35. Іван Карпенко-Карий. "Сто тисяч" - класичний взірець українського "театру корифеїв". Проблема влади грошей, бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи.

Перегляньте фільм за посиланням:

Перегляньте театральну виставу за посиланням:

Прослухайте аудіокнигу п'єси "Сто тисяч"

Ознайомтесь з теоретичним матеріалом, законспектуйте найголовніше:

Велика сила, братці, гроші,

Грошима й дурні прехороші,

Є в дурня гроші — він і пан.

Є в нього золотий жупан...

Л.І. Глібов

Одного разу, перебуваючи під наглядом поліції у станиці Костянтинівська, Іван Карпенко-Карий був свідком того, як біля трактиру, в якому, як на біржі, відбувалася купівля-продаж, підписувались векселі, переходили з рук до рук гроші, збиралося багато бурлак, які розповідали про те, як багатого глитая обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.

- Ото робота! Сто тисяч! - захоплювався меткий купчик, що не раз підсідав за стіл до Івана Карповича, запрошуючи його до себе у прикажчики.

Почута історія дала драматургу матеріал для роботи.

- Ці люди напрошуються дійовими особами комедії, яку варто назвати вагомим словом "Гроші", - ділився він думками з дружиною Софією Віталіївною. - Всюди гроші, гроші, гроші... Увірвалася у життя хлібороба хвороблива жадоба грошей, спотворюючи побут і людські взаємини. Треба писати комедію на цю тему, картати ненажер, моральних виродків. Без сатири не може бути прогресу! "

У 1889 році І. Карпенко-Карий написав перший варіант комедії "Гроші", яку через цензуру переробив і доповнив, а у 1890 році надіслав до друку під іншою назвою - "Сто тисяч".

Історична основа. У комедії "Сто тисяч" відображено картини життя кінця XIX ст. Після реформи 1861 року почалося розшарування селянства. З одного боку зростало число безземельних наймитів, а з другого - сільських багатіїв, що й стало об'єктом зображення у творі. До речі, про махінації шахраїв з фальшивими грошима повідомляла газета "Елисаветградский весник". У 80-х роках XIX століття тут дійсно активно діяла зграя злочинців, які оббирали засліплених жадобою до багатства місцевих господарів, продаючи їм нібито фальшиві гроші.

Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.

Ідея: викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижатництва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, до грошей.

Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи, духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров'я, будуть і гроші...» .

Жанр твору

Давайте пригадаємо із теорії літератури, такі поняття як

КОМЕДІЯ — такий драматичний твір, у якому в комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру.

ТРАГЕДІЯ – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.

Трагікомедія — драматичний твір, у якому об'єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв'язка якого закінчується комічно, не вимагає обов'язкової загибелі героя.

Жанр: трагікомедія.

Сюжет твору давайте пригадаємо, на які частини, ми ділимо зміст твору.

Зачин : знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.

Зав'язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація (напружений сюжет)четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок «грошей» і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв'язка: п'єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

Які проблем порушує автор?

Ми дізнаємось про те, що розорюються дрібні поміщики, такі, як Смоквинов, бо вони не змогли пристосуватись до нових умов.

Від початку до кінця комедії поруч із Калиткою глядач бачить ще одне породження капіталістичної тогочасної дійсності — копач Бонавентура, який не зумів пристосуватися до нових умов і дощенту розвився. Копач теж хоче розбагатіти і вже не один рік марно шукає і землі скарбів. Бонавентура — цілковита протилежність Калитці. Він жартівник, мрійник, людина непрактична в господарських справах. Копач живе у якомусь своєму світі, не зрозумілому для інших. А викопані гроші він мріє витрати є на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа.

Копач — дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Бонавентура.

Втрата духовних цінностей

Людина, позбавлена духовних цінностей,— аморальна. Калитка — саме такий тип. Він нехтує християнськими заповідями. Благає Бога допомогти йому здійснити злий намір. Про себе він говорить, що хоч кого може обвести кругом пальця, тобто обдурить.

Він хотів обдурити навіть досвідченого шахрая: заплатив йому замість п'яти тисяч карбованців тільки три, а в результаті сам стає жертвою хитрішого за нього махінатора. Згадаємо кульмінаційний епізод.

Боячись, що Параска дізнається про таємницю, Герасим кричить: «Я тобі покажу... я... тебе уб'ю». І Калитка справді може це зробити. Бо він — бездушна людина, душу продав нечистому. Йдеться про проблему втрати духовних цінностей.