СЛАВА УКРАЇНІ!
Мої вітання!
Весна – прекрасна пора року....
Оживає земля, зацвітають перші квіти, повіває теплий вітерець. Багато письменників описували цю пору року. Послухайте, як про весну говорить Леся Українка
Стояла я і слухала весну,
Вона мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
Та знов таємно – тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі , радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно співали мрії .
Сьогодні на уроці ми говоритимемо про поетичну творчість Лесі Українки. Визначимо цілі нашого уроку.
Мета:
окреслити основні мотиви поетичної творчості Лесі Українки, ознайомитися з віршем, що є кредом поетеси;
розвивати вміння аналізувати поетичний твір, передавати засобами виразного читання його ідею;
виховувати силу волі, готовність переборювати труднощі; розкрити глибину громадянської лірики, її національну сутність; виховувати почуття патріотизму.
Отже, тема нашого уроку:
Двадцять перше березня
Класна робота
«Contra spem spero!» Лесі Українки як світоглядна декларація сильної, вольової особистості
Коли розповідь ведеться про «жіночу поезію». то найчастіше у ній насамперед відзначають ніжність, м’якість, особливу задушевність, милосердя і доброту ліричної героїні.
Усе це ми, безумовно, знаходимо у творах Лесі Українки. Проте не слід забувати про те, що, як поет-лірик, вона сформувалася в ту епоху, котра привела до пошуків нової особистості — борця і героя, мислителя і мрійника. І тому в симфонії поетичного слова, овіяного жіночністю, звучать такі виразні життєстверджувальні мотиви: мотиви уславлення мужності й сили людського духу.
Вже рання тематична лірика Лесі Українки відзначається своєрідністю й оригінальністю. Поезії «Contra spem spero!», «Лагідні весняні ночі», «Якщо прийде журба», «До мого фортеп’яно», цикл «Сім струн» виразно засвідчили вихід української поезії за межі традиційних мотивів і поетичних форм.
Іван Франко високо оцінив ці твори поетеси. Відзначав, що в них окремі «прекрасні строфи», де авторка «не віддається песимізмові».
Адже сама назва поезії «Contra spem spero!». (1890) в перекладі з латини означає «без надії сподіваюсь». Великий Каменяр із захопленням говорить про Лесю, дивуючись, що у цієї «слабосильної хворої дівчини» стільки мужності, стільки любові до життя, стільки пристрасті в художньому слові, що з нею не зрівняється жодний поет, бо лірика тієї пори часто перепліталася нотками безнадії, розпачу, розгубленості.
«Вона помалу доходить до того, — констатує Франко, — що може виспівувати найтяжчі, розпучливі ридання і тим співом не будити в серцях розпуки та зневіри, бо у самої в душі горить могуче полум’я любові до людей, до рідного краю і широких людських ідеалів, ясніє сильна віра в кращу будущину».
Це справді так, адже свої пісні, свої думки поетеса дарувала людям, щоб жагучим вогнем палити байдужих, освітлювати нації шлях до верховин духовності й краси.