Складне речення з різними видами зв'язку. 9 клас.

Щоб затримати якнайдовше цвітіння, утримуйте рослини в якомога нижчій температурі або принаймні на ніч вносьте до прохолодного приміщення.

Я довго лежу та слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Я опустив руку з чирям у воду, але воно навіть не нахилилося до води, серед якої виросло.

Михайло натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув навіть, що стою у церкві.

Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани.

І от над хмарами урочисто, густо обізвалась мідь, вона злякала на позолочених церковних хрестах гайвороння і всюди-всюди порадувала босоноге школярство.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця.

Весну, либонь,зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатись на слово, яке відразу ж випустить її на волю.

Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть.

Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материної голови вже не іскрився й не мерехтів німб.

Сина мати будити не зважується: пізно ліг, хай ще поспить.

Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.

Ранок вітряний, буйний, від заводів західний вітер жене розпатлані дими, сонце над садками не такої ясності, як учора.

Село також у тумані, але з гори видно, як сонце прудко біжить десь із поля.

Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати.

Навкруги стояла глибока тиша, вона не тільки сприяла, а надихала мене до тієї роботи, коло якої я тоді працював.

День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний, та подекуди до нього долучався і сумний.

Протягом усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться.

Так це ім’я і прилипло до Івана, пізніше письменник додав до нього прізвище Черемшина, яке взяв від назви річки Черемош.

Блищали од сонця стерни і ковила понад шляхом, сріблилася важка, овішана разочками роси павутина.

А навколо ні лялечки, всі жнивують у полі, теперішній день годує рік.

Я відриваю голову од землі, а біля мене аж перехитується од сміху Люба, у її руці погойдується чимсь напакована торбинка, і дівчинка кладе її на те саме місце, до якого тиснулось соє вухо.

Огонь пішов по жилах хлопця, й він ясно одчув у собі, ніби од сну, пробудившись, одчув творця, художника.

Я нетерпляче ждав, коли вечір сполохає над селом ранковий сон чи напівсон отим дзвоном, що прибивається навіть на хутори.

Ураз усе покращало біля мене: і ясени з блакитними тінями, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, од яких піде в щось гарне моя дорога.

А під старість незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився.

І я зачудовано і вражено відчув, що корінь цього дерева таки я, тому мені, аби воно жило,треба працювати й працювати.

І я зачудовано і вражено відчув: що корінь цього дерева таки я, тому мені, аби воно жило,треба працювати й працювати.

І я зачудовано і вражено відчув, що корінь цього дерева таки я, тому мені, аби воно жило треба працювати й працювати.

І я зачудовано і вражено відчув, що корінь цього дерева таки я, тому мені аби воно жило,треба працювати й працювати.

Тухля була оселя не дуже давня і деревина, що росла на тухольській долині, була геть – геть молодша від тої липи.

Минули дні, і не раз можна було бачити Сіроманця в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко Лях покатається на лижах зі своїми однокласниками.

Курок сухо клацнув і від того вовчиця схопилася на ноги, а здоровенний вовк скинувся на задніх лапах, як схарапуджений кінь.

Можливо та сосна ввійшла в моє життя і поселилась в якихось там клітинах мозку тому, що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю побачив ту велич і красу, яка стала у моєму житті вирішальною.