Складні речення з різними видами зв'язку

Небо аж дзвенить, і, хоч сонця ще нема, а ці дівчата вже передчувають його.

Чабан — це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток, і, коли інші ще сплять, він уже з отарою виходить з кошар у мокрі поля на свої цілоденні вахти.

А Батий думав щось своє, він ховав ці думи в собі або, коли опівдні пригрівало сонце виходив з юрти, сідав у зручне ромейське крісло і надовго втуплював свій зір у синю морську далечінь.

Між лісом і струмком простелилась долонька лугу, й, коли йти по траві, то з-під ніг весь час вискакують прозорокрилі коники.

Струмування осінніх лісових пахощів міцне й бадьоре, воно дурманить свідомість і, либонь, так само, як навесні ходять до лісу по квіти, а згодом по гриби, восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття.

Весна вдарила така дружна й несподівана, що розтопила глибокі сніги ще до того, як на ріках скресла крига, і ось несамовиті, каламутні води пішли поверх льоду по Дніпрі і Почайні, в одну ніч розшаліло кинулися на береги, трощили оселі, розметали будівлі.

Під ногами у нього був сніг, на білій землі стояли білі князівські палати, внизу темніла річка, а за річкою здіймався ліс, покошлано-сивий знизу, в стовбурах, і незатьмарено-зелений у верхів’ях, соковиті барви яких не приглушувалися ні снігом, ні світанковою імлою.

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень.

2

3

5

6