№ 20.Ернест Сетон-Томпсон (1860–1946). «Лобо – володар Курумпо». Авторські спостереження за світом природи. Образи тварин, розкриття їх у подіях оповідання, авторських характеристиках.

Актуалізація опорних знань

Бесіда:

1. Які твори про тварин ви вже читали?

2. Чи можуть тварини бути головними героями літературного твору?

3. Які риси характеру можна приписати тваринам?

Ернест Сетон-Томпсон — письменник і натураліст

1. Прослухайте біографію письменника

2. Прочитайте

   Ернест Сетон-Томпсон (1860–1946) народився в старовинній англійській родині. Шестирічним він із родиною переїхав до Канади. Поруч із батьківським будинком ріс великий ліс, де хлопчик залюбки проводив свій час. Спостерігаючи за природою, він відчував себе безмежно щасливим. Доля щедро обдарувала Сетона-Томпсона: він мав хист і художника, і письменника. За картину «Вовк спить» він отримав премію в Парижі. А в книгах розповідав про загадковий світ дикої природи. Та ще й власноруч ілюстрував свої твори. Його малюнки не лише передають зовнішній вигляд звірів чи птахів, а й показують їхній характер. Про світ природи Сетон-Томпсон розповів по-новому, зобразивши його таким, яким він є насправді, і часом дуже жорстоким. Саме тому герої його творів часто гинуть, як це буває в реальному світі. Але в кожному оповіданні письменника звучить повага до природи, заклик до її збереження.

   Життя дикої природи Сетон-Томпсон знав добре, адже подовгу жив у лісах і преріях. Улюбленими тваринами письменника були вовки, а його самого друзі-індіанці називали Чорним Вовком. Спостереження Сетона-Томпсона за природою зацікавили і науковців. Уряд Канади призначив письменника на посаду державного натураліста, який мав вивчити флору і фауну Канади. За свої наукові праці Сетон-Томпсон отримав найвищу в Сполучених Штатах нагороду – золоту медаль «Еліот».

   Він створив у Канаді «Лігу лісознавства», яка мала захищати природу від свавілля людини. Письменник піклувався про створення національних парків. Він переконував людей, що світ дикої природи необхідно захищати, обмежуючи полювання на тварин тощо. Тож без перебільшення можна сказати, що Е. Сетон-Томпсон був біля витоків сучасного руху захисту довкілля, який називається екологічним.

   У книгах Сетона-Томпсона наукова точність поєднана з цікавістю викладу. Він першим у світі написав оповідання, головними героями яких були справжні, а не вигадані (казкові) звірі й птахи.

   Сетон-Томпсон хотів навчити людей жити в гармонії з природою і вважав, що в цьому йому мають допомогти діти. На початку 20 століття в Європі виник дитячий рух бойскаутів, хлопчиківрозвідників. І саме Сетон-Томпсон доклав багато зусиль, щоб діти-скаути вчилися виживати в умовах дикої природи, поважати і берегти її.

   У 1902 році письменник започаткував навчально-виховну програму «Життя в природі по-індіанськи», до участі в якій запросив місцевих підлітків. Заняття проходили у формі гри: хлопці формували плем’я, подібне до індіанського, самостійно обирали «вождя», його заступника тощо й навчалися жити, як індіанці.

Знайомство з твором.

ЛОБО – ВОЛОДАР КУРУМПО (Скорочено)

І

Курумпо – велика скотарська округа на півночі Нью-Мексико. Це край соковитих пасовищ, де вигулюють незліченні стада, край високих гір, грімкотливих потоків, що впадають у річку Курумпо, від якої і походить назва місцевості. Могутнім володарем, чия свавільна влада простяглася на весь край, був тут старий сірий вовк.

Старий Лобо , або володар Лобо, як його називали мексиканці, був ватажком зграї сірих вовків, що спустошували долину Курумпо впродовж багатьох років. Усі місцеві скотарі та пастухи добре знали цього хижака. Кожні відвідини Лобо і його вірної зграї наганяли смертельний жах на тварин і викликали напад безсилої люті в їхніх господарів. Старий Лобо – справжній велетень – був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його нічне виття враз розпізнавали усі тутешні люди. Звичайний вовк годинами вив обіч пастушого табору, і ніхто на те не зважав, а коли луна доносила з ущелини могутнє виття старого ватажка, пастухів огортав неспокій: вони готувалися дізнатися вранці про нові безчинства сірої ватаги.

Зграя Лобо була невеликою. Звичаєм навколо такого виняткового в усьому звіра завжди збирається чималий гурт. Може, він сам не хотів збільшувати ватаги, а може, всіх відлякувала його аж надто лиха вдача. Без сумніву одне: протягом останніх років його панування у нього було лише п’ятеро підлеглих, кожен із яких зажив слави своїми величезними розмірами.

Серед ватаги був красивий білий вовк, якого мексиканці прозвали Бланкою, білою. Мисливці вважали, що Бланка – самиця, подруга Лобо. Сіроманці наче глузували з людей, обходячи їхні отруєні приманки та забиваючи по корові щодня. Ці свавільники були дорідні, вгодовані й вередливі до харчу. Якось Бланка і рудий вовк вигубили двісті пятдесят овець, навіть не скуштувавши їхнього м’яса. За голову Лобо було призначено велику нагороду. Він боявся лише вогнепальної зброї і всіляко уникав зустрічі з людиною. Страх перед ватагою Лобо дедалі зростав. Жодному мисливцеві не вдалося знищити знаменитого вовка. Лобо й далі деспотично панував у краї.

ІІ

Мій давній друг – фермер із Курумпо – запросив приїхати до нього і спробувати покласти край розбійницьким нападам сірої зграї, я погодився без вагань, радіючи можливості познайомитися з її ватажком.

Оповідач ретельно вивчив місцевість. Він випробував безліч способів, щоб обманути «вовка-перевертня», але всі зусилля йшли нанівець. Якось оповідач з усіма пересторогами, щоб Лобо не відчув людського запаху, розкидав шматки отруєного м’яса там, де з’являвся вовк. На світанку оповідач поїхав дізнатися, чи потрапив хижак до пастки. Шматків отруєного м’яса на місці не було. Сподіваючись побачити труп Лобо, оповідач радів. Але широкий слід вовчих лап не зникав і привів оповідача до місця, куди Лобо переніс у пащі приманку, не проковтнувши жодного шматка. Вовк склав м’ясо в купу і обгидив, висловивши таким чином своє зухвале презирство до людських хитрощів. Зграя Лобо продовжувала нищити отари овець.

Нарешті прибули довгождані капкани. Я та ще двоє мисливців тиждень, не шкодуючи сил, поралися з ними, аби їх поставити. Наступного дня, коли я поїхав оглянути капкани, тут-таки натрапив на сліди Лобо, що в’юнилися від одного пристрою до іншого. Сліди розповіли історію його нічних походеньок. Він шастав у темряві і, хоч капкани були ретельно замасковані, відразу викрив перший з них. Лобо наказав зграї зупинитися, а сам заходився розгрібати землю навколо, доки розкопав і капкан, і ланцюг, і колоду. Лобо перебігав від капкана до капкана і з кожним проробляв те саме. Невдовзі я помітив: старий проноза спинявся і збочував щоразу, помічаючи на дорозі якийсь підозрілий предмет.

Тоді у мене визрів новий план. Я розташував капкани у формі літери «Н». Замаскував їх уздовж обох боків стежки, а один поставив, мов поперечку для літери, посередині. Спливали дні. Я визнав, що вкотре мене спіткала невдача.

Лобо вільно біг стежкою і вже був між двома паралельними рядами капканів, як завважив «поперечку». Старий пройда зупинився саме вчасно.

Як він здогадався – не знаю. Певно, якийсь добрий звіриний янгол літав на дюйм над ним і охороняв від небезпеки, що чигала на нього. Лобо не збочив ні на дюйм1 уліво чи вправо, обережно, повільно позадкував, ставлячи кожну лапу в свій попередній слід, доки опинився в безпечному місці. Перегодом обійшов капкани з іншого боку і задніми ногами заходився загрібати землю, так що чя і грудки летіли навкруг, аж поки механічні пружини спрацювали й заклацнулися.

