Складне речення з різними видами зв'язку.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Достиглі зорі випадали з небесного життя, не досягнувши земного і, можливо, звичайний осінній листочок був щасливіший за них.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпряних ліхтарів.

Я помітив цікаву закономірність: життя людське – то плин загалом малоцікавий, розмірений, навіть нудний.

сполучниковий сурядний і безсполучниковий зв’язок.

сполучниковий підрядний і сполучниковий сурядний зв’язок.

безсполучниковий, сполучниковий сурядний та сполучниковий підрядний зв’язок.

тільки безсполучниквий зв’язок.

Так.

Ні.

В окремих випадках.

Так.

Ні.

Твердження не точне.

Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився золотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.

Синіє небо, пливуть і пливуть по ньому хмарини, зеленіють на землі гаї та діброви, мріють у тремтячому мареві далекі села, пахне дозрілими хлібами, і тихо-тихо всюди, і тільки пісня тужить та скаржиться.

Там я творю її наново – і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї.

На небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило, луною розкочувався гук над хмарами по широких небесних просторах.

Ліс був смерековий, видно, планово саджений, бо смереки заступали одна одну, як солдати в рядах, і творили своєрідні тунелі.

Вони проходили мимо дивною сповільненої ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її неначе вигойдувався букет п’янких пахощів.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява шумить.

Розумію це щастя але знаєш воно не для мене.

Ті хто пливуть за мною будуть чути над нами з радості ангели схлипнуть.

Ходить вересень в селі а літо в осені питає де поділись журавлі.

Лукашева хата починає біліти стінами при одній стіні чорніє якась постать що знеможено прихилилась до одвірка в ній ледве можна впізнати Мавку.

[ ], і (коли ), (як ).

[ ], і, (коли ), [ ], (як ).

[ ], і [коли ], (як ).

Давні греки тих, хто погано говорив по-грецьки, вважали варварами; в цьому сенсі у нас суспільство майже всуціль варварське.

Хочеш вік прожить немарно ти – вищої шукай собі мети, щоб за тебе більшою була: за великою зростеш і сам, з нею воля духові й рукам.

Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім.

А як та ніч минула, дощ ущух і затихло все, а вгорі світанок розцвів і заблищав на воді самоцвітами.

Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза.

Моя осіння туга, лагідна і ніжна, крізь срібло згаслих вечорів пливе, як лебідь

білосніжний, у смутку тихому покинутих ставків.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

сурядний і підрядний зв'язок

підрядний і безсполучниковий зв'язок

сурядний, підрядний і безсполучниковий зв'язок

усі перераховані варіанти

сурядний і безсполучниковий зв'язок

складне безсполучникове речення

складносурядне речення

складнопідрядне речення

складне речення з різними видами зв’язку

складне безсполучникове речення

складносурядне речення

складнопідрядне речення

складне речення з різними видами зв’язку

складне безсполучникове речення

складносурядне речення

складнопідрядне речення

складне речення з різними видами зв’язку

складне безсполучникове речення

складносурядне речення

складнопідрядне речення

складне речення з різними видами зв’язку

...А сонячні промені

Вітер зв’язав у пучок

Та й поклав дозрівати

На білій хмарині.

Ромашки заплющили очі

Дзвіночки примовкли в зеленій траві

Щоб не сполохати кохання

Що тільки-но народилося

І глянуло на світ довірливими очима.

Воно таке ніжне

Що йому вадить і багато сонця

І людський натовп і галас і метушня..

Наслідки вашої праці оцінять інші дбайте тільки про те щоб серце ваше було чисте й справедливе.