Складне речення з різними видами зв'язку (9 кл.)

Падало жовте листя, а здавалося, що то золото капає на землю з дорогих шат.

Дні були темні, похмурі, йшли такі дощі з мокрим снігом, що гидко було виглянути з хати.

Десь через місяць вода в річці спала, але в затоках та озеречках вигрівалося ласкаве літепло, у якому водилося безліч усякої риби.

На воді згасла золотава доріжка, бо хмара закрила місяць, і враз потемніла ніч.

Десь там, на повороті ріки, де нуртують чорториї, коли-не-коли скинеться щука, і після того довго розходяться по воді тремтливі кола.

Кілька кривих диких черешень росло перед вікнами, але їх так засипало, що лише гілки стирчали зі снігу.

Спочатку сніжинки падали зрідка, кружляли, наче хвоя, що осипається у вітряний день, та невдовзі сніг став сипати, ніби крізь густе сито.

Підпадьомкували перепели в траві, сюрчали неугавні коники, і жайворонки, качаючись чорною горошиною в синьому небі, сипали свої дзвінкі пісні.

Місяць ще не зійшов, і лише від сухих мерзлих снігів линули крижані відсвіти, у блідому світлі яких усе здавалося якимось мертвим.

На невеличкому горбочку, що поріс шовковою травою, стояв високий осокір, а біля нього примостилася й верба.

Мелодія сопілки невловна – так дрижить повітря від повіву вітру.

То мої сльози без дозволу витікають з мене – і я забула, як їх спинити.

Автоматна черга скошує відмерле гілля і зсохлі шишки десь високо вгорі над нею – і вона, мов п’яна чи зґвалтована, врешті повільно зводиться на ноги, все ще тримаючись за стовбур убитої блискавкою смереки.

Швидше енциклопедиста, який перевіряє не рівень знань, а рівень брехні.

Чи це Ти, моє синьооке сонечко, у цю мить розтоплюєш льоди в моїй душі?