Складне речення з різними видами зв'язку

Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувались у яр, Сіроманцеві доводилося похекати та попріти. (М. Вінгранов­ський)

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце. (Г. Косинка)

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора. (Олена Пчілка)

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись. (Б. Антоненко-Давидович)

Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани. (Б. Антоненко-Давидович)

Наступний день видався зранку туманно-морозним, небо заволочило хмарами. (Є. Гуцало)

І от хмарами урочисто, густо обізвалася мідь, вона злякала на позолочених церковних хрестах гайвороння і всюди-всюди порадувала босоноге школярство. (М. Стельмах)

Добре було б, якби отакий співучий разок намиста впав із неба на землю, прямо мені під ноги. (Є. Гуцало).

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-неколи схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла. (М. Стельмах)

Мати брала пучками ягоду, несла до вуст, і, коли роздушувала черешню, то в кутиках уст спалахував сік. (Є. Гуцало)

Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше. (Є. Гуцало)

Шерхіт очеретів сповнював душу, і коли Яким зрізав ножем першу очеретину, він став заспокійливим гулом. (В. Шевчук)