Сергій Іванович Горбачов незабаром починає діяльність на посаді освітнього омбудсмена. А ще недавно він керував середньою школою № 148 ім. Івана Багряного м. Києва і викладав зарубіжну літературу та медіаграмотність.

Після того, як у Департаменті освіти КМДА столичним навчальним закладам нагадали, що вони самостійно визначають, як проводити свято Першого дзвоника, Сергій Горбачов склав власний план організації свята. Отже, як святкували Перший дзвоник у київській середній школі № 148.

За два тижні до 1 вересня на своїй сторінці у Facebook я поставив чотири запитання про те, як можна організувати у школі початок навчального року:

1. Як нам назвати зустріч зі школою 1 вересня?
2. Яка має бути максимальна тривалість загального зібрання школи у цей день (у будь-якому форматі)?
3. Що може бути на нашому святі?
4. Проти чого ви категорично проти?

Цей пост зібрав півтисячі like, майже триста репостів та сотню коментарів. Після Дня Незалежності, 24 серпня, я узагальнив та оприлюднив для громади відповіді на питання. З урахуванням цих побажань та ідей, ми і розробили свій сценарій свята.

 Назва і тривалість заходу  
Зрештою ми залишили «офіційну» назву: День знань. Комусь це може видатися неважливим, але слово не тільки відображає наше бачення світу, але й формує його.

Щодо тривалості заходу, були варіанти: від 15 хвилин – до 1 години.

Оскільки будівлі школи розташовані досить далеко (500 м) одна від одної, початкова та старша проводили свято окремо: на 8:30 і 9:15 – відповідно.

Початкова школа – 15 хвилин загального зібрання + близько 5 хвилин, щоб класи зайшли до кабінетів.

Старша школа – 19 хвилин + близько 20 хвилин для фотосесії біля школи. Потім – на уроки.

 Зміст свята «Першого дзвоника»  
Щодо змісту, то варіантів учасники дискусії запропонували просто безліч. Найпоширеніше побажання було: повітряні кульки, багато кульок – створити атмосферу свята.

Також – пікнік у шкільному саду, відеопривітання від учнів, інтелектуальна гра – квест по станціям, виступ танцювального колективу вчителів, подарунки першокласникам – тощо.

А ось з питання, чого категорично не треба на святі – просто вражаюча одностайність. Чиновники, депутати, усілякі «представники чогось» – почуйте! Люди до вас просто криком кричать: «Не гнобіть дітей нудними промовами! Ви дітям не цікаві, а у батьків викликаєте лише роздратування!». Жодного чиновника і жодного виступу не було!

Ми не намагалися врахувати всі ці поради, але зміст свята змінили.

Гімн України цього разу слухали не в запису, а його заспівали дві наші дівчинки: і в початковій, і в старшій. Вийшло душевно і щиро. Мабуть, зробимо це традиційним.

Мої вітання, як директора школи, дітям та батькам тривали десь по дві хвилини, може, менше – не фіксував, але намагався дуже коротко і дуже простими словами.

 У початковій школі   
– вірші, привітання випускників-старшокласників, випустили в небо сині та жовті кульки. Після цього над входом розправили рушники – і діти під ними пішли до кабінетів.

До першокласників завітали поліцейські Віктор та Вікторія, коротенько нагадали про те, як треба переходити вулицю.

 У старшій школі 
 – класи стали півколом, дівчата виконали дві пісні. Під одну – діти трохи потанцювали – хоча можна було потанцювати більше.

Після вітань класні керівники провели для 5-класників, які перейшли до середньої школи, екскурсію, показали, де що знаходиться. Спеціальний об'єкт екскурсії школою – кабінет директора: всім сподобалося.

Дітям дуже сподобалось, що друзі школи прийшли з коптером – знімали нас з висоти пташиного польоту.

 Що не вдалося і треба робити інакше?  
Хоча ми провели загальний збір дуже швидко, діти (особливо – першокласники) за 6-7 хвилин від початку стали втрачати увагу, слухали виступи неуважно. Бо діти.

Якщо будемо проводити початок свята у форматі загального зібрання (хай, навіть, дуже короткого), кожні 3-4 хвилини треба створювати ДЛЯ ВСІХ дітей, не тільки тих, хто виступає, рухливі перебивки: помахали, покричали, пострибали, покрутилися на місці – хореографію перебивок вигадаємо.

Треба більш розгорнуто залучати батьків. Запропонувати, хай станцюють або заспівають для дітей.

Те ж саме – вчителі. Я ще на педраді запропонував колегам зробити власний флешмоб для дітей. На жаль, поки що не вмовив: будемо над цим працювати.

Фото взяті з сайту «Українська правда. Життя».

Посилання на «Українська правда. Життя».

«Всеосвіта» писала про те, що На посаду освітнього омбудсмена МОН розглядає трьох кандидатів. 

Обрано першого українського освітнього омбудсмена!

 Вас також зацікавить:  

ТОП-5 оригінальних ідей, як відсвяткувати Перший дзвоник.