Точнісінько так само він робив і в інших випадках. Попри всі мої хитромудрі виверти, Лобо ні разу не схибив, неухильно обминав небезпеку, розв’язуючи всі мої головоломки, й досі чинив би він свої спустошливі набіги, якби глибока прихильність до подруги не занапастила його, поповнивши іменем сіроманця довгий список героїв, що були нездоланні наодинці й загинули через необережність друга, якому сліпо довіряли.

Продовжити читання твору за підручником с.120 - 124.

Історія створення оповідання «Лобо — володар Курумпо»

• Місцевість Курумпо У другій половині XIX століття долина Курумпо в штаті Нью-Мексико була відомим центром тваринництва. Тут розводили великі стада худоби, але водночас місцеві фермери потерпали від численних вовчих зграй.

• Лобо — легендарний ватажок Найбільший страх викликала зграя, якою керував величезний вовк на ім’я Лобо. Він був надзвичайно сильним, розумним і хитрим, умів уникати пасток та мисливців. Його боялися всі скотарі, адже він завдавав значних збитків, але водночас викликав захоплення своєю мужністю й винахідливістю.

• Участь автора в подіях У 1893 році фермер Фітц Рандольф запросив Ернеста Сетона-Томпсона на своє ранчо в Курумпо. Завданням письменника було допомогти місцевим ковбоям у боротьбі з вовками. Сетон-Томпсон, який тоді ще не був відомим автором, виступав як мисливець і натураліст. Він особисто взяв участь у полюванні на Лобо, спостерігав за його поведінкою та зрештою став свідком трагічної загибелі ватажка зграї.

• Перетворення досвіду на літературу Ця зустріч із Лобо справила на Сетона-Томпсона величезне враження. Він побачив у вовкові не просто хижака, а сильну особистість, здатну на вірність і почуття. У 1898 році письменник опублікував оповідання «Лобо — володар Курумпо» у збірці «Wild Animals I Have Known» («Тварини, яких я знав»). Твір став одним із перших у світовій літературі, де тварину було показано як живу істоту з характером і внутрішнім світом.

Значення твору

• Оповідання стало маніфестом нового ставлення до природи: не як до ворога, а як до рівного співіснуючого світу.

• Лобо увійшов у літературу як символ сили, гідності та вірності.

• Сам Сетон-Томпсон після цієї історії переглянув своє ставлення до полювання й став одним із засновників руху за охорону природи.

📌 Таким чином, історія створення «Лобо — володар Курумпо» — це не вигадка, а реальна подія, яка змінила життя автора і дала світові твір, що навчає співчуттю та повазі до живого.

Хто такий Лобо?

Лобо — це вовк, легендарний ватажок вовчої зграї, що жив у долині Курумпо (штат Нью-Мексико, США) наприкінці XIX століття. Його ім’я в перекладі з іспанської означає «вовк».

1. Він був надзвичайно великим, сильним і розумним хижаком.

2. Очолював зграю, яка завдавала значних збитків місцевим скотарям, нападаючи на худобу.

3. Лобо став відомим завдяки своїй хитрості та винахідливості: він уникав пасток і мисливців, довго залишався непереможним.

4. Його боялися фермери, але водночас поважали за мужність і гідність.

Саме зустріч із цим вовком і його трагічна історія надихнули Ернеста Сетона-Томпсона написати оповідання «Лобо — володар Курумпо», де тварина постає не просто як хижак, а як герой із характером, почуттями та власною долею.

Основні риси характеру Лобо

• Сила і велич Лобо описується як величезний вовк, що тримав у страху всю долину Курумпо. Його боялися фермери, але водночас поважали за мужність і непереможність.

• Розум і хитрість Він умів уникати пасток і мисливців, жодного разу не схибив у боротьбі за виживання. Його поведінка свідчила про неабияку кмітливість і природну мудрість.

• Лідерські якості Лобо був справжнім ватажком зграї, який тримав її в єдності. Його авторитет був беззаперечним, а виття впізнавали всі мешканці долини.

• Гордість і незалежність Він не підкорявся людині, залишався вільним і самостійним. Його образ у творі — це символ дикої природи, яку неможливо приборкати силою.

