування такого контингенту хворих було дуже обмеженим. Психотропні препарати суттєво поповнили арсенал лікарських засобів, що вживаються в інших галузях медицини. Важливо і те, що успіхи у створенні цих препаратів значною мірою стимулювали фундаментальні дослідження (фармакологічні, фізіологічні, біохімічні, патофізіологічні) у цій складній проблемі, як механізми різних проявів діяльності головного мозку, а також у встановленні етіології та патогенезу психічних розладів і принципів їх лікування.

У зв'язку із збільшенням останніми роками частоти неврологічної і психіатричної патології, у тому числі деменцій різного генезу (судинної, хвороби Альцгеймера), різноманітних форм енцефалопатій (атеросклерозної, діабетичної, токсичної та ін.) актуальність фармакотерапії вищеперелічених станів безперечна.

Ноотропи – засоби, що надають пряму активуючу дію на процес навчання, поліпшуючі пам'ять і розумову діяльність, а також що підвищують стійкість мозку до агресивних дій – гіпоксії, травмам, інтоксикаціям.

Нейропротектори – засоби, що підвищують стійкість нейронів до гіпоксії.

Мігрень – генетичний синдром, що виявляється періодичними нападами пульсуючого головного болю, частіше за односторонню локалізацію, підвищенням чутливості до світла і звуків, а також вегетативними порушеннями (блідість особи, нудота, блювота). Мігрень обумовлена порушенням вазомоторної регуляції. Основне значення в патогенезі мігрені грає серотонінергічна система. Мігренню страждає близько 15% дорослого населення Північної Америки та Західної Європи.

Антидепресанти – це лікарські препарати, що здатні усувати прояви депресії, покращують настрій, усувають відчуття туги, безнадії, суїцидальні наміри.

Класифікація антидепресантів

1. Трициклічні антидепресанти – амітриптилін, імілін, азафен, амізол.

2. Інгібітори монаміноксідази ( МАО) – ніаламід, піразидол

3. Селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну – флуоксетин, сертралін

4. Препарати рослинного походження – гіперицин.

Механізм дії:

Підвищення активності моноамінів (серотоніну, дофаміну), інгібірування моноамінооксидази (МАО), інгібірування зворотного захвату моноамінів та посилення виділення медіаторів.

Фармакологічні ефекти:

• Антидепресивний

• Холінолітичний

• Седативний

• Снодійний

• Потенцируючий

• Ноотропний

• Тимолептичний

Показання до застосування:

-депресії різного походження.

-психоастенічні стани

-невралгії тройничного нерву

-хвороба Альцгеймеру

-нервова булімія

-психопатії

-безсоння

-олігофренія

-панічні розлади

-нарколепсії

-енурез у дітей

Психостимулятори – це лікарські препарати, під впливом яких вибірково стимулюється психічна діяльність і покращується розумова і фізична працездатність, поліпшується настрій і зменшується відчуття втоми, голоду і спраги, зникає сонливість і негативні емоційні хвилювання.

Упродовж декількох десятиліть класичним психостимулятором вважався фенамін ( амфетамін), який за хімічною структурою близький до адреналіну і норадреналіну.

Механізм дії: звільнюють з закінчень адренергічних нервів ЦНС медиаторів норадреналіну і дофаміну.

Класифікація:

1. Похідні ксантину - кофеїн бензоату натрію

2. Похідні фенілалкілксантинів – амфетанаміну сульфат ( фенамін)

3. Похідні сидіонамінів – мезокарб, меридил, фепромидан.

Фармакологічні ефекти:

1. Психостимулюючий ( підвищує розумову та фізичну працездатність).

2. Підвищують АД

3. Зменшують сонливіть та втому.

4. Тимолептичний ( нормалізують пригнічений настрій).

5. Анорексигенна дія ( фенамін)

6. Кардіостимулюючя.

7. Знижують агрегацію тромбоцитів ( кофеїн)

Застосування:

1. Для підвищення фізичної та психічної працездатості.

2. Мігрень

3. Депресія

4. Нарколепсія

5. Астенічний синдром

6. Неврози

7. Отруєння наркотичними анальгетиками, засобами для наркозу, снодійними засобами.

Побічні ефекти:

1. Безсоння, підвищена дратівливість, гіпертензія, тахікардія.

Ноотропні засоби - ( noos – мислення, tropos – спорідненність) – це лікарські препарат, які активують вищу інтегративну діяльність мозку, покращують мислення, пам’ять, здатність до навчання.

На відміну від інших психотропних речовин, вони не мають психостимулюючих або седативних ефектів, не підвищують фізичної працездатності, не впливають на емоційний стан людини. Позитивний влив ноотропних засобів на вищу нервову діяльність проявляється лише при тривалому їх застосування ( 2-5 міс.).

Механізм дії:

Покращують обмінні процеси в головному мозку, активують синтез білків і нуклеїнових кислот, покращують засвоєння глюкози нервовими клітинами. Це сприяє стійкості мозку до гіпоксії ( антигіпоксична дія) і до дії токсичних речовин Ноотропні речовини підвищують мозковий кровоток і напруженя кисню в тканинах мозку. Їм притаманні протисудомні властивості.

Фармакологічні ефекти:

1. Поліпшують мозковий кровообіг.

2. Підвищують стійкість мозку до гіпоксії

3. Поліпшують пам’ять

4. Активують інтелектуальні та пізнавальні функції

5. Стимулюють процес навчання

6. Поліпшують реологічні властивості крові.

7. Зменшують агрегацію тромбоцитів

8. Активують регенеративні процеси у головному мозку після ЧМТ, інсульту.

Класифікація

Застосування:

1. Розумова недостатність на фоні порушень мозкового кровообігу (стан після черепно-мозковій травмі, крововпливу в мозок, інсульту на тлі атеросклерозу

2. Розумова відсталість у дітей

3. Старече недоумство

4. Для усунення абстиненції при алкоголізмі і наркоманіях

5. Гостре отруєння алкоголем, морфіном, барбітуратами

Побічні ефекти:

1. Безсоння, підвищена подразнювальна, підвищення АТ, тахікардія.

Адаптогени – засоби, які підвищують витривалість при фізичних і психічних навантаженнях та стійкість організму до несприятливих умов навколишнього середовища, сприяють його пристосуванню до постійних змін довкілля.

Механізм дії:

Впливають та стимулюють обмінні процеси, метаболізм та нуклеїновий обмін у головному мозку. Дія препараті розвивається поступово. Не зумовлюють звикання і залежності.

Класифікація адаптогенів

Фармакологічні ефекти:

1. Стимуляція ССС

2. Підвищують розумову та фізичну працездатність

3. Підвищують резістентність організму до несприятливих факторів навколишнього середовища.

4. Перевтомі

5. Астенія

6. Неврастенія. 7. Сонливість 8.Ослаблення статевої функції.

Аналептики (лат. analeptica < грец. analepsis — відновлення, син.: аналептичні препарати) — ЛП, що чинять загальну стимулювальну дію на ЦНС.

Аналептики – ( грец. Analepticos – відновлення, живлення ) – це засоби, які в терапевтичних дозах відновлюють ослаблену функцію життєво важливих центрів довгастого мозку, тобто дихального та судинорухового.

Підсилюють процеси збудження шляхом полегшення синаптичної передачі або пригнічують гальмівні механізми.

У терапевтичних дозах підвищують активність життєво важливих центрів довгастого мозку — дихального і судинорухового, якщо вона знижена.

Стимуляція аналептиками дихального центру проявляється поглибленням і прискоренням дихання; стимуляція судинорухово­го центру — звуженням судин, підвищенням АТ.

Аналептики збуджують усі рівні ЦНС, при підвищенні дози викликають генералізацію процесів збудження і судоми («судомні отрути»), виявляють «пробуджувальний» ефект при наркозі.

Збудження судинорухового центру призводить до звуження кровоносних судин, особливо органів черевної порожнини, і до підвищення артеріального тиску. Під впливом аналептичних засобів зростає споживання кисню голов­ним мозком та іншими органами, відновлюється обмін речовин, покращується діяльність мозку.
Крім того, аналептичні засоби можуть збуджувати й інші відділи ЦНС, а в токсичних дозах викликати судоми. Причому судоми, що виникають внаслідок збудження головного мозку, мають клонічний характер (викликані бемегридом, камфорою, кордіаміном), а спинного мозку – тетанічний характер (викликані стрихніном).
За характером впливу на ЦНС аналептики є антагоністами наркозних засобів. Але відновити тонус життєво важливих центрів мозку при передозуванні засобів пригнічуючої дії можна лише за умови використання аналептиків у дозах, які в декілька разів перевищують середньотерапевтичні. Однак при важкому пригніченні ЦНС наркозними чи снодійними засобами це може поглибити гіпоксію головного мозку і спровокувати судоми. Особливо небезпечним є бемегрид. Судоми виникають через полегшення міжнейронної передачі нервових

Аналептики класифікують за переважною локалізацією стимулювальної дії в ЦНС:

- на кору великих півкуль — кофеїн;

- на центри довгастого мозку — коразол, бемегрид, етимізол, камфора, нікетамід (кордіамін), лобелін, цититон,

- вибірково на дихальний центр — вуглекислий газ;

- на спинний мозок — стрихнін) і за механізмом збудження ЦНС (прямий вплив — у більшості препаратів;

- рефлекторний — у лобеліну і цититону шляхом збудження Н-холінорецепторів у сонній пазусі;

- змішаний — у кордіаміну і вуглекислого газу, що діють як безпосередньо на ЦНС, так і на хеморецептори в сонній артерії).

У клініці особливо важливий вплив аналептиків на дихальний центр (підвищення збудливості, чутливості до СО₂ і аферентних нервових імпульсів, що викликає прискорення і поглиблення дихання), а також на судиноруховий центр (підвищення тонусу судин і АТ). Скоротність міокарда підвищують кофеїн, камфора та її водорозчинний препарат сульфокамфокаїн. Кардіотонічний ефект камфори не супроводжується значним підвищенням потреби міокарда в кисні. Камфора поліпшує легеневий кровообіг і альвеолярну вентиляцію, при місцевій дії на шкіру виявляє подразнювальний, протизапальний і помірний антисептичний ефекти.

Кофеїн зумовлює психостимулювальний ефект та залежність від ЛП; збільшує потребу серця в кисні; розширює судини головного мозку, скелетних м’язів, серця, нирок; підвищує секрецію шлункового соку, збільшує діурез, гальмує агрегацію тромбоцитів. Етимізол відрізняється від інших аналептиків відсутністю судомного ефекту, наявністю гіпноседативної, бронходилативної, протизапальної та протиалергічної дії, здатністю підсилювати синтез сурфактанта в легенях.

Класифікація аналептиків

Фармакологічний ефект:

1. Підвищує АТ

2. Порушують подих

3. Антагоніст наркотичних та снодійних засобів

4. Підсилюють скоротливість міокарда

5. Підвищують тонус скелетних та гладких м'язів.

6. Підвищують гостроту зору, нюху, слуху, дотику

Застосовують аналептики для стимуляції дихання і серцевої діяльності при шоку, колапсі, асфіксії, гострих і хронічних розла­дах кровообігу, отруєннях снодійними та засобами для наркозу, де­які препарати — при серцевій недостатності.

Застосування:

1. Гострі отруєння снодійними та наркотичними засобами

2. Гострі та хронічні розлади кровообігу

3. Шок, колапс, асфіксія

4. Гостра та хронічна серцева недостатність

5. Паралічі, парези, атонія шлунка

Побічні ефекти: судоми.

П Р Е П А Р А Т И

Кофеїн-бензоат натрію — аналептик, що виявляє психостимулювальну дію. Описаний у розділі «Психостимулятори».

Камфора — аналептик, який отримують з камфорного лавру або синтетично з піхтової олії.

