Складні речення з різними видами зв'язку. Текст.

Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні (В. Сосюра).

Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні (В. Сосюра).

Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забри­нить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався (І. Нечуй-Левицький).

Сполучниковий сурядний і підрядний

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний

 Безсполучниковий та сполучниковий підрядний

Безсполучниковий та сполучникові сурядний і підрядний

Дві

Три

Чотири

П'ять

Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє ма­леньке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тонень­кій ряднині, у вогкім кутку.

Тематичними

Ключовими

Основними

тематичним

ключовим

основним

Зростала певність, що все скінчиться добре, –  і Соломія зазнає ще щасливого життя.

Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались.

По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода дру­гий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чор­ний колір.

Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались.

Соломії було якось особливо весело і легко сьогодні на душі, так здорово дихалось морозним повітрям, усе погане, що було в житті, відсувалося назад, блідло.

 Він так розійшовся, що в Євмена не залишилося найменшої сумніву: буде все так, як вирішив Таливон (Я. Стецюк).

Половець став на порозі – досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило (Є. Гуцало).

Море дедалі втрачало спокій; чайки знімались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем (М. Коцюбинський).

Якось химерно запахли абрикоси: запах був ніжний і нагадував чомусь старий Прованс і старомодні кабріолети (М. Хвильовий).

 Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова (О. Гончар).

 І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, — коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки… (Л. Костенко).

Час ішов непомітно, вже зовсім задніло, заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим, а рибалка укоськував рибину (Ю. Збанацький).

Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, але ти, як весна, стороною пройшла (В. Симоненко).

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови (І. Сенченко).

Сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря ста­ло таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом (Г. Тютюнник).