Звісно, про те, що таке складчина, говорити не треба. А от "шкільногазетна"... І хто буде брати участь? А що складати і як саме? Про все по порядку. Починаючи, звісно, з преамбули.
1. Хто і що
1.1 Лариса Івшина
Сайт: 1, 2, 3. Сторінка: 1, 2, 3. Групи: 1, 2.
На сторінці 56 тисяч лайкарів. А розділу Огляди нема - відтак нема зворотнього зв'язку з читачем, можливість Фейсбука не використана. І адмін інкогніто, на звернення не відповідає. А в розділі Відгуки просто пусто. Як так? При повідомленнях сторінки лише декілька лайків. Не читають оті тисячі? Чого? А при публікаціях коменти? Не передбачено, мабуть, надія на соцмережі? Але там, як придивитись, теж не надто жваво...
Так, це запрошення до обговорення саме цього тексту. Ні дійшло до спільноти. То треба ж виправлятись? Чи то пожвавлювати роботу в соцмережах. Є конкретні пропозиція... Втім, про це далі.
Лариса Івшина. Вадим Лубчак. Олена Харченко.
1.2 Юлія Мостова
Сайт: 1, 2, 3. Сторінка: 1, 2, 3.
Юлія Мостова. Ну, не знаю, не знайшов... Дуже поганий приклад для директорів закладів освіти, згодні? Ліза Кузьменко. Марія Галинська. Алла Буліна.
Не буду повторюватись про те, що вже бачили у господарстві пані Лариси, зазначимо лише про те, що при статтях не працюють коменти. І пропозиції повторювати не будемо - вони ті самі.
1.3 Вадим Петриченко
Демо-газети: 1, 2, 3, 4, 5. Сторінки: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.
1.4 Ви, шановний читачу
Оце так-так... Ну а що, приєднуйтесь, місця всім вистачить. Як є бажання. Подумайте, подумайте, почитайте пропонований план дій - уявіть його без вас і з вами. Може у вас поки що є тільки бажання, але ж це головне, ресурси ми з вами розгорнемо разом. Особлива надія тут на словесників. Молодих, мабуть? Хоч, може, і навпаки: на досвідчених, на тих, що вже і на пенсії. Кафедри нам тут не допоможуть, треба навчатись працювати в Мережі самотужки.
2. Сценарій чи план дій
О, він дуже простий і передбачає для кожного з учасників:
2.1 Загальна декларація свого ставлення до шкільної журналістики взагалі та шкільної газети як базової суспільної інституції в цій роботі зокрема. Цілком годиться посилання на авторську публікацію, може лекцію чи ще щось подібне, головне, щоб була зрозуміла ваша позиція. Ну і відповідь на головне питання: ця справа важлива для суспільства і кожної дитини, серйозна чи другорядна, не варта уваги?
2.2 Делегування в проект відповідальної особи. Це як від згаданої вище газети чи якогось владного органу, установи, суспільної організації. А як особа береться за цю роботу особисто, то сама себе і делегує. Чи "волонтерує". Підкреслимо, щоб започаткувати газету закладу освіти чи й міста, дозволу начальства не треба. Ми ж займаємось навчальними справами, то і газета в нас буде не офіційна, а навчальна. Як буде. Ну а чи перетворюватись потім на офіційну - це вже редакція нехай вирішує. Майбутня.
2.3 І вже коли набереться в нас тут три учасника, то вже тоді ми порадимось, як бути далі. Разом. Але з розподілом конкретних кроків і визначенням термінів. І цей проект у якомусь більш конкретному вигляді подамо на широке обговорення. На згаданих мережевих ресурсах.
3. Аргументація
Цей розділ з'явився завдяки діалогу у приваті з колегами, бо спочатку мені здавалось, що все всім має бути ясно і без додаткових пояснень. Помилявся, виправляюсь.
3.1 Хто пише
Учні, педагоги і батьки. Бо Нова українська школа наголошує: шкільна громада триєдина, вона має бути дитиноорієнтована, але єдина. А цього можна і треба навчатись. Через спільну роботу в редакції. Тобто практично, хоч, звісно, для початку треба ж і почитати відповідну літературу.
3.2 Про що
Про все, що цікаво. Бо як не цікаво (от, наприклад, як це часто-густо по офіційних сторінках закладів освіти), то нема ж і читача. А він завжди і всюди з'являється тоді, коли цікаво. Дітям цікаві тільки Інстаграм чи ТікТок? Ну і чудово, газета має бути і там, але ж у вигляді додатку чи "корпункту", бо ролик не може замінити слово. Так же, шановні словесники?
3.3 Медіа
Це знову про Інстаграм чи ТікТок, а ще про Телеграм чи Фейсбук і про все, що з'явиться завтра чи післязавтра. Газета - це редакція. Інтегрована, як ми про сучасну газету. І головний критичний пункт тут не медіа чи платформа, а сенс комунікації, що залежить від особи (творчої) журналіста. Втім, сенс - це для початку, а далі йде обговорення, діалог, сучасна симетрична чи мережева комунікація. Знов повертаємось до того, що треба цього навчатись. І педагогам. І батькам. І, як тепер виявляється, журналістам національних медіа. Бо як же вони навчать дітей, як самі не вміють?
4. Протокол
17.2 стартуємо з персонального запрошення згаданих колег. Щоправда, не всюди воно пройшло, десь Фейсбук мене обмежив в контактах до 19.2 Ну нічого страшного, повторимо пізніше.
Але вже з одною колегою в приваті поговорили. Незрозуміла ідея. А я думав, що чітко все виклав... Ну треба ще над цим поміркувати. Може, згадати ось що? Втім, потім я зрозумів, що потрібно додати Аргументацію (див.)
А коли Фейсбук дозволив мені бути активним, то стало тут відразу три десятки переглядів. Це мало чи багато? Як порівнювати з різними акаунтами ЮТюба, то, звісно, дуже мало. Але як уявити собі, що ці люди (нехай половина) щось скажуть, а надто зроблять... Так же?
Ще одна запрошена особа відгукнулась. А от на сторінках мовчання. Тобто адміни побачили, але не включились. Зрештою, така комунікаційна неспроможність не є для мене новиною, але кожного разу сподіваєшся зміни ситуації. Гаразд, ще раз порадимось з тими запрошеними, які відгукнулись, нехай в приваті, але ж відгукнулись. І тоді вже рушимо далі. Бо кинуте ж цю справи не можна, я вважаю. А ви?
7.8 маємо тут 701 перегляд, народ намотав на вус всі ці моменти і нічого не сказав. Гаразд, спробуємо міжнародні зв'язки.
Але от ще вишенька на торті:
Як думаєте, спрацювало? Ні, втім, є нові запрошені. І продовження теми.
