Слово «конституція», як і багато інших юридичних понять, походить ще із Стародавнього Риму. Латинське слово «constution» означає «устрій». За часів Давньоримської імперії саме таку назву мали важливі державні акти.

Імператори Риму так називали свої укази. За часів середньовіччя цю назву застосовували в деяких країнах для позначення привілеїв феодалів. У 1710 р. гетьман Пилип Орлик саме так назвав розроблений ним документ «Пакти та Конституції законів та вільностей Війська Запорозького», який часто називають Конституцією Пилипа Орлика. Зміст цього документа був досить демократичним, але реальної сили він не набув — адже гетьман Пилип Орлик на той час був гетьманом у вигнанні.

Конституцію називають Основним Законом держави. І дійсно, це особливий закон, він відрізняється від інших нормативних актів. У чому ж полягають її особливості?

Перша з них найвища юридична сила Конституції. Це означає, що в разі протиріччя між нормами будь-яких звичайних законів, указів, актів уряду або міністерств і Конституції, норми Основного Закону завжди переважатимуть.

Друга особливість Конституції — це особливий порядок її прийняття. Якщо закони приймають здебільшого парламентом (лише іноді — референдумом, в Україні ще немає жодного такого закону), то Конституції досить часто приймаються референдумом. Відомі випадки, коли конституцію «дарував» народові монарх або військовий диктатор. У деяких країнах (зокрема і в Україні) конституцію приймав парламент, але при цьому дотримувалися спеціальної, більш складної процедури, аніж при прийнятті звичайних законів.

Конституції притаманна її підвищена стабільність, внести до неї зміни складніше, ніж до звичайного закону. І це зрозуміло — адже в Конституції визначають основні правила життя держави, вона, як кажуть юристи, має установчий характер — саме на основі її норм приймається чимало інших законів.

Отже, Конституція — це Основний Закон держави, який приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та підвищену стабільність, установлює основи життя суспільства й державного устрою,

Знайдіть у Конституції України норми, які закріплюють особливості Основного Закону.

У ній закріплені основні права, свободи та обов’язки громадян, основи державного ладу, основи будови держави, визначено, як утворюються та діють органи державної влади. Конституція є фундаментом всіх законів держави, її Основним Законом. Вона має найвищу юридичну силу. І це означає, що всі закони та підзаконні акти повинні відповідати нормам, записаним у Конституції. На основі кожної норми Конституції приймається відповідний закон або підзаконний акт. Сама ж Конституція приймається згідно з особливо визначеним порядком.

Для законів та інших правових актів Конституція виступає юридичною базою. Вона встановлює:

• види правових актів, які приймаються державними органами;

• визначає сфери та об’єкти законодавчого регулювання;

• прямо називає законі, які повинні бути прийнятими.

Юридичні властивості Конституції:

• верховенство;

• вища юридична сила;

• юридична база законодавства.

В юридичній науці та практиці Конституції приділяється особлива увага. Нею займається спеціальна галузь — конституційне право.

1. Конституційне право - поняття, предмет та метод правового регулювання, джерела

Конституційне право- галузь публічного права, норми якої врегульовують найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади, а також визначають основи взаємодії держави і суспільства (особи).

Предмет правового регулювання конституційного права- найважливіші суспільні відносини, а саме конституційно-правові відносини, які врегульовуються нормами конституційного права.

Види конституційних правовідносин:

Такі, що визначають державний (конституційний) та суспільний лад з погляду

форм держави (наприклад, Україна за формою державного правління є республікою (ст.5 КУ), за формою державного устрою- унітарною державою (ст.2 КУ) та за політичним режимом- демократичною державою (ст.1КУ));

Такі, що визначають основи правового статусу особи та його гарантії (наприклад,

в Конституції України (КУ) фундаментальним правам та свободам людини і громадянина присвячено окремий ІІ розділ, а їх гарантіям окремі положення також і інших розділів КУ: п.17, ст.85 щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; ст.102 щодо Президента України, як гаранта прав і свобод людини і громадянина тощо) ;

Такі, що визначають особливості організації державної влади, тобто систему її

державних органів, порядок їх формування, компетенцію, взаємодію між собою та діяльність (наприклад, в КУ цим питанням присвячені положення розділу ІV Верховна Рада України; розділу V Президент України; розділу VІ Кабінет Міністрів України; розділу VІІІ Правосуддя тощо);

Такі, що визначають особливості організації місцевого самоврядування (МСВ),

тобто систему територіальних громад та органів МСВ, порядок їх формування, компетенцію, взаємодію між собою та діяльність (ХІ розділ КУ);

Такі, що визначають економічний лад, тобто систему господарювання, засновану

на праві на працю та підприємницьку діяльність, існуючих формах власності, способах виробництва, принципах їх захисту тощо (наприклад, ст.13, 42, 43 КУ).

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

- народ держави, тобто громадяни держави всіх національностей (Декларація про

державний суверенітет України (1990));

- окремі фізичні особи та юридичні особи;

- громадські об’єднання, професійні організації, політичні партії;

- державні органи та держава в цілому;

- іноземні держави, їхні фізичні та юридичні особи, міжнародні організації.

