Складні речення з різними видами зв'язку. Варіант 1

Тріпоче листя – ще живе й зелене – так, ніби тихо музика звучить.

Ходить вересень в селі, а літо осені питає, де поділись журавлі.

Життя – це такий товар, що на ярмарку за найгрубіші гроші не купиш.

То хмарка набіжить, і бризне дощ краплистий, ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, то сонце вигляне ласкаво-променисте і знов сховається, і знову дощ і тінь.

Ходить вересень в селі, а літо осені питає, де поділись журавлі.

Ті, хто пливтимуть за мною, будуть чути : над нами з радості ангели схлипнуть.

Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук.

Я б не ступив на батьківський поріг, якби забув про долю Батьківщини, про те, що в серці змалечку зберіг.

Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з’являється з-за берези і схиляється над Лукашем.

Ходить вересень в селі, а літо осені питає, де поділись журавлі.

Я б не ступив на батьківський поріг, якби забув про долю Батьківщини, про те, що в серці змалечку зберіг.

Ти не дивись, що буде там, чи забуття , чи зрада: весна іде назустріч вам, весна в сей час вам рада.

Ті, хто пливтимуть за мною, будуть чути : над нами з радості ангели схлипнуть.

Колисав мою колиску звук підгірської трембіти, що від неї зорі меркнуть, і росою плачуть квіти.

Книги - морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах.

Співай і знай що я знайшов в бою і славу і любов і честь свою!

Де-не-де жовтіє деревій пахнуть сохнучи на сонці волошки пахне ще не скошеною травою.

Пройшла гроза і знову літня проза парує степ і оживає ліс.

Дай же руку бо життя  це тільки мить  якій в вічності у час свій зазоріть.

сурядний і підрядний

підрядний і безсполучниковий

сурядний і безсполучниковий

сурядний, підрядний, безсполучниковий

Важчають ноги, важчає тіло, тріскаються від спраги уста, а в голову заходить шерех колосків, ніби й там осипаються вони.

Крізь щілини заглянуло місячне проміння, воно ще більше підвело тіні жіночого смутку, і Данило не знав, що йому сказати, як подякувати цій добрій душі, для якої завжди чиєсь горе було її горем.

Яка та дівчина була, яка жила в ній сила, що смертю смерть перемогла і смертю смерть убила.

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.

Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких так розгубила історія, що вже навряд чи знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні.

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з, якого буйно росли окремі стеблини жита.

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.