Думаєте, що це фейк? Якесь перебільшення чи маніпуляція. Ні, це результат соціологічного дослідження. Хоч, звісно, про те, що таке "вміти писати" - що писати, де і як - про це треба ще поговорити. От цим і будемо зараз займатись, як вам цікаво.
Що було
Науковці-педагоги (а до них журналісти, ходили там на посилання?) про шкільну газету розмовляти не схотіли. Про критерій ГУР зокрема. Я думаю тому, що заперечити не можуть, а підтримати не хочуть. Ну це моя версія чи гіпотеза, а по факту не можна не помітити, що вони не вміють писати в форуми чи на сайти. В наукові журнали здавати свої статті, звісно, вміють. Може хтось і монографію пише. А так от щоб публічно, для колег, для вчителів-практиків, для батьків і учнів, просто, коротко, зрозуміло, але на певному високому науковому рівні і саме про сучасні актуальні проблеми, що цікаві читачу - так писати не вміють. Бо я шукав - не знайшов у жодному педуні. І подав загалу про це вже згаданий звіт, можна пересвідчитись. А з двох подальших запитань (хто винний і що робити) про перше забудемо, а на другому зосередимось, змінивши методику роботи і її адресність.
Запрошення до розмови були персональні, може й публічні, але без зворотного зв'язку. Цей елемент методики себе не виправдав. Бо він виявився невдалим, неефективним. Тепер персонально-розподілений підхід змінюємо на персонально-концентрований. Але про це далі.
Що буде
Будемо, звісно, рухатись далі, щоб в наших школах таки з'явились оті учнівські газети. А для цього спробуємо змінити підходи. Як згадана вище фаза проекту була орієнтована на Фейсбук-сторінки або на загал педунів, то далі берімося вже за філологічну кафедру (Філку). І, звісно, персонально на тих кафедр керівний склад. При цьому з наведеними вище версіями чи оцінками можна і не погоджуватись. Їх взагалі можна облишити без уваги. Щоб зосередитись на пропонованому плані спільної роботи. Я його формував виходячи саме зі свого бачення, але цілком можливо, що цей план кафедри можуть взяти до уваги, підкоригувати і зреалізувати на зовсім інших ідеологічних чи наукових підходах, платформах, концепціях. Можна і абсолютно власний план запропонувати - обговоримо. Але я поки що пропоную ось що:
Запустити, як ще нема (або суттєво розвинути) Фейсбук-сторінку кафедри. Як перший крок до розгортання повноцінного сучасного кафедрального кластеру. Де ж мають науковці кафедри вчитись писати у Мережі? У власній розгалуженій і сучасній інформаційній системі.
Зрозуміло, що структура сторінки, групи, в яких будуть обговорюватись ті чи інші важливі напрямки роботи кафедри, підлягає обговоренню. В групі Редакція сторінки. А Студентська рада? Рада молодих вчених? Вони заслуговують на власні групи? Без сумніву, хоч, може, не на окремі, а на одну спільну. Модератори цих форумів утворюють редакцію сторінки. Чи кластеру? Ну, треба обговорити...
А Шкільна газета, ця тема потребує окремого форуму? Теж треба подумати. Обговорити різні варіанти. А рішення за майбутнім модератором цього форуму: як він бачить назву, так і зробимо. Для початку роботи, а далі побачимо.Навчитись друкувати наосліп.
А треба? Ну, це поки що тільки пропозиція. Її реалізація потребує від кожного волонтера два-три місяці регулярних необтяжливих вправ з клавіатурою. Щоденно по 15 хвилин. І - дивіться, як співпадає - в цей термін вже і сторінка якось сформується по-новому. Модератори відчують впевненість. Процес піде, одним словом.
Але повертаючись до друку наосліп. Ідея, звісно, в тому, щоб для початку завкафедрою, провідні чи авторитетні (а може молоді?) члени колективу показали приклад, а далі вже це вміння стало стандартом як для всього персоналу кафедри, так і для її випускників.
Ну от, бачте, який коротенький план - лише два пункти. Це для початку обговорення. Персональне запрошення до обговорення буде відбуватись за вже знайомою методикою, хоч і дещо доопрацьованою. А для тих, хто вирішить навчитись друкувати наосліп, вже готова навчальна група. Де, я сподіваюсь, сформується спільнота ентузіастів. Власне, від дати публікації цього тексту латентна чи уявна спільнота філологічних завкафедр (ФЗК) перетворилась на наявну. І вже не з нульовою активністю, бо одна з запрошених колег відгукнулась. Далі все в залежності від позиції інших. Побачать тут для себе якесь корисне, позитивне зерно, то спільнота оживе і розквітне, а не побачать...
Втім, ця ж спільнота ФЗК не приватна, а загальнодоступна, кому цікаво, може приєднуватись.
Аж тут життя подає два приклади того, як невміння писати виявляється в практиці нашої освіти, шкільної та позашкільної.
А от солідарне привітання від істориків. Ну теж не вміють...
20.6 перейшли 1000 переглядів. Треба відсвяткувати? Зробимо це разом з Сергієм Бабаком, Юлією Гришиною та Оленою Лис. Треба подумати, як саме? Втім, депутати за три дні не відгукнулись, не помітили звернень, то і думати не треба. А на четвертий пані Юлія запрошення помітила, то будемо з нею радитись, як бути далі.
