Експрес НМТ/ЗНО теми 15

Українські землі продовжують своє життя у складі російської імперії. Початок другої половини ХІХ ст. ознаменувався новою російсько-турецькою війною, яка закінчилася принизливою поразкою для московитів. Поразка у війні та технічна відсталість імперії спонукала до проведення рішучих економічних реформ. Завдяки цьому було ліквідовано кріпацтво та завершено промисловий переворот. У цей же час відбувається боротьба української інтелектуальної еліти за культурну та національну окремішність. Ця боротьба була представлена діячами громадівського руху. Їхні дії викликали гостру реакцію збоку російської влади, що призводило до чисельних обмежень прав українців. Це можна побачити на прикладі виданні Валуєвського циркуляру та Емського указу. У цей же період зароджуються перші ідеї повної незалежності України.

Валуєвський циркуляр, виданий 30 (18) липня 1863 року – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Щодо української мови загалом, то в тексті циркуляру про це говорилося дуже красномовно: «никакого особенного малороссийского язІка не бІло, нет и бІть не может».

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30) травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.

Указ забороняв:

Ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою без спеціального дозволу;

• Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;

• Друкувати будь-які книги українською мовою;

• Ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881р.);

• Влаштовувати концерти з українськими піснями;

• Викладати українською мовою в початкових школах.

На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання «Київського телеграфа», ліквідовано Громади.

Обидва правові акти придушували українську мову, а як наслідок – і українське культурне життя. Але відмінності між ними були:

• Валуєвський циркуляр розповсюджував свою дію лише на видавничу справу. Він призупиняв видання частини книг, написаних українською мовою, але дозволяв друк художніх творів.

• Емський указ забороняв не лише друк творів українською мовою, а й ввезення їх з-за кордону.

• Емський указ зачіпав також сфери культурного та освітнього життя. Відтепер ставити вистави, писати тексти до нот та навчатися українською мовою теж було заборонено.

Історичні діячі цього періоду:

український історик, етнограф, громадський діяч, учасник руху хлопоманів, член Старої Громади у Києві. Професор Київського університету.

_________________________________________________________

Олександр Конинський — перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч. Брав участь у Київській громаді, співорганізатор Літературного товариства ім.Т.Шевченка, організовував недільні школи, автор біографії Т.Г.Шевченка та гімну "Молитва за Україну"

Михайло Драгоманов — український письменник, публіцист, громадський діяч. Член Старої громади у Києві. Автор журналу «Громада», який видавався у Женеві.

Павло Чубинський — український письменник та публіцист, громадський діяч, член Старої громади у Києві, член Південно-Західного відділу російського географічного товариства. Автор тексту Гімну України. Член "Південно - Західного відділу Російського географічного товариство" (1873-1876 рр.)

Ісмаїл Гаспринський — кримськотатарський громадський діяч, письменник, автор першої тюркомовної газети «Терджиман». Заклав основи сучасної турецької мови; виступав за активну ісламську модернізацію і був критиком консервативного традиційного ісламу.

Борис Грінченко - етнограф, письменник, мовознавець, історик, укладач "Словаря української мови"; один із співзасновників Братства тарасівців

Основні терміни:

«Київська козаччина» — масовий селянський рух у Київській губернії та Чернігівській губернії 1855, спрямований проти національної і соціальної політики російського уряду в Україні.

Земства — виборні органи місцевого самоврядування в Російській імперії.

Громадівський рух — об’єднання людей, що виникло у ХІХ ст. у Наддніпрянщині, яке базувався на основі спільних політичних поглядів та інтересів для покращення умов життя суспільства у всіх сферах. Рух ставив за мету розвиток України та збереження національної самоідентичності.

Організації народників: "Чайківці", "Київська комуна", "Південні бунтарі", "Чигирінська змова"

Реформи 1860-1870-х років

земська - 1864 р.

міська - 1870 р.

освітня - 1864 р.

судова - 1864 р.

військова - 1862-1874 р.

фінансова 1860-1864 р.

цензурна -1865 р.

• 1791 р. Таємна місія Василя Капніста

до прусського короля Фрідріха Вільгельма ІІ

• 1798 р. Видання в Петербурзі перших трьох частин «Енеїди» І. Котляревського

• 1806—1812 рр. Російсько-турецька війна

• 1806 р. Утворення Новоросійського (Усть-Дунайського Буджацького) козацького війська (існувало до липня 1807 р.)

• 1812 р. Російсько-французька війна

• 1813—1835 рр. Антикріпосницький селянський рух під проводом Устима Кармалюка на Поділлі

• 1817 р. Створення перших військових поселень у Слобідсько-Українській губернії

• 1817—1818 рр. Повстання бузьких козаків на Херсонщині

• 1818—1819 рр. Діяльність масонської ложі «Любов до істини» в Полтаві

• 1819 р. Повстання військових поселенців у Чугуєві

• 1819 р. Організація В. Лукашевичем Малоросійського таємного товариства в Полтаві

• 1825 р. Збудовано перший в Україні пароплав

• 25 грудня 1825 — 4 січня 1826 р. Повстання чернігівського полку

• 1826 р. Організація в Харківському університеті таємного молодіжного демократичного гуртка

• 1827—1830 рр. Діяльність таємного демократичного гуртка в Гімназії вищих наук у Ніжині

• 1828—1829 рр. Російсько-турецька війна

• 1830—1831 рр. Польське національно-визвольне повстання. Поширення дій повстанців на Волинь, Поділля та Київщину

• 1832—1864 рр. Роки існування Азовського козацького війська

• 30-ті рр. ХІХ ст. Початок промислової революції в Україні

• Грудень 1845 —березень 1847 р.

Діяльність таємного Кирило-Мефодіївського братства в Києві

Українські підприємці - Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські, Симиренки.

