5 причин сказати «так» домашньому улюбленцю: чому не варто відмовляти дитині у проханні завести меншого друга

У ранньому дитинстві формується любов і повага до всього живого і це чи не найголовніша причина погодитись.

Чи не в кожній родині у світі порушується тема «мама/тато я хочу песика/котика». Одні погоджуються з дитиною й купують їй домашнього улюбленця, а інші забороняють.

У дорослих мотиви сказати «ні» найчастіше однакові (не зважаючи на причини, пов'язаних зі здоров'ям):

дитина не готова взяти на себе таку відповідальність;
в оселі буде брудно;
доглядати за котиком, песиком чи іншою тваринкою доведеться татові або мамі.

А ще дуже часто батьки говорять: «Ти пограєшся, потім набридне».

Та насправді домашні улюбленці дуже корисні у процесі виховання дитини. До того ж догляд за тваринками так чи так змінює ставлення дитини як до природи, так і до життя в цілому. Спробуємо розібратися, чому озвучені вище причини відмови – це лише ілюзія.

Дитина не готова взяти на себе відповідальність

Дитина ніколи не буде готова до відповідальності, поки не спробує. Звісно, бувають різні випадки, але саме домашні улюбленці й формуватимуть у дитині відповідальність, але лише тоді, коли батьки будуть зацікавлені й допоможуть.

По-перше, не варто говорити «я ж казав/ла», коли песика вчасно не вигуляти й він не втримається у коридорі. Навпаки, це чудовий привід для розмови з дитиною.

По-друге, дитину потрібно навчити доглядати за улюбленцями, а це означає, що батьки мають показати все на власному прикладі. Не обурюватися й не казати: «Ох, знову йти на вулицю з твоїм песиком, нехай йому грець», а заохочувати: «Гуляти з песиком потрібно регулярно і бажано в один і той самий час. Перші дні я буду робити це сам/сама, далі спробуймо разом, а згодом у тебе вийде робити це самостійно».

В оселі буде брудно

Звісно, домашній улюбленець – це додатковий клопіт з брудом і сміттям. Але ж знаючи, що буде брудний посуд, ми не відмовляємося від смачної вечері. Знаючи, що одяг забрудниться з часом, ми не відмовляємося одягатися.

Так і з домашнім улюбленцем. Так, це клопіт, але він того вартий.

Доглядати за котиком, песиком чи іншою тваринкою доведеться татові або мамі

Звісно, адже дитина не зможе, припустімо, самостійно повести тваринку до клініки. Це як з освітою – у садочку й початкових класах батьки водять дитину за руку до кабінету, згодом – лише до дверей школи, а потім дитина самостійно йде з дому на навчання. Їй треба просто показати шлях – це ж стосується й догляду тваринками.

5 причин сказати «так» домашнім улюбленцям:

Повага і любов. У ранньому дитинстві формується любов і повага до всього живого. Це чи не найголовніша причина погодитись. Маючи поряд із собою тваринку, дитина буде постійно про неї думати, розповідати друзям у садочку чи школі, розказувати їй історії, брати на руки тощо. Усе це формуватиме любов.
Емоції. Малеча стрибає, радіє, дуркує разом із песиком, котом чи іншою тваринкою, а це – щирі позитивні емоції, які зміцнюють здоров'я. А ще позитивні емоції – це добробут, настрій, відсутність конфліктів, сміх, радість тощо.
Розвиток фантазії та креативності. Дитина завжди знайде цікавеньке заняття з меншим другом: погратися у піжмурки; покидати м'яча; походити з повідком кімнатами, уявляючи себе дорослими леді чи містер. До того ж хто краще оцінить колекцію іграшок краще за котика чи собачку, які завжди тебе вислухають доки мама й тато зайняті своїми справами.
Ігри. Догляд за тваринкою можна перетворити на ігровий процес й навіть поєднати його з навчанням. Наприклад, запропонувати дитині вирішити кілька цікавих задачок: скільки грамів корму буде достатньо для песика вагою 3 кілограми; скільки зернинок в 20-ти грамах корму для папуги; з якою швидкістю бігає твій кролик.
Почуття (емоційний інтелект). Домашній улюбленець допомагає дитині вивчати та розуміти почуття інших. Саме на прикладі різних ситуацій з тваринками є можливість поговорити про сум, радість, біль, почуття голоду, грайливість, стриманість.

І пам'ятайте, дитина, яка має домашнього улюбленця, зовсім по іншому сприймає казки про тварин. У неї розвивається емпатія, співчуття й співпереживання до героїв казок. До того ж дитина, яка має котика, песика, кролика чи іншу тваринку зовсім по іншому розуміє зміст казок про тварин, адже вона може зіставити реальність із вигадкою.

Сподіваємося усі ці поради стануть вам у пригоді й допоможуть зробити правильний вибір.

А щоб краще зрозуміти почуття та емоції самої дитини пропонуємо ряд вебінарів від «Всеосвіти». Обирайте важливу для вас тему та переходьте за посиланням, доступ безкоштовний:

«Розвиток емоційного інтелекту дошкільників. Практичні поради»:
https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-emocijnogo-intelektu-doskilnikiv-prakticni-poradi-307.html

«Емоційний інтелект та його особливості»:
https://vseosvita.ua/webinar/emocijnij-intelekt-ta-jogo-osoblivosti-25.html

«Розвиток соціальних навичок у дітей: ігри та вправи»:
https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-socialnih-navicok-u-ditej-igri-ta-vpravi-147.html

«Як розвивати сильне мислення у дітей?»:
https://vseosvita.ua/webinar/ak-rozvivati-silne-mislenna-u-ditej-268.html

Вас також може зацікавити: