Складне речення з різними видами зв’язку

Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знову мчали вперед, добуваючи останні сили

Соломія не знала, коли це сталося, бо втома і шум комишу приспали її.

Остап подавсь на розвідки і скоро повернувся, щоб заспокоїти Соломію: скрізь тихо, спокійно, днина тепла і ясна.

Гості почали прощатись, але тут Тетяна згадала, чого вона, властиве, прийшла.

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

Щоб затримати якнайдовше цвітіння, утримуйте рослини в якомога нижчій температурі або принаймі на ніч виносьте до прохолодного приміщення.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Я опустив руки з чирям у воду, але воно навіть не нахилилося до води, серед якої виросло.

І от над хмарами урочисто, густо обізвалася мідь, вона злякалася на позолочених церковних хрестах гайвороння і всюди-всюди порадувала босоноге школярство.

Я дивлюсь у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани.

Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув навіть, що стою у церкві.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світло: нічого кращого в світі немає за схід сонця!

Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материної голови вже не іскрився й не мерехтів німб.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть.

Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоту, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.

Весну, либонь, зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатись на слово, яке відразу ж випустить її на волю.

Ранок вітряний, буйний, від заводів західний вітер жене розпатлані дими, сонце над садками не такої ясності, як учора.

Село також у тумані, але з гори видно, як сонце прудко біжить десь із поля.

Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь вигойдувалися на поривчастому вітрі.

Сина мати будить не зважується: пізно ліг, хай ще поспить.

шість частин

три частини

чотири частини

п’ять частин

Перший урок і останній дзвоник, перше побачення і остання зустріч, трудовий успіх і героїчний вчинок  завжди квіти які даруємо ми, і які дарують нам, мовчазні і водночас такі красномовні.

Їхні квартири гості добре знають, бо вони недавно переїхали сюди, а, коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній.

Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на пагорбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка лісу.

Спочатку вона світила на нього добрими очима, а він злегка підморгував їй гарячим оком та чорним вусом, але коли скрипка починала підсипати жару, молодиця не витримувала й кидалася в танець.

з трьох

з п'яти

з чотирьох

з двох

Час ішов непомітно, вже зовсім задніло, заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим, а рибалка укоськував рибину

І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, — коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки.

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови

Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, але ти, як весна, стороною пройшла

тире

двокрапки

коми

крапки з комами

4

5

1,6

2,3

Виявляється коли їм скрута птахи просто горнуться до людини вони зовсім довіряються їй

Над річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая трава зеленіє

Я краще люблю підводою бо коли дорожиш свободою топай, брате, як Сковорода але то вже твоя біда.

Настане день настане час,і розіллється знов медами земля що освятив Тарас своїми муками-ділами.