Метод правового регулювання конституційного права- імперативний (субординаційний, авторитарний, ієрархічний, владних приписів), притаманний для всіх галузей публічного права, а так, участь держави, її компетентних органів та посадових осіб, як однієї із сторін у відповідних конституційно-правових відносинах є обов’язковою.

Джерелом конституційного права є конституційне законодавство, тобто система нормативно-правових актів, що містять правові норми, які врегульовують конституційно- правові відносини. Норми конституційного права є основоположними для всіх інших галузей права, вони виступають як ті, що встановлюють принципи регулювання найважливіших суспільних відносин (наприклад, ст.4 КУ- принцип єдиного громадянства; ст.6 КУ- принцип триєдності державної влади, тобто поділу її на законодавчу, виконавчу та судову; ст.8 КУ- принцип верховенства права; ст.62 КУ- принцип презумпції невинуватості тощо).

Види джерел конституційного права:

конституція- основне джерело конституційного права;
конституційні закони:

а. закони що вносять зміни до конституції (встановлюють, змінюють або припиняють

дію її норм);

б. складові частини конституцій деяких країн (наприклад Конституція Швеції

складається з трьох конституційних законів, Фінляндії- з чотирьох тощо);

в. інші конституційні закони- такі, що містять конституційно-правові принципи і

норми, передбачені Конституцією, уточнюють, доповнюють її положення (наприклад, Закони України: «Про Рахункову палату», «Про Конституційний Суд України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про громадянство України», Виборчий кодекс України тощо);

статути автономій (наприклад, Конституція Автономної республіки Крим);
деякі акти глави держави та уряду;
рішення Конституційного Суду;
конституційні угоди (договори) (наприклад, Конституційний договір між

Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» (1995)) тощо.

2) Конституція України — Основний Закон держави.

Конституція України - структура

В 1990 р. розпочалася діяльність по створенню і прийняттю нової української Конституції, яка була прийнята 28 червня 1996 р.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Конституція проголосила українську мову державною, але в той же час забезпечується розвиток і збереження мов національних меншин. У Конституції зафіксовано право приватної власності на землю для громадян України.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів та 161 статті.

Преамбула – це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.

Розділ І. «Загальні засади» містить статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства, положення, що стосуються суверенітету України, соціального захисту громадян, екологічної безпеки, статті, що визначають державну символіку.

Розділ II. «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» містить норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні права і свободи громадян, гарантії їх здійснення та конституційні обов’язки людини і громадянина. Це є найбільший за обсягом розділ Конституції.

Розділ III. «Вибори. Референдум» присвячений регулюванню порядку проведення виборів і референдумів як основних форм волевиявлення.

Розділ IV. «Верховна Рада України» закріплює порядок утворення та роботи єдиного законодавчого органу України – Верховної Ради, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України.

Розділ V. «Президент України» містить норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень.

Розділ VI. «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» присвячений порядку утворення, діяльності та компетенції українського уряду, місцевих державних адміністрацій, порядку припинення діяльності цих органів.

Розділ VIII. «Правосуддя» містить норми, що регулюють порядок утворення і функціонування органів правосуддя, визначають статус суддів.

Розділ IX. «Територіальний устрій України» закріплює принципи та систему адміністративно-територіального устрою України.

Розділ X. «Автономна Республіка Крим» містить норми, що визначають становище цієї автономії, її компетенцію, основи взаємовідносин між Україною і Автономною Республікою Крим, повноваження органів влади автономії.

Розділ XI. «Місцеве самоврядування» містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування», їх склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів.

Розділ XII. «Конституційний Суд України» визначає склад та повноваження Конституційного Суду, встановлює гарантії незалежності та недоторканності суддів.

Розділ XIII. «Внесення змін до Конституції України» встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду.

Розділ XIV. « Прикінцеві положення» вказує, що Конституція набуває чинності з дня її прийняття, а день прийняття Конституції є державним святом – Днем Конституції.

Розділ XV. «Перехідні положення» закріплює порядок введення в дію тих норм Конституції, які не можуть бути реалізовані негайно, та вирішення інших питань, що виникли у зв’язку з прийняттям нової Конституції.

Домашнє завдання.

Опрацювати параграф 10.

Дайте відповідь на питання.

1. Що таке конституція?

2. Вкажіть ознаки конституції.

3. Поясніть, чому Конституція України є Основним Законом у державі.

4. Проаналізуйте повноваження Конституційного Суду України.

5. Конституція проголошує Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Розкрийте зміст цих понять. Які недоліки та проблеми, на вашу думку, існують в нашій державі щодо проголошення й дотримання цих принципів?

6. Чому богиня правосуддя Феміда зображується із зав’язаними очима та терезами у руці?

7. Яке значення має Конституція для держави, міста, школи, кожної людини?

8. Розв’яжіть юридичну ситуацію: Громадянин України звернувся до Конституційного Суду України (КСУ) з проханням розглянути його справу, оскільки він незадоволений рішенням міського та апеляційного судів. Яку відповідь він отримає у КСУ? Відповідь обґрунтуйте.