Так, це додаток до кременчуцького семінару. І мова піде про невеличкий малюнок, що його я колись в одній розмові використав:
Потім часто на нього посилавсь, не надто вдаючись в деталі, бо вони видавались простими, очевидними і цілком зрозумілими. Але от зараз хочу в ході нашого семінару до питання про кластер повернутись, приділивши найбільшу увагу Фейсбук-сторінці. Але спочатку про головне: кластер – це система. То щоб він працював ефективно, його і створювати і розвивати треба саме як систему. От на цьому хочеться і зосередитись. Але не взагалі, в теорії, а на реальних прикладах з життя української школи.
Сайт
Що можна чи треба казати про сайт школи? Вже давно їх всі школи собі поробили, ведуть, додають інформацію – здавалось би, жодних проблем. Подивимось на прикладі.
От погляньте на сайти шкіл, що ведуть перед у роботі з якості освіти. Але на своїх сайтах чомусь розділу про ту якість не мають. Як так? Дуже просто: сайт розглядається не як робочий, активний елемент життя школи, а як формальна конструкція, що просто має бути. Сайт живе своїм життям, а та якість – своїм,
Втім, сайт школи чи офіційний сайт – це ж, так би мовити, флагман кластеру. А сайти вчителів? Методоб'єднань? Шкільна газета? Всі ці згадані різновиди сайтів не просто потрібні чи бажані, вони є свідками або індикаторами інформаційного рівня роботи школи, різних складових цього складного механізму. Так, відповідний тематичний розділ на офіційному сайті має бути, але ж окремий цільовий сайт, присвячений тій чи іншій проблемі, напрямку роботи колективу – це ж краще? Для результату.
Історично склалось так, що не навчившись працювати ефективно з сайтами, створивши їх формально, без органічного вбудовування в життя школи, в колективах не було створено і належних передумов для виходу в соціальні мережі. І то в двох аспектах: інформаційному і кадровому.
Як на сайті (чи на сайтах кластеру) нема певної інформації, то нема чого і обговорювати в форумах. Як люди не навчились працювати з сайтами, на регулярній основі створювати контент, то вони і в соціальних мережах можуть тільки вітати одне-одного з днем народження. Та ще поставити десяток фоток з урочистої лінійки.
А чого ж вони мали навчитись в роботі з сайтами? Писати. Саме на сайт. Чи у персональний блог. Професійною мовою "генерувати контент". А іншими словами, як кажуть журналісти, "виписатись". Бо ж ми хочемо, щоб те, що знаходиться на сайті, інші люди читали з інтересом, з користю? То треба персоналу сайта (редакції?) чи власнику персонального блогу відчути себе саме журналістом? І попрактикуватись добряче, зокрема навчитись друкувати наосліп, бо жодні гаджети чи відео друкованого слова не замінять.
А колективний сайт, для предметників територіальної громади? Та звісно, от для істориків, а от для філологів.
Платформа дистанційного навчання
От одна, от інша. Пізнаєте? Так це ж сайти, що їх так і не навчилась робити більшість наших вчителів. На попередньому етапі комп'ютеризації. Так, Мудль, ОпенЕдекс чи Гугль Класрум не є конче потрібні в тому випадку, як вчитель вміє працювати з власними сайтами, формувати за їх допомоги відповідні елементи сучасних навчальних технологій. Зрозуміло, що сайт містить тільки власне навчальний матеріал, фактаж, а навчальні групи, що будуть його вивчати, ми можемо сформувати у Фейсбуці. Так, в кожному класі. І з кожного предмету? А може окремої теми? Чому ні, це питання до архітектора системи: він бачить це так чи інакше? Як бачить, так і зробить.
Фейсбук-сторінка
Ну і, нарешті, сторінка (тут варіант організації, а тут приклад). Вона, як ми знаємо, пов'язує сайт із Фейсбуком. І поєднує під одним дахом проблемні групи. А сама, можливо, дублює важливі новини з офіційного сайту. Навіщо дублювати? Так для того, щоб ефективно обговорювати, бо хоч це можна робити і на сайті, але то дуже незручно. Втім, можна і не дублювати, це залежить від політики редактора цього засобу масової інформації. А разом зі сторінкою в цілому і кожного її форуму чи групи. Хоч там є свої адміни, що можуть (і мають) проводити свою політику. В рамках загальної. Редакційна політика? Так, як контент дають журналісти, то напрямки формулюють редактори.
А це не заскладно? Для адміна, що бачить у своєму форумі тільки власну забавку чи, навпаки, виконує осоружне доручення адміністрації, це дійсно виглядає саме так. Але ж хтось бачить в сторінці потужний інструмент забезпечення навчального процесу. І саме в тій частині, де йдеться про діяльнісний або проектний підхід, комунікативні навички. Як все це з'явиться у школяра без шкільної сторінки, де, на якому майданчику він має все це побачити і навчитись використовувати? В ТікТоці? Так, це потужний конкурент, там дітям і юні цікаво. От корінь проблеми: сторінка має бути цікава всім учасникам навчального процесу.
Тепер повернімося до прикладу з якістю освіти. Потрібна така проблемна група? Та звісно. А для учнівської і батьківських рад? Що вже казати про педраду, методоб'єднання, дистанційну освіту. Це все теми чи напрямки роботи, що мають бути постійно в центрі уваги, в процесі обговорення. Але не побутового, скажімо, як на перерві між уроками в коридорах школи, телефоном або в різних комунікаторах. Обговорення в Фейсбук-групі письмове, тут треба ставити продумані, вагомі тексти, в повному сенсі робити публікації. Краще, звісно, використовувати для цього власний сайт (портфоліо чи блог), а вже в форумі давати посилання.
Група чи організоване обговорення (на відміну від спонтанного, побутового) дає можливість бачити рух від окремих пропозицій, зауважень до календарних планів, від обговорення власне плану до контролю його реалізації, від підбиття підсумків роботи до коригування стратегічних планів й формування планів наступного календарного періоду. Це культура управління, що формує якість. Не тільки в школі, до речі, будь де, в будь-якій спільноті чи колективі. Зрозуміло, йдеться не про адміністративний, а про демократичний стиль управління, нову, а не стару школу.
А можна обговорення проводити не в групі, а на сторінці? Можна, як питання просте. Але як складне і важливе, то тоді на сторінці працювати буде незручно і розмова не буде мати якість результативної дискусії. Так само, як і на сайті. Документ, до речі, можна ставити і в групі, але читати зручніше саме на сайті. І на сайті він вмонтований в певну послідовність документів, прозору структуру, його завжди можна побачити і переглянути. А в групі він хоч формально чи технічно так само доступний, але тільки формально, працювати з ним набагато менш комфортно.
Ну і приклади сторінок від лідерів учнівського самоврядування Львову, Хмельницького і двох Городків. Бачите, майже у всіх є або група або сторінка Фейсбук. То це вже майже стандарт.
А тепер погляньте на сайт власної школи, його сторінку, групи. Бачите кластер, систему?