Організація:

У другій половині ХІХ ст. Австрійська імперія перетворюється на Австро-Угорщину. Західноукраїнські землі продовжують перебувати у залежності від іноземців. Все такою ж тяжкою залишається економічна ситуація, хоч і був завершений промисловий переворот. Однак згодом вона стає кращою через появу великих покладів нафти у Галичині.

Українці на цих землях продовжують свою культурницьку та громадську діяльність. Було засновано першу «Просвіту», почали свою роботу кооперативи, що покращили фінансове становище українських селян. Дуже скоро українська інтелектуальна еліта переходить до ще серйознішої політичної боротьби та створює власні партії. У 1890-х було засновано три політичні партії: РУРП-Русько-Українська радикальна партія, УНДП - Українська національно-демократична партія та УСДП-Українська Соціал-Демократична Партія.

Основні дати:

1868 р. — створення у Львові товариства «Просвіта».

1873 р. — створення у Львові Літературного товариства імені Тараса Шевченка (від 1892 р. — Наукове товариство імені Тараса Шевченка).

1890 р. — створення Русько-української радикальної партії.

1899 р. — створення Української соціал-демократичної партії та Української національно-демократичної партії.

Іван Франко — український поет, письменник, перекладач, громадський та політичний діяч. Член РУРП, а згодом — УНДП.

Юліан Романчук — український громадський та культурний діяч. Засновник та голова «Просвіти», один із засновників Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Юліан Бачинський — український громадський та політичний діяч, член УСДП. Автор брошури «Україна irredenta».

Олександр Барвінський — український громадський та політичний діяч, історик, один із засновників Наукового товариства імені Тараса Шевченка та його голова у 1892-1897 рр.

Юрій Федькович — український письменник та громадський діяч. Один із найбільш яскравих представників українського національного відродження у Буковині.

Народовці — представники суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях, які доводили самостійність українського народу та мови.

Радикали — прихильники рішучих та докорінних змін у суспільно-політичному житті країни.

Партія — політичне об’єднання людей, які виражають інтереси певної частини суспільства, та реалізовує свої ідеї та цілі шляхом політичної боротьби.

Нова ера — угода між українською та польською фракціями Галицького крайового сейму, яка була чинна у 1890-х рр. та визначала стосунки між українцями та поляками у Галичині.

Українська культура продовжує свій розвиток, хоч і досі перебувала під владою інших держав. У цей період з’являється ще більше українських митців.

1865 р. — відкриття Новоросійського університету в Одесі.

1875 р. — відкриття Чернівецького університету.

Ілля Мечников — український вчений, медик, біолог, відкрив явище фагоцитозу.

Іван Пулюй — український вчений, фізик, винахідник рентгену, перекладач Біблії українською мовою.

Агатангел Кримський — український вчений кримськотатарського походження, історик, етнограф та сходознавець.

Дмитро Яворницький — український вчений, історик, етнограф, дослідник українського козацтва.

Марко Кропивницький — український культурний та громадський діяч, письменник, драматург, засновник «театру корифеїв».

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка) —українська поетеса, письменниця, перекладачка, громадська діячка, співзасновниця українського літературного гуртка «Плеяда».

Микола Садовський — український культурний та громадський діяч, актор та режисер, один із учасників «театру корифеїв».

Марія Заньковецька — українська культурна та громадська діячка, акторка, учасниця «театру корифеїв».

Михайло Вербицький — український культурний та громадський діяч, священник УГКЦ, композитор, автор музики до Гімну України.

Микола Лисенко — український культурний та громадський діяч, член Старої Громади у Києві, композитор, автор опери «Тарас Бульба».

Соломія Крушельницька — українська культурна та громадська діячка, найвідоміша оперна співачка свого часу.

Богдан Ханенко — український громадський та культурний діяч, один із найвідоміших українських меценатів. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.

Василь Симиренко — український громадський та культурний діяч, підприємець у цукровій галузі, меценат. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.

Меценат — благодійник; людина, яка жертвує своїми ресурсами на підтримку певної сфери діяльності.

Професійний театр — вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

Реалізм — напрям у літературі, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Модернізм — культурна течія доби індустріалізму, у якій зароджується пошук нових форм, прийомів, засобів художньої діяльності і створення нової реальності.

Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях — 1864-1882 рр.

Автором грандіозного проекту став молодий чеський архітектор Йозеф Главка.

Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації, що стала яскравим зразком постромантичних тенденцій в архітектурі, збудовано в дусі еклектики-— механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, які запозичуються з протилежних концепцій

Собор побудовано в руському неовізантійському стилі, початковий проєкт собору склали архітектори Іван Штром і Павло Спарро

Будівлю зведено 1887 року під керівництвом архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього французького рококо.

Будинок з химерами у Києві — 1901-1903 рр.

Будинок страхового товариства «Дністер» у Львові — 1905-1906 рр.

Завдяки старанням Костя Левицького, Стефана Федака, Василя Нагірного, Дам'яна Савчака, Теофіля Бережницького, о. Олексія Торонського. У відповідь на їхнє прохання, надіслане в травні 1890 року, австро-угорський уряд надав дозвіл на створення товариства у термін до кінця червня 1892 р. Проєкт статуту майбутнього «Дністра» розробив 1884 року Кость Левицький.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві (скульптор — Михайло Микешин) — 1888 р.

Сергій Васильківський, «Козаки в степу» — 1890 р.

Ілля Рєпін, «Запорожці пишуть листа турецькому султану» — 1880-1891 рр.

Микола Пимоненко, «Святочне ворожіння» — 1888 р.

Іван Труш, портрет Лесі Українки — 1900 р.

Олександр Мурашко, «Дівчина в червоному капелюсі» — 1902-1903 рр.