
Гомер увійшов в історію світової культури як найдавніший і найславніший поет Стародавньої Греції, творець славнозвісних поем "Іліада" та "Одіссея", що протягом віків слугували у Греції шкільними підручниками і взірцем для наслідування численним поетам Греції та Риму.
Для еллінів (греків) їх творець був предметом гордощів, уособленням мудрості й художньої досконалості, майже богом. Слово "поет" у них асоціювалося зі словом "Гомер", а поеми вважалися священними. Відомо, що в першій половині VІ століття до н. е. Афінський законотворень Солон звелів виконувати поеми Гомера на державних святах Панафіней, а в другій половині цього ж століття за розпорядженням тирана Пісістрата спеціальна комісія із чотирьох чоловік зробила перший запис гомерівських поем. Видатний грецький філософ Платон так оцінив значення Гомера для Греції: "... Цьому поету Греція зобов’язана своїм духовним розвитком".
У той же час, попри таку популярність Гомера, про нього майже не існує достовірних відомостей. Немає єдиної думки ні про час його народження (різні грецькі письменники розміщали період його життя між ХІІ і VІ століттями), ні про місце народження, хоча більшість джерел називають Іонію. В античній літературі існує аж дев’ять біографій Гомера, які складаються з міфів та казкових оповідань. Загальна ж думка античності малювала його сліпим і старим співцем, натхненною музою, який мандрував Грецією, сам складав і виконував свої поеми, тобто був аедом.