Данте «Божественна комедія». Концепція світу і людини. Алегоричний зміст образів та епізодів. Жанрова своєрідність твору

 Є імена, котрі не можна обминути, вивчаючи зарубіжну літературу. До них належать ті, хто заслужив визнання всіх народів і часів, хто стоїть на вершині мистецтва слова і яких характеризують лише епітетами: величний, неповторний, осяйний.

Звичайно, так ми можемо сказати і про поета, творчість якого ми вивчаємо -Данте Аліг’єрі. Це його Джованні Боккаччо назвав «дарованим Божою милістю». Це про нього шепотіли мешканці міста, що він бачив Люцифера, спускався в пекло і повернувся. Так говорили тому, що його обличчя здавалося присипаним попелом із пекла. А про себе він міг сказати одне «…і плакала любов у серці в мене», тому що завжди зберігав вірність двом музам: коханій та Італії, про єдність якої мріяв усе життя.

Пропоную цікаву розповідь про ПЕКЛО.

Тема : зображення уявної мандрівки поета в потойбічний світ. Провідником  Данте по Пеклу і Чистилищу виступає Вергілій, по Раю – Беатріче.

Ідея : відвернути людину від гріха і спрямувати її до праведного життя; врятувати людей від ганебного стану і привести до щастя. Письменник мріяв про духовне спасіння людини і всього людства).

Поема «Божественна комедія має алегоричний зміст.

         Данте – втілення душі;

         Вергілій – розуму;

         Беатріче – найвищої мудрості;

        Подорож загробним світом означає шлях душі до спасіння;

       Рай – втілення добра і доброчесності;

        Чистилище – переходу від одного стану до іншого). 

Що таке епічна поема?

Доведіть, що «Божественна комедія» це поема.

Запишіть відповіді в поле для вводу.

У Пеклі не сходить сонце. Усюди панує довічний морок. Грішники не просто терплять страшні муки, вони не мають надії на будь-які зміни. Знехтувавши законами  добра, вони приречені на вічні страждання

Яку форму має Пекло, за уявленням Данте?

Хто є володарем Пекла?

Відповідь запишіть у поле для вводу.

Квиління жалібне, страшне ридання

І плач, аж серце почало стискатись.

Стояв я там, де вічнеє смеркання,

Де гомін, мов шум моря у негоду,

Мов вітрів супротивних бушування.

Пекельний вихор не спиняв ходу,

Жене раптово духів далі й далі

І крутить їх, мов каламутну воду.

Отам-то чутно скарги, крики, жалі!

Як тільки стрінуться дві юрби душ прокляті,

Клянуть небесну мудрість від печалі.

І я довідався, що тут на муки взяті

Всі грішники, що тілом зогрішили,

Убогі розумом, а почуттям багаті.

Немов шпаки, що ціле небо вкрили,

Зібравшися в громаду всі, зимою,

Зібрались духи ті – їх вітри

З усіх усюд, з гори, з низин юрбою,

Нема надії їм, нема спочинку,

Ніколи не розстануться з журбою.

Як часом видно зграю журавлину,

Що лине в небі з жалібним квилінням,

Так бачив я, як душі без упину

Летіли в вихрі з криком-голосінням.

«Учителю, – сказав я, – хто ті люди,

Що в чорнім вихрі мучаться летінням?» 5 пісня.

Дочитайте 5 пісню і дайте відповідь на виділене питання.