Камфора – білі кристалічні кусочки або безколірний кристалічний порошок. Має сильний характерний запах і своєрідний смак.

При підшкірному введенні препарат прямо і рефлекторно сти­мулює судиноруховий та дихальний центри мозку; покращує скорочувальну активність серця, коронарний кровотік та мікроциркуляцію; виявляє відхаркувальну дію.

Підшкірне введення олійного розчину камфори викликає типовий аналептич­ний ефект. Завдяки безпосередньому впливу на дихальний і судиноруховий центри спостерігається активізація дихання і кровообігу. Крім того, цей препарат стимулює серцеву діяльність, що супроводжується збільшенням поглинання кисню серцевим м’язом. Проявляє також слабкий відхаркуючий ефект, тому що частково виділяється бронхіальними залозами, подразнюючи

Місцева дія камфори — подразлива, відволікальна, протимік­робна.

При нанесенні на шкіру препарати камфори проявляють подразнюючу дію. Вона супроводжується розширенням судин, відчуттям тепла і печії, а також зменшенням болю. У зв’язку з цим спиртовий та олійний розчини камфори використовують зовнішньо для зменшення суглобового, м’язового і невралгічного болю, профілактики пролежнів.
Застосування:
Камфора застосовується для попередження колапсу і пригнічення дихання при інфекційних захворюваннях, отруєннях хімічними агентами. Перед введенням під шкіру ампульний розчин препарату попередньо злегка підігрівають.
Хворі переносять камфору добре. Інколи на місці ін’єкції олійного розчину виникають болючі інфільтрати. У хворих на епілепсію може спровокувати розвиток судом.

Побічні ефекти: інфільтрати на місці ін’єкцій, алергійні реакції.

Препарати
Камфора (Camphora) – ампули по 1 і 2 мл 20 % розчину в олії;

10 % розчин в олії (Sol. Camphorae oleosae ad usum externum);

10 % спиртовий розчин (Spiritus Camphoratus).
Сульфокамфокаїн — аналептик, який добре розчиняється у во­ді. На відміну від камфори вводять внутрішньовенно чи внутрішньом’язово для стимуляції дихання та діяльності серця.

Сульфокамфокаїн (Sulfocamphocainum) – ампули по 2 мл 10 % розчину.
Близький до камфори за дією і застосуванням сульфокамфокаїн – комплексна сполука сульфокамфорної кислоти і новокаїну. Цей препарат добре розчиняється у воді, тому водні розчини його можна вводити не тільки підшкірно, але й у м’язи й у вену. Його аналептичний ефект розвивається швидше, ніж у камфори. Препарат протипоказаний особам, у яких спостерігається алергія до новокаїну.

Етимізол — аналептик, що виявляє виражену стимулювальну дію на дихальний центр довгастого мозку; також проявляє проти­запальну, протиалергічну, бронхолітичну, імуностабілізувальну дію. Він збільшує утворення легеневого сурфактанту, який сприяє розправленню альвеол. Відрізняється від інших аналептиків тим, що зменшує ризик виникнення судомних реакцій.

Препарат активує ретикулярну формацію стовбура мозку, підвищує активність нейронів дихального центру, посилює адренокортикотропну функцію гіпофіза. Останнє призводить до викиду додаткових порцій глюкокортикоїдів. Разом з тим, від бемегрида препарат відрізняється легким гнітючим впливом на кору головного мозку (седативний ефект), покращує короткострокову пам'ять, сприяє розумовій працездатності. В силу того, що препарат сприяє викиду глюкокортикоїдних гормонів, він вдруге має протизапальну і бронхорозширюючудію.

Показання до застосування: ускладнення під час і після нарко­зу, ателектази легень та інші стани гіповентиляції, отруєння нарко­тиками, снодійними, при отруєнні морфіном, ненаркотичними аналгетиками,асфіксія та постасфіксійні ста­ни.

У психіатрії використовують його седативну дію при станах тривоги. З огляду на протизапальну вплив препарату, призначають його при лікуванні хворих з поліартритами і бронхіальну астму, а також як протиалергічний засіб.

Побічні ефекти: нудота, запаморочення, порушення сну.

Препарати:

Етимізол (Aethimizolum; в табл. По 0, 1; в амп. По 3 і 5 мл 1% розчину).

Кордіамін – 25 % розчин діетиламіду нікотинової кислоти. За фармакологічними властивостями кордіамін близький до камфори, тому застосовується як аналептичний засіб при пригніченні дихання і кровообігу. Під шкіру, в м’язи й у вену його вводять дорослим по 1-2 мл 2-3 рази на добу, а всередину– по 20-40 крапель на прийом. Підшкірні і внутрішньом’язові ін’єкції препарату болючі.

Препарати:

Кордіамін (Cordiaminum) – ампули по 1 і 2 мл; шприц-тюбики по 1 мл; флакони по 15 мл.

Як стимулятор дихання використовують препарат кордіамін - неогаленовий препарат (виписується як офіцинальний, але є 25% розчин діетіламіда нікотинової кислоти).

Дія препарату реалізується стимуляцією дихального і судинного центрів, що позначиться поглибленням дихання і поліпшенням кровообігу, підйомом артеріального тиску.

Призначають при серцевій недостатності, при шоці, асфіксії, інтоксикаціях (внутрішньовенний або внутрішньом'язово шляху введення), при серцевій слабкості, непритомних станах (краплі в рот).

Бемегрид – активний антагоніст хімічних речовин, що пригнічують дихання і кровообіг, особливо барбітуратів і засобів для наркозу. Разом із тим, численні клінічні спостереження свідчать, що застосування бемегриду при гострому отруєнні барбітуратами спричинює погіршання стану хворих і збільшує смертність. Це зумовлено поглибленням гіпоксії головного мозку з розвитком судом. Тому при отруєнні барбітуратами та іншими засобами пригнічуючої дії лікуючі заходи в основному спрямовують на підтримання життєво важливих функцій і на прискорення виведення отрути з організму.
Бемегрид іноді застосовується для попередження зупинки дихання та зниження артеріального тиску, прискорення пробудження при наркозі тощо. Використовується також для стимуляції життєво важливих функцій у випадку їх пригнічення при шоку будь-якої етіології, асфіксії, за винятком зумовленої механічними факторами (стороннім тілом у дихальних шляхах, паралічем дихальної мускулатури, пневмофіброзом, гострою бронхіальною обструкцією та ін.).

Бемегрид (Bemegridum) – ампули по 10 мл 0,5 % розчину.

Бемегрид є специфічним антагоністом барбітуратів і надає "оживляють" ефект при інтоксикації, викликаної препаратами цієї групи. Препарат знижує токсичність барбітуратів, пригнічення ними дихання і кровообігу. Препарат також стимулює ЦНС, тому ефективний не тільки при отруєнні барбітуратами, але і іншими засобами, тотально пригнічують функції ЦНС.

Бемегрид застосовують при гострих отруєннях барбітуратами, для відновлення дихання на виході з наркозу (ефір, фторотан та ін.), Для виведення хворого з важкого гіпоксичного стану. Вводять препарат внутрішньовенно, повільно до відновлення дихання, артеріального тиску, пульсу.

Побічні ефекти: нудота, блювота, судоми.

Вуглекислий газ. У медичній практиці використовується карбоген: суміш газів - вуглекислого (5-7%) і кисню (93-95%). Призначають у вигляді інгаляцій, які збільшують об'єм дихання в 5-8 разів.

Карбоген використовують при передозуванні загальних анестетиків, отруєннях чадним газом, при асфіксії новонароджених.

1. Назвіть препарати, що застосовуются при дересії. Приведвть преклади.

2. Назвіть препарати, що застосовуются при астенії та астенічниї станах.

3. Назвіть ноотропні засоби, розкажіть про їх вплив на вищу нервову діяльність та застосування.

4. Які засоби використовують для невідкладної допомоги в разі пригнічкння дихання та роботи серця. Дайте характеристику групи, приведіть приклади окремих препаратів.