Актуальність

Головним ресурсом будь-якої країни є збереження ментального, психічного здоров’я її громадян. В умовах сьогодення одним із пріоритетів в діяльності закладів освіти постає формування свідомого ставлення педагогічних працівників дбати про власне ментальне здоров’я, що передбачає використовувати на практиці знання та вміння щодо профілактики професійного (емоційного) вигорання у професійній діяльності. Перевтома та виснаження не сприяє продуктивній самореалізації та якісній життєдіяльності освітян. Оскільки саме стан внутрішнього благополуччя педагогічних працівників — підґрунтя для:

• реалізації їх інтелектуальних та творчих здібностей;

• ефективного вирішення труднощів та проблем, які виникають між учасниками освітньої взаємодії;

• прояву психічної стійкості та виваженості в кризових ситуаціях під час навчального процесу;

• працездатності та повноцінного життя.

Особливу увагу звертаємо на психоемоційний стан педагогічних працівників, оскільки їх психічна стійкість є внутрішньою опорою для здобувачів освіти.

Мета

Розширити психологічну компетентність педагогічних працівників щодо важливості дбати про власне ментальне здоров’я та використовувати на практиці знання та вміння щодо профілактики професійного (емоційного) вигорання у професійній діяльності.

Завдання:

• аналіз понять «синдром вигорання», «синдром професійного вигорання»;

• висвітлення особливостей прояву та стадій розвитку синдрому «професійного вигорання»;

• аналіз основних факторів виникнення синдрому «професійного вигорання»;

• надання практичних порад щодо профілактики синдрому «професійного  вигорання»;

• розвиток навичок відновлення власного ресурсу;

• ознайомлення керівників закладів освіти зі шляхами антивигорання педагогічного колективу. 

Очікувані результати:

1. розуміння понять «синдром вигорання», «синдром професійного вигорання»;

2. розуміння особливостей прояву, стадій розвитку та факторів виникнення синдрому «професійного вигорання»;

3. розуміння та здатність застосовувати способи профілактики професійного вигорання;

4. осмислення готовності жити в балансі «робота – сім’я – час для себе»;

5. здатність застосовувати техніки релаксації, що сприяють саморегуляції у професійній діяльності;

6. розвиток навичок відновлення власного ресурсу;

7. активізація мотиваційного компоненту дбати про власне ментальне здоров’я у щоденній роботі та потребу у розвитку емоційної саморегуляції;

8. готовність використовувати на практиці знання та вміння щодо профілактики професійного вигорання у професійній діяльності;

9. здатність керівників закладів освіти до організації профілактичних умов щодо попередження синдрому професійного вигорання педагогічного колективу.

Цільова авдиторія

Педагогічні працівники закладів освіти.