• Любов і відданість Найзворушливішою рисою є його почуття до білої вовчиці Бланки. Коли вона загинула, Лобо втратив сенс життя, його туга й самотність стали причиною загибелі. Це показує, що навіть дика тварина здатна на глибокі емоції, які ми зазвичай приписуємо лише людям.

Значення образу Лобо

• Він уособлює силу дикої природи, яка має власні закони.

• Його історія — це трагедія героя, що загинув через вірність і любов.

• Лобо став символом гідності та величі тваринного світу, а твір Сетона-Томпсона закликає до співчуття й поваги до живого.

Творче завдання "Сенкан"

Складіть сенкан до образу Лобо – ватажка вовчої зграї з оповідання.

Приклад сенкану про Лобо

Образ Бланки

Бланка — біла вовчиця, подруга й кохана Лобо. Вона була частиною його зграї та мала особливе значення для ватажка. Її образ у творі допомагає розкрити внутрішній світ Лобо, показати його здатність до любові й відданості.

Основні риси Бланки

• Зовнішність

  • Вирізнялася серед інших вовків незвичайним білим хутром.

  • Її краса й особливість одразу привертали увагу.

• Характер і поведінка

  • Вірна супутниця Лобо, завжди поруч із ним.

  • Смілива й обережна, але менш хитра, ніж сам Лобо.

  • Її присутність робила зграю сильнішою, адже вона була не лише партнеркою, а й підтримкою ватажка.

• Символічне значення

  • Уособлює ніжність і любов у світі дикої природи.

  • Її загибель стала переломним моментом у житті Лобо: він утратив сенс боротьби й свободи.

  • Через образ Бланки автор показує, що навіть дикі тварини здатні на глибокі почуття.

Роль у творі

• Бланка допомагає розкрити людські риси Лобо — його здатність любити й бути відданим.

• Її смерть підкреслює трагізм історії: сила й мудрість Лобо виявилися безсилими перед втратою найдорожчого.

• Образ Бланки робить оповідання більш емоційним, викликає співчуття й співпереживання у читача.

Запитання:

• Яку роль у житті Лобо відігравала Бланка?

• Як її загибель вплинула на Лобо?

Образ людини

• Мисливець / автор Людина в оповіданні постає як мисливець, який прагне знищити вовчу зграю, бо вона завдає шкоди скотарям. Сам автор був учасником цих подій, тому образ людини має автобіографічні риси.

  • Він уважно спостерігає за природою, вивчає поведінку вовків.

  • Виявляє винахідливість і наполегливість у боротьбі з Лобо.

  • Водночас у ньому є подвійність: з одного боку — прагнення перемогти, з іншого — співчуття й повага до величі вовка.1.

• Людина як суперник природи У творі показано протистояння людини й дикої природи. Людина намагається підкорити її, використовуючи пастки, хитрощі, силу.

  • Вона уособлює цивілізацію, що вторгається у світ тварин.

  • Її дії призводять до загибелі Бланки й Лобо, але водночас викликають у читача сум і співчуття.

• Людина як спостерігач і оповідач Автор не лише мисливець, а й художник слова. Він передає свої враження так, що ми бачимо тварин як живих істот із характером і почуттями.

  • Людина стає посередником між світом природи й читачем.

  • Завдяки її спостереженням ми розуміємо, що тварини заслуговують на повагу й співчуття.

Значення образу людини

• Людина в оповіданні — це суперник, але й свідок величі природи.

• Вона показана як істота, здатна не лише боротися, а й замислюватися над наслідками своїх дій.

• Через образ людини автор закликає читача переглянути ставлення до природи: не лише підкорювати її, а й розуміти й поважати.

Дайте відповіді на питання

• З якою метою людина полює на вовків?

• Чи виправдані її дії?

Робота в групах (оберіть одне завдання)

Група 1:
Знайти в тексті приклади авторських спостережень за природою.

Група 2:
Скласти характеристику Лобо (2–3 речення).

Група 3:
Визначити, які почуття викликає оповідання.

Рефлексія

Завершити речення:

• Мене вразив образ …

• Я замислився / замислилася над …

• Після цього твору я інакше ставлюся до …

Домашнє завдання

1. Підготувати усну характеристику образу Лобо.

2. Намалювати ілюстрацію до оповідання.